У Норвегії вирішено однин із перших судових спорів, у якому громадськість стверджувала, що держава порушувала вимоги законодавства, схвалюючи проєкт, який негативно впливає на зміну клімату.

Перша спроба розгляду і вирішення цієї справи відбулася у 2016 році за позовом організацій «Грінпіс Норвегія» («Greenpeace Nordic») та «Природа і Молодь» («Nature&Youth») проти Міністерства нафти та енергетики Норвегії (ця справа також відома під назвою «Люди проти Артік Оіл» («People v Arctic Oil»)). У цій позовній заяві, серед іншого, зазначалось про незаконність ліцензій на видобуток нафти та газу у родовищах Брейдаблік, Іггдрасіль і Тирвінг (Breidablikk, Yggdrasil і Tyrving) у відповідності до конституційного права Норвегії, до міжнародного права та згідно із іншим внутрішнім законодавством (зокрема, транспонуванням директив про оцінку впливу на довкілля та стратегічну екологічну оцінку).

Позивачі у позовній заяві від 2016 року вказували, що оскаржуване рішення про видачу ліцензій суперечить обов’язку держави оцінити та врахувати наслідки дій держави для довкілля, зокрема, для клімату. Позивачі також посилались на Паризьку угоду, Європейську конвенцію про права людини та Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. Вони просили про визнання недійсності рішення про видачу ліцензій на видобуток нафти та газу у родовищах Брейдаблік, Іггдрасіль і Тирвінг (Breidablikk, Yggdrasil, Tyrving), що, у разі задоволення їхніх вимог, зупинило б дану діяльність.

У січні 2018 року суд першої інстанції у Осло підтримав можливість застосування статті 112 Конституції Норвегії у цьому провадженні, але не виявив порушення даної норми у цьому випадку. Суд не аналізував урядові припущення щодо викидів та прибутковості ліцензій і вказав, що збільшення викидів CO₂ буде незначним, відхиливши вимоги позивачів. Суд першої інстанції поклав судові витрати у повному обсязі на позивачів.

У січні 2020 року Апеляційний суд у м. Осло підтвердив рішення суду першої інстанції із кількома значущими відмінностями. Так, Апеляційний суд у м. Осло присудив поділити судові витрати, спираючись на новизну та важливість порушених цим позовом питань. Суд апеляційної інстанції вказав на значущість правомірності здійснення та обсягів “експортованих” викидів, що виникають від спалювання норвезької нафти та газу за кордоном. Вказівка на це видається дещо суперечливою, адже суд апеляційної інстанції так і не досліджував правомірність «експортованих» викидів через описану ним же призму. Апеляційний суд посилався і на прецедентну практику у справі «Фонд Ургенда проти Нідерландів» («Urgenda Foundation v. State of the Netherlands»). Суд апеляційної інстанції вказав, що рішення у цій справі повністю відповідає прецедентам, створеним у справі «Фонд Ургенда проти Нідерландів» («Urgenda Foundation v. State of the Netherlands»), але не пояснив чому і на основі чого такий висновок сформульовано.

«Грінпіс Норвегія» («Greenpeace Nordic») та «Природа і Молодь» («Nature&Youth») оскаржили такі рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного суду Норвегії. У грудні 2020 року Верховний суд Норвегії відхилив всі вимоги, викладені у касаційній скарзі. Він заявив, що судовий контроль у справах щодо довкілля може бути проведений лише у випадку, якщо Парламент Норвегії не сформував “позицію” з певного питання. Якщо Парламент прийняв будь-яку “позицію”, судовий контроль на підставі права на чисте довкілля не здійснюється. У виняткових ситуаціях стаття 112 Конституції Норвегії може бути підставою для здійснення судового контролю, але поріг для правомірності судового розгляду у такому випадку дуже високий. Посилання на рішення у справі практику у справі «Фонд Ургенда проти Нідерландів» («Urgenda Foundation v. State of the Netherlands») визнано неналежним.

Верховний суд Норвегії у 2020 році вказав, що міжнародний кліматичний режим ґрунтується на принципі територіальності. Таким чином, екстериторіальність має враховуватися лише у випадку, якщо доведено, що викиди спричиняють прямі збитки в Норвегії. Лише декілька суддів Верховного суду Норвегії вказували на порушення здійснення процедури оцінки впливу на довкілля та законодавства ЄС.

У травні 2021 року організація “Дідусі за кліматичну дію” (“Grandparents for climate action”) виступили як третя сторона та подали заяву до Європейського суду з прав людини. У червні того ж року «Грінпіс Норвегія» («Greenpeace Nordic»), «Природа і Молодь» («Nature&Youth») та ще шість молодих норвезьких громадян також подали заяву до Європейського суду з прав людини, стверджуючи, що нові ліцензії на розвідку нафти та газу порушують права позивачів за статтями 2 (право на життя) та 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя, житла та кореспонденції) Європейської конвенції з прав людини (далі – Конвенція). Зокрема, Норвегія, за обвинуваченням, дискримінує молодих людей та корінний народ Саами, які будуть непропорційно страждати від наслідків видобутку за новими ліцензіями – загальне порушення статті 14 Конвенції (заборона дискримінації). Крім того, позивачі стверджували, що, враховуючи недостатню оцінку справи норвезькими судами, Норвегія порушила статтю 13 Конвенції, що стосується права на ефективний захист у суді.

10 січня 2022 року ЄСПЛ оприлюднив перелік питань до сторін і визначив норвезькому уряду до 13 квітня 2022 року термін для відповіді на звинувачення екологічних груп у тому, що новий видобуток нафти та газу в Арктиці порушує основні свободи. Вже 27 квітня 2022 року Норвегія звернулася до Європейського суду з прав людини з проханням відхилити справу або визнати відсутність порушення. У відповіді норвезька держава аргументує, що скаргу слід визнати неприйнятною, стверджує, що вторгнення росії в Україну у 2022 році виправдовує пошук нових нафтових та газових ресурсів, збільшуючи тим самим викиди парникових газів ще принаймні 30 років.

У період з вересня 2022 року по лютий 2023 року Європейський суд з прав людини провів низку процедурних засідань щодо заяв щодо зміни клімату, окрім тих, що перебувають на розгляді Великої палати. ЄСПЛ вирішив відкласти розгляд семи справ (серед них і справа «Грінпіс Норвегія та інші проти Норвегії» (no. 34068/21) (Greenpeace Nordic and Others v. Norway)) до тих пір, поки Велика палата не винесе рішення у справах про зміну клімату, які вона розглядає.

У листопаді 2023 року екологічна організація «Грінпіс Норвегія» («Greenpeace Nordic»), та молодіжна організація «Природа і Молодь» («Nature&Youth») вкотре звернулися до суду із позовом проти держави Норвегія. Ці організації стверджували, що ліцензії на розробку трьох нових родовищ нафти та газу – Брейдаблік, Іггдрасіль і Тирвінг (Breidablikk, Yggdrasil, Tyrving), всі в Північному морі, порушують Конституцію Норвегії, законодавство Європейської економічної зони та міжнародні зобов’язання Норвегії щодо правам людини. Вони вказували, що Міністерство нафти та енергетики Норвегії, видаючи оскаржувані ліцензії, не врахувало Конвенцію ООН про права дитини під час процедури видачі дозволів на розробку родовищ, що зумовлює недійсність таких дозволів.

Фроде Плейм, голова «Грінпіс Норвегія» («Greenpeace Nordic») сказав щодо цієї справи таке: “Рішення встановлює, що дозволи на розробку родовищ нафти та газу були схвалені на неправомірній підставі, їх розробка повинна бути негайно зупинена. Ми очікуємо припинення будь-якого подальшої діяльності із розробки цих родовищ”.

Звертаючись із даним позовом, позивачі вказали на те, що оцінки впливу на глобальний клімат трьох родовищ нафти та газу, які повинно проводити Міністерство нафти та енергетики Норвегії, або дуже непридатні по своїй якості, або взагалі відсутні.

Суд в Осло вирішив, що приписи Паливних правил Норвегії, які встановлюють вимогу щодо оцінок впливу на довкілля та клімат, повинні тлумачитися в світлі статті 112 Норвезької Конституції. Він посилався на рішення Верховного суду Норвегії 2020 року, яке визнало, що стаття 112 Норвезької Конституції охоплює як викиди від видобутку, так і споживання нафти, навіть якщо таке здійснюється за межами Норвегії. Суд визначив, що держава повинна оцінити реальний вплив обох форм викидів парникових газів, які виникають в результаті розробки та експлуатації нафтових родовищ, перед затвердженням дозволів на розробку родовищ нафти та газу, повинен бути проведений реальний тест на те, чи суперечить затвердження таких дозволів статті 112 Норвезької Конституції.

Ухвалення такого рішення суду сприятиме тому, що мільйони барелів нафти залишаться в землі. Як підтверджено рішенням суду, викиди з нафтових родовищ мали б катастрофічні наслідки для глобального клімату, людей та планети. Суд підкреслив процедурні проблеми процесу затвердження, вказавши на відсутність достатньої участі громадськості та визнав, що затвердження оскаржуваних дозволів відбулось із порушеннями права ЄС. У своєму рішенні у цій справі Суд вказав, що викиди від видобутку нафти є таким значущим і особливо характерним наслідком реалізації таких проєктів, що їх слід однозначно вважати опосередкованим кліматичним впливом в розумінні законодавства ЄС.

Суд підтвердив, що уряд Норвегії порушив правовий прецедент Норвезького Верховного суду, не піддаючи викиди від видобутку оцінці впливу на довкілля.

Також, Судом визначено, що право дітей на висловлення своєї думки щодо цього питання буде забезпечено через громадські слухання, які повинні відбуватися в рамках офіційно передбаченої процедури оцінки впливу на довкілля. Розраховуючи на пояснення Великої палати Європейського суду з прав людини, окружний суд Осло утримався від оцінювання порушень Конвенції ООН про права дитини.

Ця справа демонструє, що дедалі більше людей, особливо тих, хто найбільше постраждав від зміни клімату, використовують правові механізми, щоб захистити свої права на безпечне і чисте довкілля. Проте, досягнення справедливості у таких справах досі вимагає значних ресурсів, наполегливості і терплячості громадськості. Проте, отримані результати надзвичайно важливі. Так, описане рішення стає ще одним важливим зразком для всіх кліматичних позовів, які ще чекають на розгляд по всьому світу.