Охорона природних екосистем одним із ключових елементів сталого розвитку та благополуччя суспільства. Важливим міжнародним інструментом у цьому контексті є Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі – Оргуська конвенція). Вона забезпечує громадянам право на доступ до інформації, участь у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з довкіллєвих питань. В Україні реалізація цих гарантій часто потребує додаткового судового захисту охоронюваних законом інтересів. Так це було і у справі №400/2934/20, у якій Верховний Суд виніс постанову 15 серпня 2024 року (повний текст тут: http://surl.li/tfedqg).
Здійснюючи розгляд даної справи Верховний Суд вирішив за потрібне розтлумачити підстави для звернення з позовом до суду для захисту охоронюваного законом інтересу у сфері належного функціонування природних екосистем в світлі гарантій, закріплених в Оргуській конвенції – міжнародному договорі, який встановив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах. Серед іншого, Верховний Суд вказав таке:
Оргуська конвенція ратифікована Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІV та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Ця Конвенція закріпила фундаментальне право громадськості, в тому числі однієї фізичної особи, оскаржити рішення, дії чи бездіяльність якими порушуються норми чинного законодавства, що стосується охорони навколишнього середовища.
Для забезпечення запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, допустимого рівня безпеки населення та навколишнього природного середовища здійснюється державний нагляд (контроль) спеціально уповноваженими органами, яким делеговано повноваження здійснювати відповідні заходи державного нагляду (контролю).
Положеннями Оргуської конвенції передбачено право оскарження порушень виключно «законодавства, що стосується навколишнього середовища». Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Оргуської конвенції, якою є «сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту».
Відтак, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного «екологічного» результату, у зв`язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому пунктом 3 статті 9 Оргуської конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров`я людини.
Таким чином, Верховний Суд підкреслив, що громадяни мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність, які порушують екологічне законодавство, якщо це може негативно вплинути на довкілля або знизити ефективність заходів із його захисту. Це рішення сприяє чіткості в розумінні того, як захищати екологічні права в судовому порядку і може активно використовуватися активною громадськістю у справах захисту довкілля в судах.
Варто зазначити, що подібна правова позиція щодо тлумачення Оргуської конвенції викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №420/2256/19, від 17 січня 2024 року у справі №240/9382/19, від 16 березня 2023 року у справі №640/351/20. Із повними текстами вказаної судової практики можна ознайомитись у Реєстрі судових рішень з питань, що стосуються довкілля, який адмініструється ЕПЛ: http://caselawepl.org.ua
