ЕПЛ вітає згуртованість депутатів щодо сміттєвих законопроєктів та готовність вирішувати проблеми поводження з відходами в Україні. Адже статистика сміттєзвалищ говорить сама за себе: кожне село чи хутір мають своє видиме чи невидиме сміттєзвалище, яке ми залишимо в подарунок своїм онукам. І тривалий час це сміття буде ще отруювати довкілля, викинуті батарейки будуть протікати та забруднювати воду і ґрунти, інші не менш безпечні відходи також будуть залишати по собі слід, будуть повільно підривати здоров’я батькам цих дітей і дай Боже щоб ці внуки таки побачили світ!
Отже, народні депутати вирішили обмежити обіг пластикових пакетиків, які чимало псують природні пейзажі по всій Україні, оскільки їх важко утримати навіть на огородженому сміттєзвалищі. Проте вага та об’єм таких пластикових пакетиків у загальній масі твердих побутових відходів зовсім мізерна. Тому, точкове виділення проблеми пластикових пакетів є зовсім незначним кроком, адже у нас на порядку денному вже роками стоїть необхідність реформи управління відходами. Для цього пару років назад розроблено необхідні законопроєкти: “Про управління відходами”, “Про відходи електричного та електронного обладнання”, “Про відходи батарей, батарейок та акумуляторів”, “Про упакування” та прийняті Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року, та Національний план дій поводження з відходами.
Ми бачимо, що рішення про обмеження пластикових пакетиків приймали різні органи місцевого самоврядування в минулому (напр. https://www.radiosvoboda.org/a/news-slavsk-zaborona-polietylenu/29586064.html). Ці рішення залишилися лише деклараціями без відповідних імперативних норм на рівні закону.
Поліетиленові пакети – частина упаковки багатьох товарів. Тому нагальним є правове регулювання упакування та запровадження системи розширеної відповідальності виробника (РВВ) для упакування. Для цього слід розпочати із прийняття Закону “Про управління відходами” та спеціального закону, що буде деталізувати запровадження механізму РВВ для відходів упакування. ЕПЛ про це вже писала тут: http://epl.org.ua/announces/rozshyrena-vidpovidalnist-vyrobnyka-yevropejskyj-dosvid/
Також Україні слід долучитися на рівні законодавства до досвіду ЄС в частині обмеження обігу багатьох пластикових одноразових речей, таких як контейнерів для їжі, пластикових соломинок, одноразового пластикового посуду та столових приборів, кульок та паличок для гумових кульок, надлегких пластикових пакетиків і т.д. Тому боротьба із пластиковими пакетиками – це лише невеликий крок у напрямку обмеження використання одноразових пластикових речей в Україні. Але тенденції до обмеження обігу одноразових речей в Україні та зміні споживацької поведінки треба зберігати.
Які можуть бути труднощі із впровадженням цього закону? На нашу думку, можуть виникнути декілька проблем: відсутність достатньої кількості та належної якості біорозкладальних пакетиків, адже закон надає досить обмежений час для переорієнтування бізнесу на виробництво біорозкладних пакетиків. Друга проблема – це маркування пакетиків, які будуть здатні до біорозкладання. Адже маркування “біо” чи “біопакет” зможуть отримати лише пакетики, що біорозкладаються та які відповідають гармонізованим європейським стандартам. Про наявність таких гармонізованих стандартів нам не відомо. Треба ще уряду розробити відповідний національний стандарт та затвердити його, а також КМУ повинен розробити порядок маркування таких біорозкладних пластикових пакетиків.
У нас виникає питання: яку відповідальність буде нести бізнес за неправильне маркування? Чи не будемо ми отримувати ті ж пластикові пакетики, що використовуються сьогодні, лише із маркуванням “біо”? І хто зможе перевірити правильність маркування та реальну здатність “біо” пакетиків до біорозкладання? У Кодексі про адміністративні правопорушення є стаття 167, яка передбачає відповідальність за введення в обіг або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо безпечності, якості, комплектності та упаковки (за винятком випадків, передбачених законодавством України). За недотримання даної норми передбачено відповідальність у вигляді штрафу від 340 до 1700 грн. Отже, за неправильне маркування біопакетиків на виробника чи продавця можуть накласти досить мізерний штраф інспектори Держпродспоживслужби. І це за умови, що вони зможуть довести невідповідність цього пакетика стандарту для біопакетиків. На Держпродспоживслужбу покладено обов’язок контролю за дотриманням норм, передбачених цим законом. Це логічно, адже цей орган має контрольні повноваження в сфері захисту прав споживачів та контролює маркування товарів. А за використання пакетиків, які не мають відповідного маркування “біо”, “біопакет”, “біорозкладний” заклади надання послуг, об’єкти роздрібної торгівлі та громадського харчування під час перевірки будуть оштрафовані на суму від 8500 до 17000 гривень. Отже, дешевше буде необхідне «біо» маркування поставити на пакетиках, а проконтролювати правильність такого маркування контролерам буде вже складніше і триваліше в часі. Тож
Отож ,закликаємо депутатів братися за грунтовні реформи і голосувати за системні законопроєкти в сфері поводження з відходами, особливо з тими, які є особливо небезпечними для довкілля і здоров’я, а також відходами промисловості. Час реформ настав!
