Реформування державного екологічного контролю беззаперечно справа не проста. Тим не менше, два роки важкої праці великої команди авторів законопроєкту про державний екологічний контроль за № 3091 вилилися у реєстрацію законопроєкту у парламенті в лютому поточного року. Впевненість у його доцільності та швидкому прийнятті під час ІІІ Судового форуму ААУ наприкінці травня висловили Голова профільного комітету ВРУ пан Бондаренко, заступник Міністра енергетики та захисту довкілля пан Роман Абрамовський, голова Державної екологічної інспекції України пан Андрій Мальований та його заступник пан Денис Каплунов.
Тим не менше, у публічне поле нещодавно вийшли і опоненти реформи екологічного контролю, якими виявилися ніхто інший як громадська рада при профільному міністерстві та громадська організація Професійна Асоціація екологів України. Декілька тижнів тому на адресу Верховної Ради України був направлений лист з рекомендацією відхилити проекти Законів про державний екологічний контроль за № 3091 від 19.02.2020 р. та за № 3091-1 від 05.03.2020 р. Основою для позиції громадської ради стали пропозиції Професійна Асоціація екологів України.
Згідно з викладеної позиції, автори звернення підтримують необхідність реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, але не підтримують жодного із зареєстрованих проєктів тому, що жоден з них:
«не відповідає Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 616;
не передбачає вичерпного порядку, способу та підстав для здійснення посадовими особами контролюючого органу заходів державного екологічного контролю, зокрема перевірок, рейдів, патрулювання, реагування на виклики;
не витримує баланс правових засад організації державного контролю за господарською діяльністю в Україні у цілому, руйнуючи уніфіковане узгоджене правове поле державного контролю, формуючи непрозору систему прийняття рішень щодо виявлення та покарання порушників природоохоронного законодавства;
не відповідає Рекомендаціям ЄС № 2001/331/ЕС від 4 квітня 2001 року про мінімальні критерії для проведення екологічних інспекцій в країнах-членах ЄС та вимог Директив 2010/75/ЕС та регламентів Додатку 30 Угоди про асоціацію Україна-ЄС у частині контролю (нагляду).»
Шкода, що автори листа не вказуються, які саме положення законопроєкту № 3091, на їхню думку, не відповідають зазначеним вище концепції, рекомендаціям ЄС та вимогам Директиви про промислове забруднення, адже, на думку авторів законопроєкту, саме ці документи (за виключенням окремих положень концепції, від яких уряд вирішив відмовитися) і закладалися в його основу.
Співвідношення із рамковим законом про нагляд (контроль)
Одним із основних завдань проєкту Закону України «Про державний екологічний контроль» № 3091 було подолання обмежень, що накладаються на контролюючі органи Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Встановлені цим законом рамки діяльності контролюючих органів, цілковито обґрунтовані і виправдані для одних сфер, є неприпустимий для сфери охорони довкілля. Не секрет, що необхідність повідомляти суб’єкта господарювання про проведення планової перевірки, необхідність отримувати погодження вищестоящого органу на проведення позапланового заходу, неможливість проведення позапланового заходу за зверненням громадської організації чи органу місцевого самоврядування, короткі строки проведення заходів є несумісними із завданнями екологічного контролю. Наслідком є низька ефективність екологічного контролю та значна, подекуди непоправна шкода довкіллю.
Перехідні положення законопроєкту № 3091 вносять зміни до статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» таким чином аби з одного боку, поширити на екологічний контроль основоположні засади держаного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, але з іншого, забезпечити екологічному контролю достатні законодавчі можливості якісно виконувати поставлені перед ним завдання (знята необхідність попередження про планові заходи, розширено коло осіб, за зверненням яких можуть проводитися позапланові заходи (разом з тим, передбачено гарантії та юридичну відповідальність за зловживання таким правом), для деяких суб’єктів господарювання збільшено строк тривалості заходів контролю (які здійснюють діяльність на великих територіях, зокрема у сферах лісокористування, надрокористування), знято необхідність отримувати погодження вищестоящого органу для проведення позапланового заходу).
Разом з тим, законопроєкт, як того вимагає Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», встановлює чіткий порядок, вичерпні способи та підстави для здійснення перевірок, рейдів, патрулювання та реагування на виклики, адаптуючи і, де доречно у екологічній сфері, розширюючи такі способи та підстави з метою досягнення завдань державного екологічного контролю.
Відповідність Рекомендаціям ЄС про мінімальні критерії для проведення екологічних інспекцій та Директиві про промислове забруднення
Очевидно, що автори звернення не ознайомлювалися із змістом цих документів. Саме на базі зазначених вище рекомендацій ЄС та відповідних вимог директиви про промислове забруднення про заходи контролю, і розроблялася концепція та положення законопроєкту в частині виходу за рамки Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Більше того, Директива про промислове забруднення передбачає додаткові, іще більш широкі, у порівнянні із загальними заходами екологічного контролю, можливості контролюючого органу. Достатньо лише згадати про те, що згідно з директивою контролю підлягають не суб’єкти господарювання, а промислові установки. Тобто, якщо один оператор експлуатує декілька установок найвищого екологічного ризику, то екологічна інспекція зобов’язана завітати до нього щонайменше 1 раз на рік щодо кожної установки, об’єкта (тобто і 2, і 3 рази в залежності від їх кількості). І це лише планові перевірки, про які ніхто не повідомлятиме. А в разі виявлення порушення вимог природоохоронного законодавства оператора установки очікує вже не штраф в кілька сотень гривень, а анулювання інтегрованого дозволу. Але не будемо забігати наперед. Впровадження цієї директиви буде окремою надцікавою сторінкою української історії.
Хто ж такі Професійна Асоціація екологів України та голова громадської ради Світлана Берзіна і чиї інтереси вони відстоюють?
Незважаючи на назву і декларовані цілі, Професійна Асоціація екологів України фактично займається грінвошингом і відстоює інтереси забруднювачів довкілля. Зокрема, серед партнерів асоціації наявні профільні металургійні, аграрні, тваринницькі, будівельні, енергетичні тощо бізнес-асоціації, частина яких активно протидіяли прийняттю екологічних законопроектів, в тому числі Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
У липні 2019 року Професійною асоціацією екологів України був ініційований процес об’єднання профільних бізнес-асоціацій для спільної протидії діяльності громадських екологічних організацій.
Також асоціацією ініційований проєкт “ECOtransformation”, який в теорії визначає лідерів екологічних змін, але по факту такими “лідерами” інколи стають забруднювачі довкілля, які ігнорують норми з охорони навколишнього природного середовища та зневажають екологічними правами громадян. Наприклад, через “еколідерів” виявились великі підприємства-забруднювачі МХП, проти курників яких мешканців Вінниччини та Черкащини ведуть роками боротьбу, ДТЕК-Енерго яке ігнорує природоохоронне законодавство на своїх ТЕС, “Укргідроенерго” яке планує будувати ГЕС в національних парках на Дністрі, “Київводоканал”, який роками вів свою діяльність з порушенням екологічного законодавства і без відповідних дозволів.
Цікаво також, що голова громадської ради Світлана Берзіна має тісні стосунки з колишнім керівництвом Державної екологічної інспекції України. Наприклад, колишній в.о голови ДЕІ Ігор Яковлєв був одним з авторів книжок, які виготовлялися в рамках корупційного тендеру Державної екологічної академії та пов’язаною з Берзіною громадської організації , а більшість тиражу книжок, аби продемонструвати їх “потрібність” забрала собі ДЕІ.
Тому зовсім не дивно, що підприємства-забруднювачі та їхні лобісти виступають проти реформи, яка покликана нарешті впровадити ефективний екологічний контроль. Їх цілком влаштовує поточна ситуація, коли діяльність екологічної інспекції є формальною, її повноваження обмежені, а репутація підмочена. У такій ситуації підприємства можуть спокійно забруднювати довкілля із мінімальними для себе ризиками. Але диким видається просування позицій підприємств-забруднювачів через громадську ради при міністерстві, що опікується охороною довкілля.
Детально про проєкт Закону України «Про державний екологічний контроль» № 3091 можна почитати за такими посиланнями:
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроект «Про державний екологічний контроль»: співвідношення із Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»
- Законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: відкритість як запорука доброчесності
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: підконтрольні суб’єкти
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: співвідношення повноважень органу державного екологічного контролю з іншими контролюючими органами
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: альтернативний законопроєкт
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: відповідальність суб’єктів господарювання
