Четвертий випуск серії інформаційних матеріалів МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроєкт № 3091 «Про державний екологічний контроль» присвячений суб’єктам державного екологічного контролю, тобто тим особам, поведінка яких на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства контролюється державою в особі органів державного екологічного контролю.
Згідно із статтею 1 Проєкту державний екологічний контроль – це діяльність уповноважених органів із забезпечення дотримання вимог законодавства з охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів суб’єктами господарювання та фізичними особами, що здійснюється з метою досягнення високого рівня захисту довкілля шляхом запобігання, виявлення та фіксації порушень природоохоронного законодавства, а також притягнення винних осіб до відповідальності. Разом з тим, ця ж стаття дає і визначення поняття суб’єкти господарювання, під якими розуміє юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, зареєстровані в установленому Законом порядку та фізичні особи-підприємці, а також встановлює, що для цілей цього Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, прирівнюються до суб’єктів господарювання.
Таким чином, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, є суб’єктами державного екологічного контролю згідно аналізованого Проєкту. Щодо них, як і щодо суб’єктів господарювання планові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства проводяться на підставі щорічного плану, що виходить із стану та особливостей довкілля відповідного регіону, динаміки його змін, екологічних проблеми; результатів здійснення попередніх заходів державного екологічного контролю; результатів аналізу причин, умов та наслідків порушень природоохоронного законодавства.
Однак, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, не здійснюють господарської діяльності. Саме тому згідно Проєкту ступінь їх екологічного ризику від провадження господарської діяльності не визначається1.
На відміну від суб’єктів господарювання, періодичність планових перевірок яких залежить від ступеня екологічного ризику, для органів державної влади та місцевого самоврядування закон встановлює спеціальне правило, згідно якого планові перевірки таких суб’єктів проводяться один раз на три роки (частина 7 статті 11 Проєкту).
Підстави проведення позапланових перевірок і для суб’єктів господарювання, і для органів державної влади та місцевого самоврядування передбачені у статті 12 Проекту. До підстав позапланових перевірок належить, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної особи (фізичних осіб) чи громадського об’єднання.
У наступних матеріалах ми продовжимо висвітлювати аспекти законопроекту, а також інформуватимемо широку громадськість про прогрес у адвокатування проекту Закону України «Про державний екологічний контроль» № 3091.
Попередні матеріали із серії про проект Закону України «Про державний екологічний контроль» № 3091
1 Ступінь екологічного ризику суб’єкта господарювання визначається на основі критеріїв, за якими оцінюється ступінь екологічного ризику від провадження господарської діяльності, і може бути найвищим, високим, середнім і незначним.
