7 лютого 2017 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні законопроект №2023 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі)”. Авторами законопроекту виступили народні депутати Павло Дзюблик, Анатолій Дирів, Остап Єднак та Олексій Ленський.
Аналіз, проведений ЕПЛ показує, що, незважаючи на “європейську” назву, законопроект фактично забороняє проводити низку природоохоронних заходів і суперечить європейським підходам до охорони природи.
На думку науковців та працівників установ природно-заповідного фонду, впровадження цього законопроекту призведе до неможливості збереження та відновлення окремих оселищ та видів і, як наслідок, – до втрати біорізноманіття. Окрім того, законопроект встановлює вимоги щодо обов’язкової наявності біологічної, екологічної чи географічної освіти для керівників установ природно-заповідного фонду, що є суттєвим недоцільним звуженням професій на посади керівників об’єктів ПЗФ.
ЕПЛ, разом з багатьма іншими громадськими організаціями, керівництвом установ природно-заповідного фонду, а також профільними інститутами НАН України, закликає Президента України накласти вето на законопроект 2023, проголосований 7 лютого 2017 року.
Детальний аналіз законопроекту фахівцями ЕПЛ доступний нижче :
| Стаття 63. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу Порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. ……. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством. | Проект (тираж 29.12.2016) ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: I. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 5. Частину четверту статті 63 Закону України “Про тваринний світ” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 14, ст. 97) викласти в такій редакції: «Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України». | Коментар ЕПЛ: Позитивна норма, оскільки для встановлення розміру шкоди відсилає до відповідних постанов Кабінету Міністрів України. |
| Стаття 70. Заготівля деревини Під час проведення заготівлі деревини не дозволяються вирубування та пошкодження: цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України; насінників і плюсових дерев. Не має | 2. Абзац третій частини п’ятої статті 70 Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 21, ст. 170) доповнити словами «а також дерев з гніздами рідкісних видів птахів, занесених до Червоної книги України (чорний лелека, скопа, орлан-білохвіст та інші), дуплястих та найстаріших дерев». | Норма неоднозначна, бо законодавство України не знає терміна «дуплясте» та «найстаріше» дерево. Збереження дуплястих дерев важливо з точки зору збереження біорізноманіття, але іноді дуплясті дерева є сухостійними та їх вирубка поблизу доріг, в місцях відпочинку населення є необхідною з міркувань безпеки людей. Також вимагає тлумачення термін «найстаріше дерево». Якщо наприклад проводиться суцільна рубка в монокультурному насадженні віком 51 рік – то яке дерево буде вважатися «найстарішим»? Норму варто вдосконалити . |
| Стаття 12. Управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду Управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим – також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим. | 3. У Законі України “Про природно-заповідний фонд України” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 34, ст. 502; 2000 р., № 4, ст. 26; 2010 р., № 11, ст. 112; 2012 р., № 2-3, ст. 3): 1) речення друге частини першої статті 12 після слова «керівники» доповнити словами «які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та»; | Ця норма безпідставно звужує перелік претендентів на посади директорів установ ПЗФ. Світовий та національний досвід свідчить, що успішними керівниками можуть бути також юристи, лісівники. Наприклад, директори РЛП «Міжрічинський» та НПП «Слобожанський», які успішно керують своїми установами, є за освітою лісівниками. Пропозиція ЕПЛ не вносити зміни у закон, а розробити положення, яким відрегулювати ці питання. Адже суть закону, та загальна логіка стверджують, що керівником ПЗФ повинна бути людина, яка буде справлятися із роботою якісно. |
| Стаття 16. Вимоги щодо охорони природних комплексів та об’єктів природних заповідників На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об’єкти, а саме: мисливство, рибальство, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обгрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень. | 2) абзац четвертий частини першої статті 16 викласти в такій редакції: «мисливство, рибальство, лісокультурні роботи, рубка дуплястих дерев, всі види екскурсій,крім пішохідних, біотехнічні заходи,сінокосіння механізованими засобами, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, крім матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень». | Цією нормою забороняється ряд заходів (сінокосіння механізованими засобами, біотехнічні заходи, лісокультурні роботи) у природних заповідниках, заповідних зонах національних природних та регіональних ландшафтних парків, заповідних зонах біосферних заповідників та у заповідних урочищах і фактично вводяться окремі елементи т. з. «абсолютної заповідності». Основний принцип цієї системи – максимальне обмеження людського втручання в природу і охорона територій, а не конкретних видів. У сформованих під антропогенним впливом екосистемах це призводить до втрати біорізноманіття. Про загрози впровадження «абсолютної заповідності» в умовах України неодноразово попереджували провідні науковці, наприклад доктори біологічних наук, завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України Яків Дідух та директор Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України Ігор Акімов. який зазначав «Заповідники — це маленькі цяточки на тлі зміненої людиною природи, тому захистити їх шляхом спостереження та недоторканості неможливо. Навпаки, слід використовувати сучасні наукові знання, щоб не допускати деградації природних екосистем, проникнення в них “чужих”, невластивих елементів, які можуть зруйнувати екосистему зсередини. Це в чомусь нагадує хірургічне втручання, коли лікар, аби врятувати життя, робить операцію. Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/ECOLOGY/absolyutna-zapovidnist-vs-lyudina-_.html» Усталеною світовою практикою є охорона біорізноманіття, тобто окремих видів фауни та флори та визначення конкретних заходів та дій, які заборонені на тій чи іншій природоохоронній території на рівні менеджмент-плану конкретної природоохоронної території. Наприклад стаття 15 закону Польші «O ochronie przyrody» (про охорону природи) каже, що всі обмеження діяльності в національних парках та резерватах не стосуються тих дій, які прописані у відповідному менеджмент-плані території. А стаття 2 конвенції «Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі», до якої апелюють автори законопроекту, каже: «Договірні Сторони вживають необхідних заходів для підтримання популяцій дикої флори та фауни на такому рівні або для приведення їх до такого рівня, який відповідає, зокрема, екологічним, науковим і культурним вимогам, та враховують при цьому економічні та рекреаційні вимоги, а також потреби підвидів, різновидів чи форм, що знаходяться під загрозою на місцевому рівні». Також підписавши «Угоду про Асоціацію із ЄС», Україна зобов’язалася імплементувати в своє законодавство положення Стаття 2 цієї Директиви вказує, що її метою є «забезпечення підтримання біорізноманіття за допомогою збереження природних оселищ та видів природної флори та фауни». При цьому під «збереженням» згідно зі статею 1 цієї Директиви мається на увазі «низка заходів, які необхідні для підтримання або відновлення природних оселищ та популяцій видів природної фауни й флори у сприятливому стані». Варто зауважити, що аналогом «абсолютної заповідності» в країнах ЄС є так званий «non-interventional management» (режим невтручання), ефективності якого присвячений окремий посібник ЄС “Guidelines for the management of wilderness and wild areas in Natura 2000”. Окремий розділ присвячений випадкам, коли такий режим є недоцільним. Зокрема пункт 4.4.2 говорить про те, що «абсолютна заповідність» на територіях Natura 2000 є неприйнятною тоді, коли вона конфліктує з екологічними вимогами видів або оселищ. Оселища та види є прив’язаними до традиційних практик природокористування, таких як випас, сінокосіння, рубки, та можуть існувати лише в залежності від постійної підтримки даних заходів управління. Прикладами можуть бути напівприродні степи та сінокосні луки (типи оселищ 6210, 6270, 6310, 6410, 6510, 6520, 6530). Загалом 63 оселища є залежними від різноманітних сільськогосподарських заходів. Більше того, близько 40 видів птахів та 30 інших видів тварин є прив’язаними до агроценозів у Європі. Навіть на найбільш диких територіях може бути необхідність у втручанні в деяких екстремальних ситуаціях, як наприклад, спалахи чужорідного шкідника у лісах або якихось інших тваринних хвороб. Тому категорична заборона на рівні закону окремих заходів (механізоване сінокосіння, лісокультурна та біотехнічна діяльність) без врахування потреб конкретного обєкту ПЗФ протирічить європейським підходам до охорони природи. Якщо розглядати конкретно в умовах України вплив від прийняття законопроекту 2023, то: А) заборона сінокосіння механізованими засобами де-факто для великих природоохоронних територій означає заборону сінокосіння, бо викосити великі площі вручну нереально. Крім того, з обгрунтування закону не зрозуміло, які підстави були заборонити механізовані засоби (шумове забруднення, руйнація грунту, швидке сінокосіння, що не дозволяє втекти тваринам тощо.) Значна частина степів України може бути класифікована як оселище 6210 «Напівприродні лучні степи, остепнені луки й чагарникові зарості на вапнякових субстратах (Festuco-Brometalia)». Згідно з технічним звітом щодо менеджментутаких оселищ, сінокосіння, в тому числі і за допомогою мотокос, є одним з основних заходів менеджменту який необхідно застосовувати для збереження цього оселища. Б) Заборона біотехнічних заходів1 без існування чіткого визначення переліку цих заходів у ПЗФ призведе до неможливості проведення комплексу різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності охоронюваних видів тварин. Одним з основних видів таких робіт є встановлення штучних годівниць та солонців. В умовах невеликої площі більшості заповідних територій України та відсутності буферних зон навколо них заборона цих заходів неодмінно призведе до зменшення чисельності тварин. Бо тварини, в пошуках їжі та солі, будуть вимушені виходити за межі заповідних територій, де будуть ставати здобиччю для мисливців. Для прикладу, Черемський природний заповідник не має охоронної зони і відповідно прямо на межі заповідника проводиться полювання. На даний момент в заповіднику, завдяки забороні полювання та налагодженій охороні території, наявна велика популяція копитних. Відповідно, у випадку заборони біотехнічних заходів ці копитні будуть вимушені йти на територію мисливського господарства, де будуть ставати жертвами як легального, так і бракон’єрського полювання. В) Законодавство України не містить визначення поняття лісокультурна діяльність. Тому виникає питання, а що саме заборонили здійснювати? На рівні відомчих наказів Держлісагенства під лісокультурною діяльністю мається на увазі роботи зі штучного створення лісових насаджень, які включать збирання та оброблення лісового насіння, обробіток ґрунту в лісорозсадниках та в місцях вирощування стиглого лісу, висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин, догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев. Якщо виходити з такого визначення то ця норма є шкідливою, т.як однією з основних задач установ природно-заповідного фонду лісової зони є відновлення корінних деревостанів, і необхідність таких заходів прописана в проектах організації території цих установ. |
| Стаття 17. Умертвіння тварин При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги: умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути Не має. | 6. Частину другу статті 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 27, ст. 230) після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту: «Забороняється використовувати для умертвіння тварин пестициди з вмістом фосфіду цинку». У зв’язку з цим абзаци п’ятий і шостий вважати відповідно абзацами шостим і сьомим. | Зміна недоцільна. Станом на сьогодні використання пестициду з вмістом фосфіду цинку є забороненим. Тобто норма запроваджує заборону на вже заборонену діяльність. Це не відповідає вимогам нормотворчої техніки та здоровому глузду. |
| Стаття 43. Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання У разі неможливості вилучення незаконно добутої продукції полювання (якщо вона використана порушником в особистих цілях або з його вини стала непридатною для використання) порушник відшкодовує її вартість, яка обчислюється виходячи з ринкових цін на м’ясо, шкіряну, хутрову та іншу сировину вищого сорту, що діють на час відшкодування, у таких розмірах (не менш як): | 4. В абзаці першому частини третьої статті 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 18, ст. 132) слова «(якщо вона використана порушником в особистих цілях або з його вини стала непридатною для використання)» виключити. | Норма позитивна, оскільки вона доводить полегшує доведеність факту відшкодування порушником шкоди, оскільки забирає необхідність доведення факту використання порушником в особистих цілях |
| Стаття 87. Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин – тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невжиття заходів щодо запобігання загибелі диких тварин, погіршенню середовища їх перебування та умов міграції або добування диких тварин, які зазнають лиха, – тягне за собою накладення штрафу від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. | 1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122): 1) у статті 87: в абзаці другому частини першої слова «від трьох до п’яти» замінити словами «від тридцяти до п’ятдесяти», а слова «від п’яти до семи» – словами «від п’ятдесяти до сімдесяти»; в абзаці другому частини другої слова «від п’яти до семи» замінити словами «від п’ятдесяти до сімдесяти»; | Збільшення розміру штрафів, загалом позитивна зміна. Але за існування тотальної безвідповідальності виникає питання чи буду ця норма збільшувати бюджет, чи зростуть ставки для корупційних вчинків. |
| Стаття 88. Незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу Незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу, в тому числі зоологічних і ботанічних колекцій, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об’єктів або без такої і на посадових осіб – від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об’єктів або без такої. Ті самі дії щодо видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України або охорона і використання яких регулюється відповідними міжнародними договорами України, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об’єктів або без такої і на посадових осіб – від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об’єктів або без такої. | 2) у статті 88: в абзаці другому частини першої слова «від трьох до п’яти» замінити словами «від тридцяти до п’ятдесяти», а слова «від п’яти до семи» – словами «від п’ятдесяти до сімдесяти»; в абзаці другому частини другої слова «від п’яти до десяти» замінити словами «від п’ятдесяти до ста», а слова «від семи до дванадцяти» – словами «від сімдесяти до ста двадцяти»; | Аналогічно до вищезазначеного. Слід створювати систему притягнення до відповідальності за протиправні вчинки проти природи. |
| Стаття 88-2. Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними – тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією колекції або без такої. | 3) в абзаці другому статті 882 слова «від трьох до семи» замінити словами «від тридцяти до сімдесяти»; | Аналогічно |
| Стаття 174. Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку Стрільба з вогнепальної чи холодної метальної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку – тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії і бойових припасів або без такої. | 4) в абзаці другому статті 174 слова «від десяти до п’ятнадцяти» замінити словами «від ста до ста п’ятдесяти, а слова «або без такої» виключити. II. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Голова Верховної Ради України А. ПАРУБІЙ | Аналогічно |
