Несанкціоновані сміттєзвалища в Україні становлять серйозну проблему, що має вплив на здоров’я людей та довкілля. Недостатня якість управління відходами, відсутність належної інфраструктури для їх переробки та ефективних механізмів контролю сприяють поширенню таких звалищ. Це призводить до забруднення ґрунту, водних ресурсів, атмосферного повітря, сприяє поширенню шкідливих речовин у довкіллі. Такі звалища часто стають джерелом неприємного запаху та приваблюють шкідливих комах та гризунів, що загрожує здоров’ю людей та викликає соціальне незадоволення. Розв’язання цієї проблеми потребує комплексного підходу, включаючи впровадження сучасних технологій управління відходами, залучення громадськості до питань, що стосуються сортування та переробки сміття, посилення контролю з боку влади над незаконними сміттєзвалищами.
Вирішення проблеми існування одного із таких сміттєзвалищ на Харківщині стало предметом розгляду судів у справі № 638/6852/18.
Так, ще у травні 2018 року двоє Позивачів подали до суду заяву, де просили власника земельної ділянки (далі – Відповідач) видалити сміттєзвалище на його приватній земельній ділянці. Ця земельна ділянка має номер 632205900:00:003:1793 та розташована у смт. Мала Данилівка Харківської області. Вони вимагали вивезення звідти різних видів відходів, включаючи хімічні, побутові, будівельні, а також засмічену токсичними відходами землю на легальні сміттєві полігони. Вони зазначили, що Відповідач почав будувати стоянку для вантажних автомобілів на цій ділянці, що не відповідає цільовому призначенню землі, а також завіз туди велику кількість сміття. Просьби місцевих жителів на зборах громади щодо припинення звалювання сміття та його вивезення були проігноровані власником землі. Вимоги місцевих мешканців на зборах громади про припинення звалювання сміття і його вивезення були проігноровані Відповідачем.
Дзержинський районний суд м. Харкова та згодом Харківський апеляційний суд залишили позов без задоволення. Такі судові рішення, серед іншого, мотивовані тим, що Позивачі повинні були довести не тільки сам факт забруднення довкілля Відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами, встановленими державою, непритаманне наявному забрудненню в сучасних містах та селищах, негативно впливає на користування зручностями населених пунктів, приватне та сімейне життя Позивачів, та, як наслідок, призводить до погіршення стану їх здоров`я.
Із повним текстом рішень судів першої та апеляційної інстанції можна ознайомитись за посиланнями: http://surl.li/tmtuc , http://surl.li/tmtvd.
Не погодившись із такими рішеннями, позивачі звернулися до Верховного Суду із касаційною справою. 10 квітня 2024 року Верховний Суд виніс постанові у справі №638/6852/18, у якій частково задовольнив вимоги касаційної скарги позивачів, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року, постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Із повним текстом цієї постанови можна ознайомитись тут: http://surl.li/tmtxx.
Розглядаючи цю справу Верховний Суд сформулював такі важливі висновки:
«Порушення приписів нормативно-правових актів у сфері навколишнього середовища може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Оргуської конвенції».
«Однією з підстав відмови у позові суди вказали відсутність доказів негативного впливу діяльності відповідача на власній земельній ділянці на довкілля та негативного впливу на здоров`я позивачів. Із такими висновками погодися не можна, адже відповідно до статті 42 Закону № 187/98-ВР підставою відповідальності винних осіб є порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини, а згідно із Законом № 4004-ХІІ небезпечний фактор впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров`я людини».
«Висновки судів про те, що позивачі мали довести наявність шкідливого впливу поводження відповідача з відходами на здоров`я людей, а не лише потенційну загрозу такого впливу, є неправильним тлумаченням законодавства у сфері захисту права на безпечне довкілля та таким, що суперечить пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України».
«ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано».
«Оргуська конвенція вимагає від кожної договірної держави забезпечити, щоб у разі будь-якої безпосередньої загрози здоров`ю людини або навколишньому середовищу, спричиненої діяльністю людини чи природними причинами, вся інформація, яка може дати громадськості можливість вжити заходів для запобігання або пом`якшення шкоди, спричиненої загрозою, і знаходиться в розпорядженні державного органу, негайно без затримки розповсюджується серед представників громадськості, які можуть постраждати. Навіть якщо через відсутність медичних доказів неможливо сказати, що забруднення внаслідок критичного поводження з відходами обов`язково завдало шкоди здоров`ю заявників, можна встановити, беручи до уваги офіційні звіти та наявні докази, те, що проживання в районі, який характеризується великим впливом відходів, зробило заявників більш уразливими до різних захворювань».
Саме такі висновки Верховного Суду стали основою для скасування Верховним Судом рішень судів першої та апеляційної інстанції. Після прийняття такого рішення судом касаційної інстанції у мешканців смт. Мала Данилівка Харківської області з’явився шанс на екологічну справедливість для себе та своїх дітей, які можуть зазнавати шкідливого впливу несанкціонованого сміттєзвалища. Верховний Суд створив важливий прецедент, де роз’яснив, завдання якої шкоди варто доводити у подібних провадженнях, а наведені висновки ВС варто використовувати активній громадськості, обгрунтовуючи свою позицію та позовні вимоги у подібних справах.
Ці та інші актуальні судові рішення, що стосуються питань довкілля, можна знайти у «Реєстрі судових рішень з питань, що стосуються довкілля», який веде ЕПЛ, за посиланням: http://caselawepl.org.ua.
