У проєкті Програми діяльності Уряду на 2025–2026 роки об’єднане Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України позиціонується як нова інституційна платформа, що поєднує три ключові напрями державної політики: економіку, аграрний сектор і довкілля. Така інтеграція пояснюється прагненням забезпечити цілісне бачення розвитку країни, оптимізувати використання ресурсів і підвищити ефективність управління державними активами. Пріоритети міністерства охоплюють стимулювання приватного сектору та малого і середнього бізнесу, залучення інвестицій, розвиток агровиробництва, створення сучасних інструментів управління ресурсами та гармонізацію політик із стандартами ЄС. При цьому, попри декларований акцент на сталому економічному розвитку, зокрема на захисті довкілля та довгостроковому збереженні природних ресурсів для майбутніх поколінь, пріоритетність захисту довкілля у проєкті Програми, на жаль, не простежується. Навпаки, багато заходів скоріш матимуть негативний вплив на довкілля і на виконання «довкіллєвої» складової євроінтеграційного шляху.
Почнемо з того, що ліквідація Міндовкілля та його інтеграція з двома найбільш конкуруючими секторами (економічним та аграрним) створює ризик “розмивання” довкіллєвого пріоритету, адже екологічна політика тепер позбавлена самостійного центру ухвалення рішень. Попри формальне включення екологічних завдань в установчі документи об’єднаного міністерства останні розглядаються радше як складова економічного зростання чи аграрного розвитку, ніж як самостійна стратегічна мета збереження довкілля, інтеграція наскрізного довкіллєвого компоненту в економічну складову. Це демонструється, зокрема, такими заходами Програми як дерегуляція, мораторій на перевірки, спрощення процедури оцінки впливу на довкілля чи виключення окремих видів діяльності зі сфери її застосування.
Попри задеклароване прагнення до сталого розвитку та інтегрованого підходу до державного управління, Програма не має жодної довкіллєвої цілі. Вона включає лише одну операційну ціль, присвячену ефективному використанню природних ресурсів (критичні мінерали, деревина), декілька цілей у сфері розвитку економіки, заплановані заходи з яких можуть становити суттєву загрозу для довкілля, та операційну ціль з питань євроінтеграції, яка не охоплює навіть розпочатих вже в Україні євроінтеграційних реформ у довкіллєвій сфері і повністю не відповідає завданням 27 розділу «Довкілля і зміна клімату»
На нашу думку, інституційна реформа в уряді та нова Програма його діяльності матимуть наслідком суттєве послаблення інституційного та програмного підґрунтя довкіллєвої політики, а, відтак, прискорену втрату екосистем та погіршення стану здоров’я населення, а також сповільнення євроінтеграційного курсу.
Розглянемо деякі напрямки довкіллєвої політики, що потребують нагального реформування.
Управління відходами та перехід до циркулярної економіки, на жаль, взагалі не попали в пріоритети уряду, проте ця сфера є однією з визначальних для забезпечення ощадливого і раціонального використання природних ресурсів в Україні, а тому знаходиться в фокусі європейського бізнесу та європейських урядових структур. Україна зробила лише перший крок до запровадження європейської системи управління відходами (Закон “Про управління відходами”), проте через воєнні дії та інституційні зміни реформа не реалізується. Досі бракує цілої низки законодавчих та підзаконних актів для зміни правил діяльности для бізнесу і громад, створення фінансових стимулів та чітких і прозорих правил гри. Без оновленої правової рамки та в умовах відкладення реформи управління відходами на мирний час, відходи продовжать залишатися тягарем для їхнії власників та довкілля, а не ресурсом для економіки.
Чисте повітря потребує не меншої уваги з боку уряду, і не тільки для виконання наших завдань перед ЄС, але і для створення умов для здорової нації. Забруднене повітря збільшує захворюваність і витрати системи охорони здоров’я, тому контроль за викидами та державна система моніторингу якості повітря є важливими для майбутнього економічного росту та відбудови країни. В своїй новій Програмі уряд і надалі відкладає реформи моніторингу якості атмосферного повітря та контролю забруднення, і натомість продовжує мораторій на перевірки бізнесу, чим сприяє безконтрольним викидам в атмосферне повітря.
Операційна ціль 1 (промислова політика) повністю ігнорує також і потребу просування реформи у сфері попередження і контролю промислового забруднення. Попри те, що ця реформа вимагається в рамках євроінтеграційних процесів у довкіллєвій сфері, вона матиме і суттєвий вплив (в перспективі позитивний) на економіку держави у зв’язку із впровадженням найкращих доступних технологій та методів управління для найбільших промислових підприємств (енергетика, металургія, хімічна промисловість і т.д.), і залишення її поза увагою виглядає, як мінімум, дивно. Натомість, програма в 2025 році наголошує на просуванні Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функціонування індустріальних парків” (реєстраційний номер 12117), який пропонує виключити індустріальні парки зі сфери дії Закону України “Про оцінку впливу на довкілля”, і фактично скасувати для таких проєктів вимогу про її проведення, що прямо суперечить положення законодавства ЄС про оцінку впливу на довкілля.
Операційна ціль 2 (державне регулювання, перевірки та дерегуляція) передбачає вже до кінця 2025 року внесення на розгляд Верховної Ради України законопроєкту про спрощення порядку проведення оцінки впливу на довкілля (надалі – ОВД). Такий захід кардинально розходиться із позицією Євросоюзу, який неодноразово наголошував на неприпустимості звуження сфери дії закону про ОВД чи відхиленні від встановлених в ЄС правил її проведення. Також уряд планує провести чергову дерегуляцію шляхом перегляду та скасування надмірних вимог до бізнесу, оптимізацію дозвільних та погоджувальних процедур, продовжувати мораторій на перевірки та запроваджувати ризико-орієнтований підхід до перевірок бізнесу. При цьому програма не бере до уваги, що, зокрема, у сфері захисту довкілля більшість існуючих процедур транспонують у національне законодавство відповідні вимоги ЄС і до їхнього перегляду та спрощення необхідно підходити вкрай обережно, інакше є загроза провалити впровадження 27 розділу переговорного процесу і, відповідно, не відповідати вимогам вступу до ЄС.
Операційна ціль 2 одним з результатів передбачає забезпечення промисловості енергоресурсами. При цьому залишається поза увагою і пріоритетами уряду питання знищення екосистем високогір’я Українських Карпат, що має місце у зв’язку із розбудовою вітроенергетичних то гідроенергетичних потужностей. Це один з яскравих прикладів конкуренції інтересів розвитку економіки та збереження довкілля. Вважаємо, що першочерговим кроком у розвитку альтернативних джерел енергії має стати розробка карт чутливості дикої природи (Wildlife sensitivity maps) до функціонування електростанцій, а до розробки таких карт необхідно запровадити мораторій на розвиток вітро, гідро та іншої альтернативної енергогенерації в гірських екосистемах.
В операційних цілях Мінекономіки, що стосуються післявоєнної відбудови територій, які постраждали внаслідок бойових дій, не прослідковуються принципи довкіллєвої наскрізнізності. Усі рішення та заходи під час відновлення територій повинні забезпечувати збалансоване використання природних ресурсів та збереження природних екосистем, врахувати цілі Європейського зеленого курсу та Стратегії збереження біорізноманіття ЄС. Цього, на жаль, у Програмі немає.
Операційна ціль 4 (ощадне та ефективне використання природних ресурсів) має на меті, в першу чергу, інтенсифікацію їхнього використання. Жодних реальних заходів, спрямованих на турботу про довкілля та стале використання природного капіталу, на жаль, не заплановано. Зате, до 31 грудня цього року передбачається розробка законопроєкту про забезпечення законодавчого механізму надання у користування ділянок надр (родовищ) корисних копалин на умовах угоди про розподіл продукції (крім вуглеводнів) для впровадження механізмів угод про розподіл продукції. Цього року також планується провести перший конкурс на УРП твердих корисних копалин щодо ділянки “Добра” (літій). Натомість, питання належної інтеграції ОВД та участі громадськості в процедури прийняття рішень по УРП залишаються відкритими, а рішення міжнародних органів про порушення Україною своїх зобов’язань, зокрема рішення Нарада Сторін Оргуської конвенції VII/8r, залишаються невиконаними. Зважаючи на недоліки існуючого нормативно-правового регулювання інституту УРП першочерговим пріоритетом мало би стати усунення прогалин і недоліків у законодавстві щодо УРП через забезпечення відкритості УРП для громадськості, перенесення ОВД на етап розробки проєктів УРП, обов’язковості сплати надрокориствачами на умовах УРП плати за землю, екологічного податку та рентної плати за спеціальне використання води.
Одним з пріоритетів Програми є проєкт Закону України “Про ринок деревини”. При цьому зазначений законопроєкт 13227 містить цілу низку законодавчих ініціатив, які не пов’язані з ринком деревини і мають на меті послабити українське природоохоронне та лісове законодавство і потенційно можуть мати негативний вплив на дерегуляцію ринку надання послуг, зокрема, послуг, що стосуються підготовки звітів з ОВД, покладання додаткового фінансового тягаря на лісокористувачів.
До 31 грудня уряд планує розпочати корпоратизацію державного підприємства “Ліси України”. При цьому заявлені цілі, зокрема, оновлення матеріально-технічної бази, впровадження сучасних технології, підвищення ефективності виробництва та фінансових показників можливо досягнути і без акціонування за умови здійснення адекватного управління ДП. Водночас, прив’язка питання залучення інвестицій до акціонування може бути пояснене лише планами використання акцій ДП у якості фінансового інструмента з високими ризиками подальшого переходу їх від держави до інших власників. Також створюється високий ризик використання лісових ресурсів для збільшення майна акціонерного товариства і з подальшим переходом їх з державної власності до інших власників у складі акціонерного капіталу.
У Програмі діяльності уряду майже відсутній акцент на кліматичній політиці, що є суттєвою прогалиною в умовах євроінтеграційного курсу України. Попри те, що окремі заходи згадуються у контексті “зеленого” порядку денного, вони не формують цілісної стратегії протидії зміні клімату, скорочення викидів парникових газів та адаптації до кліматичних ризиків. Позитивним кроком є планування подання до 31 грудня до Верховної Ради України законопроєкту про засади функціонування системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, що має стати важливим механізмом зменшення обсягу викидів у рамках реалізації послідовної державної політики у сфері зміни клімату відповідно до міжнародних зобов’язань. Водночас, відсутність чітких індикаторів і механізмів моніторингу виконання кліматичних цілей знижує здатність України виконувати міжнародні зобов’язання за Паризькою угодою та наближатися до Європейського зеленого курсу. Це може мати наслідком не лише довкіллєві та соціальні втрати, але й уповільнення економічної інтеграції з ЄС, де кліматична політика є одним із ключових пріоритетів.
Важливо зазначити, що операційні цілі ключового міністерства, відповідального за довкілля, не містять жодних заходів щодо збереження біорізноманіття України, більшу частину якого Україна вже втратила. Знищення дикої природи продовжується прискореними темпами через потужний вплив господарської діяльності, надмірний розвиток сільського господарства, найбільший відсоток в Європі та третій у світі розораних земель 56,8 % – 56,8 %. Натомість відсоток заповідних територій складає близько 7 %. Вкрай важливим є терміново вжити заходи із запровадження моніторингу та контролю площ розорювання, зокрема зупинення розорювання природоохоронних територій, земель водного фонду та степових ділянок; заходів з контролю внесення пестицидів та гербіцидів, хімічних добрив, рухатися до норм та показників ЄС, зокрема в досягненні мети скорочення застосування пестицидів та хімічних добрив на 50 %, збільшення площ органічного землеробства. Досягнення Україною показника заповідності 30 % від площі держави.
Операційна ціль 4 передбачає: «до 31 жовтня подано до Верховної Ради України законопроєкт про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо механізмів фінансування розвитку меліорації», однак не розглянуто питання про те, що під час водної кризи в Україні наявні численні порушення водоохоронного законодавства, знищені природні екосистеми в басейнах річок. Продовжується знищення малих річок фермерами. Важливим є використання водних ресурсів не лише для задоволення потреб сільського господарства, але й для збереження довкілля України. Потрібно провести інвентаризацію всіх водних об’єктів України та перевірку дотримання водоохоронного законодавства, дотримання норм щодо прибережно-захисних смуг. Вжити заходів щодо відновлення боліт та захисту річок у рамках заходів щодо адаптації до змін клімату.
Операційна ціль 8 (євроінтеграційні реформи) викликає не менший подив, адже до кінця 2026 року заплановано розробку Мінекономіки лише 17 (!) євроінтеграційних законів у сферах економіки, сільського господарства та довкілля. При цьому серед заходів не перелічено жодного із сфери збереження довкілля. Зокрема, немає ні проєкту Закону України «Про території Смарагдової мережі», ні законопроєкту про відходи видобувної промисловості, жодного законопроєкту зі сфери управління окремими видами відходів, відповідальності за екологічну шкоду та за екологічні злочини, спрямованих на транспозицію ключових актів ЄС у сфері збереження довкілля. Хоча в рамках двостороннього скринінгу усі ці акти Україна пообіцяла найближчим часом розробити і прийняти.
Таким чином, на нашу думку, сумнівна інституційна реформа в уряді та нова Програма його діяльності матимуть наслідком суттєве послаблення інституційного та програмного підґрунтя довкіллєвої політики, а, відтак, прискорену втрату екосистем та погіршення стану здоров’я населення, а також сповільнення євроінтеграційного курсу.
