Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України

24 червня на сайті Міндовкілля з’явився проєкт «Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України”¹.

Нагадаємо, що чинне Положення діє із 2009 року.² Загалом вітаємо таку ініціативу, яка приводить положення до чинних реалій України. Проте викликає стурбованість положення, які дозволяють здійснення автомобільного туризму, використання різного виду транспорту в межах об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема, для спорту, без чітко врегулювання цих відносин. Це у свою чергу приводить до різнотлумачень та в подальшому може викликати конфліктні ситуації, та створює фактори корупційного ризику, оскільки залишає на адміністрації ПЗФ рішення щодо рівня навантажень на території зокрема щодо перебування автомобільного транспорту в межах ПЗФ.

Запроваджуються нові терміни, зокрема, кемпінг – спеціально відведене та обладнане місце в межах території або об’єкта ПЗФ, призначене для тимчасового розміщення (ночівлі) авто-, мото-, велотуристів з наметами, будиночками на колесах (трейлерами) та облаштоване елементами рекреаційної інфраструктури і спеціальними місцями для стоянки і зберігання транспортних засобів.

Туристичний маршрут – спеціально обладнаний шлях проходження туристів і рекреантів, що прокладається, маркується та облаштовується з метою демонстрації найбільш привабливих природних, оздоровчих, естетичних, історико-культурних та інших цінностей;

Для відпочинку, у відведених місцях території або об’єкту ПЗФ можуть встановлюватися табори для відпочинку і кемпінги, облаштовуватися рекреаційні ділянки і оглядові майданчики, розміщатися трейлери тощо – що дозволяє визначити, що у разі відсутності таких встановлених місць – трейлери встановлювати не можна, а що говорити про інший транспорт? Парковки для автомобільного та іншого виду транспорту цим положенням не передбачені. Крім того, зовсім поза увагою Положення залишився дельтапланеризм та планеризм – які потребують доставлення високо в гори свого обладнання, яке однозначно на плечах ніхто не несе.

Також є певний конфлікт із формами відпочинку, які визначаються як загальнооздоровчий, науково-пізнавальний, культурно-пізнавальний або лікувально-оздоровчий та автотуризмом (джипінг, раллі). Адже різновиди форм відпочинку такого не містять.³

У той же час, дозволяється використання територій ПЗФ для спортивних тренувань, які не містять заборони на автомобільний спорт та не деталізують порядку організації спортивних заходів у межах ПЗФ, зокрема, відвідування території глядачами.⁴

Такі оціночні поняття як “мінімально можливого впливу на природні комплекси і об’єкти,” “визначати безпечний час (період) перебування,” “оптимальну кількість відвідувачів (рекреантів)” потребують деталізації.

Зокрема, термін – мінімальний вплив на природні екосистеми не має свого відповідника у літературі науковій. Проте зустрічається термін – рекреаційне навантаження — це сукупність безпосередніх впливів людини на природно-територіальний комплекс, насамперед на рослинний покрив (витоптування, ущільнення ґрунту, знищення фітомаси тощо).⁵

Рекреаційна місткість території один з найважливіших показників при плануванні рекреаційно-туристського господарства, в тому числі в процесі формування спеціальних (вільних) економічних зон туристсько-рекреаційного типу. Вона впливає на якісний стан рекреаційних ресурсів, навколишнє середовище, психологічний комфорт рекреантів. При надмірному тривалому рекреаційному навантаженні природне середовище, незважаючи на те, що рекреаційна діяльність є одним з найбільш екологічно безпечних видів господарства, зазнає серйозних змін. Види негативного впливу досить різноманітні: витоптування надґрунтового покриву, підстилки і підросту; пошкодження дерев; деградація рослинного покриву внаслідок збору грибів, ягід, квітів; ущільнення грунту; відлякування тварин, виснаження рибних та мисливських угідь; антропогенна денудація (осипання схилів та ін.); виникнення лісових пожеж; забруднення повітря викидами автотранспорту; засмічування території; забруднення поверхневих водойм. Специфічним негативним явищем надмірного рекреаційного навантаження є створення психологічного дискомфорту для рекреантів, що приводить до зниження ефекту оздоровлення та відпочинку.

Таблиця 3. Нормативні показники рекреаційного навантаження на природні комплекси⁶

Також певні нормативи містяться у ДБН «Планування і забудова територій».⁷

З огляду до вище наведеного просимо доопрацювати Положення щодо недопущення масового проїзду автомобільного транспорту по територіях та обєктах ПЗФ, а також максимальної ліквідації оціночних суджень.

Підготувала Софія Шутяк, адвокат, провідний консульт ЕПЛ.