Забезпечення енергетичної незалежності є безумовно важливим завданням для України. Разом з тим, не можна забувати про зобов’язання перед власними громадянами та міжнародними партнерами у сфері охорони довкілля. На виконання Угоди про асоціацію попередній уряд досяг великих успіхів у наближенні законодавства України до відповідних актів ЄС. Зокрема, був прийнятий довгоочікуваний закон «Про оцінку впливу на довкілля», який отримав високі оцінки міжнародних та українських експертів, громадянського суспільства. Сьогодні ж у рішеннях уряду та об’єднаного міністерства екології та енергетики постерігаються небезпечні тенденції.
19 грудня 2019 року Верховна Рада України прийняла урядовий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо урегулювання питання видобутку бурштину». Про це з гордістю написали на теренах Інтернету уряд та Мінекоенерго. Разом з тим, цим законом чиновники внесли суттєві зміни до Закону «Про угоди про розподіл продукції», які жодним чином не стосуються бурштину, але можуть стосуватися видобутку нафти і газу, в тому числі на континентальному шельфі. Використовуючи ініціативу Президента України із вирішення гострої соціальної та екологічної проблеми бурштину, зацікавлені особи протягнули корисні для власних проектів зміни, які нівелюють досягнення у сфері євроінтеграції та можуть спричинити нові екологічні проблеми і міжнародні конфлікти.
Закон про бурштин відкладає проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД) для проектів, що реалізуються на підставі угод про розподіл продукції (УРП), на стадію реалізації таких угод. На стадію, коли екологічні умови, сформовані в ході ОВД, вже жодним чином не впливатимуть на умови УРП, а відповідно і на зобов’язання інвестора. В той же час, згідно із Директивою № 2011/92/ЄС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище, Оргуською конвенцією та Конвенцією Еспо ОВД має проводитися до прийняття рішення, яким дозволяється реалізація екологічно небезпечної діяльності. В контексті УРП таким рішенням є сама угода. Тому, враховуючи природу та зміст УРП, для забезпечення врахування результатів ОВД у рішенні сторін про їхнє укладення з 2017 року обов’язкова ОВД передбачалася на стадії розробки проектів УРП. Законом про бурштин ця норма була вилучена. Сподіваємося, Президент України знайде радника, що відстоює не власну, а державницьку позицію, і накладе вето на закон з метою усунути цю помилку. Детальніше із зауваженнями і пропозиціями ЕПЛ до законопроекту № 2240 від 08.10.2019 можна ознайомитися тут і тут
На жаль, іще більш небезпечні кроки зроблені у проекті закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо ефективного розвитку нафтогазовидобувної галузі», що 4 грудня 2019 року був схвалений урядом. За цим законопроектом діяльність із видобутку нафти та газу підлягатиме ОВД після видачі спеціального дозволу на користування надрами, що є грубим порушенням міжнародних вимог. Місце ОВД у погоджувальній процедурі стосовно користування надрами є визначальним для її ефективності, оскільки дозвіл має базуватися на її результатах. Для масштабних і складних проектів, погодженню яких передує багаторівнева послідовність дозвільних документів, нормальним у європейській практиці є проведення двох і більше процедур ОВД. Екологічні міркування повинні враховуватися на усіх рівнях прийняття рішень, щодо діяльності, що може мати значний вплив на довкілля. ОВД не перешкоджає господарській діяльності, в тому числі видобутку корисних копалин, а навпаки забезпечує врахування екологічних ризиків та дотримання екологічних вимог.
Більше того, даний законопроект суттєво скорочує строки громадського обговорення звіту з ОВД та строк опрацювання уповноваженим органом результатів такого обговорення, що суперечить Оргуській конвенції та Директивою № 2011/92/ЄС.
Ми цілковито підтримуємо намагання зробити Україну енергетично незалежною, але, забуваючи про екологічну складову, уряд робить ведмежу послугу самому собі. Прийняті і пропоновані зміни у сфері надрокористування стосовно ОВД матимуть наслідком порушення міжнародних зобов’язань в рамках Угоди про асоціацію (зокрема щодо Директиви № 2011/92/ЄС), Енергетичного Співтовариства, Оргуської та Еспо конвенцій. Це суттєво відкине Україну назад у євроінтеграційному контексті і може стати причиною міжнародних суперечок, пов’язаних, зокрема, із зобов’язаннями із проведення транскордонної екологічної оцінки. Більше того, воно може мати зворотній ефект і у сфері нарощування видобутку нафти та газу за рахунок залучення іноземних інвесторів, адже жодна поважна європейська чи американська компанія, яка оцінює ризики, не братиме участі у завідомо помилкових схемах, що ще й загрожуватимуть міжнародним скандалом.
За додатковою інформацією звертайтеся:
Алексєєва Єлизавета,керівник інформаційно-аналітичного відділу
МБО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ)
Олена Кравченко, директор ЕПЛ
Дмитро Скрильніков, голова ГО «Бюро екологічних розслідувань» (БЕР)
