Раніше на інформаційних ресурсах ЕПЛ ми вже розповідали про те, що 2 грудня 2024 року в Міжнародному суді ООН у Гаазі розпочалися публічні слухання щодо консультативного висновку з питань зобов’язань держав у контексті зміни клімату. Ці слухання триватимуть до 13 грудня 2024 року. До розгляду залучено представників держав, міжнародних організацій та громадських організацій, які будуть представляти свої позиції з питань відповідальності за кліматичну кризу.
Питання, порушені на слуханнях, охоплюють правові аспекти відповідальності держав за вплив на клімат, визначення зобов’язань держав у контексті боротьби зі зміною клімату. В ході розгляду має бути звернено увагу і на принцип попередження значної шкоди довкіллю та обов’язків держав щодо збереження морського середовища.
Серед учасників слухань є Європейський Союз, Африканський Союз, Міжнародний союз охорони природи, Альянс малих острівних держав та інші ключові гравці в міжнародному екологічному праві.
Ця справа ініційована за запитом Генеральної Асамблеї ООН, ухваленим 29 березня 2023 року у резолюції A/RES/77/276. Серед поданих матеріалів: 91 письмова заява та 63 коментарі від держав та організацій. Питання, порушені в суді, стосуються ключових міжнародних договорів, таких як: Паризька угода, Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату, Конвенція ООН з морського права, Загальна декларація прав людини.
Ця справа є однією з найбільших кліматичних справ в історії, рушійною силою цієї справи є держави, які найбільше потерпають від наслідків зміни клімату, зокрема малі острівні країни.
Незважаючи на те, що консультативний висновок не матиме обов’язкової юридичної сили, він може суттєво вплинути на міжнародне право, посилити відповідальність держав і слугувати основою для майбутніх кліматичних судових позовів. Острівні держави, такі як Вануату, сподіваються, що це допоможе притягнути розвинені країни до відповідальності за шкоду, завдану їхніми діями, зокрема через історично високі показники викидів парникових газів.
Так як слухання триватимуть до 13 грудня, а рішення очікується в 2025 році, пропонуємо ознайомитись із позиціями деяких держав, які вже висловились:
Мексика, Мікронезія, М’янма, Намібія, Науру, Пакистан, Непал: висловили аргументи щодо необхідності притягнення держав до відповідальності за їхні сукупні викиди.
Японія та Нова Зеландія: наводили аргументи на користь уникнення державами юридичної відповідальності за кліматичну шкоду.
Ямайка, Мальдіви, Папуа-Нова Гвінея та Африканський Союз: виступили із закликом про забезпечення компенсації за шкоду клімату, зокрема через списання боргів і забезпечення державного суверенітету для найбільш постраждалих країн.
Кувейт: захищав використання викопного палива, відкидаючи зобов’язання щодо поступової відмови від нього.
Латвія та Ліхтенштейн: виявили солідарність до малих острівних держав, підтримуючи їхнє право на самовизначення та безпечне довкілля.
Гана, Гренада та Сьєрра-Леоне: закликали до списання боргів як форми кліматичних репарацій, наголошуючи на «порочному колі» запозичень для відновлення після кліматичних катастроф.
Острови Кука, Маршаллові Острови та Соломонові Острови: доводили, що зміна клімату загрожує суверенітету малих острівних держав, посилюючи історичну несправедливість.
Сполучені Штати Америки, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція: наполягали на мінімальному підході до кліматичних зобов’язань держав, обмежуючись лише рамками Паризької угоди, уникаючи ширших обов’язків.
Коста-Ріка, Сальвадор, Іспанія та Фіджі: заявили, що скорочення викидів парникових газів є ключовим елементом для захисту прав людини в умовах зміни клімату.
Канада: намагалася применшити важливість прав людини у контексті кліматичних заходів, але зазнала критики від Чилі, Філіппін, Камеруну, Колумбії та Болівії, які наголосили на необхідності справедливості між поколіннями.
Китай, Бразилія: говорили про рівність між державами, але висловлювались на користь уникнення державами відповідальності за завдану кліматичну шкоду.
Беліз, Чилі: висловили позицію, за якою екологічне право має охоплювати як превентивні заходи, так і відновлення справедливості.
Вануату: заклик до кліматичної справедливості, самовизначення та відповідальності.
Німеччина: вела розмови про своє лідерство у кліматичній політиці, але виступ було присвячено тезам проти закріплення права на чисте довкілля.
Усі ці приклади чітко демонструють глибокий розрив між заявленими намірами та реальними діями держав на міжнародній арені. Поки одні країни наважуються виступати за справедливість, самовизначення та кліматичну відповідальність, інші продовжують захищати інтереси великих забруднювачів, ставлячи під загрозу майбутнє планети. Така розбіжність підкреслює нагальну потребу у глобальній солідарності, де слова стають діями, а декларації — реальними змінами для захисту довкілля та забезпечення сталого розвитку для всіх. Ми продовжуємо слідкувати за ходом слухань та позицією Міжнародного суду ООН із даного питання, сподіваючись на формування МС ООН чіткої та справедливої позиції.
