Міф 1. Закон запровадив систему РВВ
Закон запровадив розширену відповідальність виробника продукції, у результаті споживання чи використання якої утворюються відходи:
упаковки;
електричного та електронного обладнання;
батарей та акумуляторів;
транспортних засобів, знятих із експлуатації;
мастил, олив, шин, текстилю.
Факт: Закон України «Про управління відходами» передбачає, що
розширена відповідальність виробника встановлюється законами для певних видів товарів та відходів (Ст.10) Національний план управління відходами передбачає розроблення окремих законопроєктів, направлених на впровадження систем розширеної відповідальності виробника:
про відходи упаковки;
про батарейки, батареї та акумулятори;
про відходи електричного та електронного обладнання;
про зняті з експлуатації транспортні засоби тощо.
Як зазначив голова екокомітету ВРУ Олег Бондаренко, вже є готові до розгляду 3 законопроєкти, що будуть запроваджувати РВВ – про упакування та відходи упаковки, про відходи електричного та електронного обладнання, про батареї, батарейки та акумулятори.
Зазначені законопроєкти базуються, зокрема, на таких директивах ЄС:
Директива про упаковку та відходи упаковки 94/62/ЄC, Директива про відходи електричного і електронного обладнання 2012/19 ЄС, Директива про батареї та акумулятори та відходи батарей та акумуляторів 2006/66/ЄС.
Виробники певних товарів після прийняття спеціальних законів, які запровадять розширену відповідальність виробника щодо конкретного виду продукції, будуть зобов’язані організувати колективно чи індивідуально системи розширеної відповідальності виробника для, як мінімум, приймання та/або збирання на всій території України від кінцевих споживачів відходів, що утворилися внаслідок використання продукції, а також подальше управління цими відходами. Фінансовий тягар будуть нести виробники (в т.ч. імпортери) таких товарів.
Закон змушує виробників продукції задуматися про відходи на етапі виробництва продукції.
Міф 2. Поки РВВ не запрацює, відходи не будуть роздільно збиратися для переробки чи повторного використання
Факт: По перше, обов’язок по роздільному збору відходів та виконанню цільових показників з підготовки для повторного використання та рециклінгу побутових відходів покладено на органи місцевого самоврядування, яким після запровадження РВВ, організації РВВ будуть відшкодовувати витрати на збір певних видів відходів. РВВ запрацює в кращому випадку через 7 років, хоча це буде також залежати від часу прийняття окремих законів про РВВ різних видів продукції. По друге, проваджується ієрархія управління відходами і центральними та місцевими органами виконавчої влади, і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями. Вона має такий вигляд:
1) запобігання утворенню відходів;
2) підготовка відходів до повторного використання;
3) рециклінг;
4) відновлення (у тому числі відновлення енергії);
5) видалення.
Підприємства, установи та організації, діяльність яких призводить до утворення відходів, мають дотримуватись ієрархії управління відходами.
Міф 3. Закон не визначає конкретних моделей реалізації РВВ, що може призвести до неефективної роботи системи управління відходами і фіктивного виконання норм щодо роздільного збирання і перероблення відходів.
Факт: Закон «Про управління відходами» передбачає в першу чергу 2 основні моделі функціонування РВВ: через організації індивідуальної чи колективної відповідальності. Конкретні моделі реалізації РВВ будуть закладені у спеціальних законах, оскільки виходячи із виду продукції, можливі відмінності в моделях РВВ. Так, збирання упаковки та збирання батарейок чи збирання транспортних засобів можуть потребувати різних підходів.
Міф 4. Закон встановлює надто низькі частки для повторного використання і перероблення ТПВ, тому більшість відходів будуть спалювати або захоронювати, що суперечить ієрархії поводження з ними.
Факт: 4,5% твердих побутових відходів перероблялося до початку військових дій, наразі багато заводів з перероблення знищені вщент, крім цього знищені баки для роздільного збирання та пошкодженні транспортні засоби, знищена логістика. На спалювання в Україні припадало 2,5 %, зокрема на заводі «Енергія» спалювалися відходи м. Київ. Будівництво нових сміттєспалювальних заводів – дуже тривала та коштовна інвестиційна діяльність, тому малоймовірно, що більшість ТПВ буде спалюватися протягом тривалого часу. Так, більшість ТПВ захороняються на полігонах та сміттєзвалищах. І на майбутнє закон передбачає ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ, що забруднюють довкілля, та будівництво сучасних та безпечних полігонів ТПВ, що будуть мати регіональний характер, а також продовження користування тими сміттєзвалищами, які будуть зменшувати свій вплив на довкілля та впроваджувати вимоги до полігонів ТПВ.
Закон забороняє з 1 січня 2030 року експлуатацію місць розміщення відходів (полігонів, звалищ) без оснащення системами вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, системами моніторингу викидів в атмосферне повітря та моніторингу забруднення ґрунтів і підземних вод. Вимоги цієї статті не застосовуються, якщо суб’єкт господарювання, який здійснює управління місцем розміщення відходів, виконує План приведення існуючого місця розміщення відходів у відповідність до вимог законодавства у відповідності з графіком, визначеним умовами дозволу на здійснення операцій оброблення відходів.
Міф 5. Закон не встановлює окремих мінімальних норм переробки для кожного типу побутових відходів.
Факт: Мінімальні норми переробки та підготовки до повторного використання для відходів пластику, паперу, скла, тобто упаковки, будуть встановлені в окремому законі шляхом впровадження розширеної відповідальності виробника упаковки.
У ст.6 Закон передбачає таке: Для вдосконалення підготовки відходів до повторного використання, забезпечення високоякісного рециклінгу та інших операцій з відновлення, відходи підлягають роздільному збиранню та не повинні змішуватися з іншими відходами або матеріалами, що мають різні властивості.
Роздільне збирання відходів у населених пунктах здійснюється для таких видів відходів, як відходи паперу та картону, пластику, скла, металу. При цьому, створюються умови для забезпечення роздільного збирання біовідходів, текстилю, небезпечних відходів у складі побутових та інших видів відходів, що підлягають роздільному збиранню. Роздільно зібрані відходи, призначені для підготовки їх до повторного використання та рециклінгу, не можуть спалюватися чи видалятися, за винятком відходів, що утворюються внаслідок сортування або інших операцій з оброблення роздільно зібраних відходів, та відходів, що не придатні до повторного використання та рециклінгу.
Міф 6. Металобрухт випав із сфери дії нового закону
Факт: Регулювання відносин, пов’язаних з управлінням відходів металу, здійснюється Законом України «Про управління відходами» з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про металобрухт».
