У постанові від 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув питання правомірності висновку з оцінки впливу на довкілля, виданого щодо планованої діяльності з видобування та облаштування Островерхівського газоконденсатного родовища. Предметом судового розгляду стало встановлення наявності підстав для скасування висновку з ОВД у зв’язку з можливими порушеннями процедури громадського обговорення та забезпечення участі громадськості у прийнятті відповідного рішення. Суд також дослідив питання наявності у позивача права на звернення до суду з таким позовом та визначив правові наслідки фактичного не проведення громадських слухань.
Деталі:
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув касаційні скарги ПрАТ «Укргазвидобуток» та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (тепер Мінекономіки) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі за позовом фізичної особи до Міндовкілля (тепер Мінекономіки) про визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД) щодо планованої діяльності з видобування та облаштування Островерхівського газоконденсатного родовища (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117565642).
У листопаді 2021 року троє мешканців Мереф`янської громади звернулись до суду із позовною заявою, в якій просять суд визнати протиправним та скасувати «Висновок з оцінки впливу на довкілля щодо спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої свердловини» № 03.02- 20/032 від 3 вересня 2021 року, який опубліковано у Єдиному реєстрі оцінки впливу на довкілля 6 вересня 2021 року. Висновок зроблено Департаментом захисту довкілля та природокористування ХОДА.
Фото: https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=IF9wX9Hwhrs
Позивачі оскаржили висновок з оцінки впливу на довкілля, вважаючи його протиправним через порушення процедури громадського обговорення, зокрема недотримання вимог щодо проведення громадських слухань і забезпечення можливості участі громадськості. На думку позивача, такі порушення призвели до неналежного врахування інтересів мешканців територіальної громади, на яку впливає планована діяльність.
Рішення судів попередніх інстанцій:
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що підстав для скасування висновку з ОВД не встановлено. Апеляційний суд, навпаки, позов задовольнив і визнав висновок з ОВД протиправним та скасував його, виходячи з того, що громадські слухання фактично не були проведені належним чином, що є порушенням процедури оцінки впливу на довкілля.
Фото: https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=IF9wX9Hwhrs
Позиції сторін у касаційній інстанції:
ПрАТ «Укргазвидобуток» та Міндовкілля (тепер Мінекономіки) просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також на відсутність порушень процедури громадського обговорення. Крім того, вони стверджували, що позивач не мав належного права на звернення до суду, оскільки висновок з ОВД стосувався діяльності підприємства, а не безпосередньо позивача.
Висновки Верховного Суду:
Суд зазначив, що будь-яка особа має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність органів влади у процедурі оцінки впливу на довкілля, якщо вони можуть впливати на її права або законні інтереси. Оскільки планована діяльність безпосередньо впливає на територію проживання позивача, він має належний законний інтерес для звернення до суду.
ВС нагадав, що критерії для визначення законного інтересу, що підлягає судовому захисту, викладені в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що законний інтерес характеризується такими ознаками: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) визначений, тобто, благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; (г) персоналізованим (суб`єктивним), тобто належати конкретній особі – позивачу (на це вказує слово “її”); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу, є: (а) незаконність інтересу – його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) неправовий характер вимог – не породжують правових наслідків для позивача; це виключає можливість віднесення спору до “юридичного” відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб – держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
Законний інтерес, за захистом якого позивач може звернутися до суду, має бути: а) порушеним (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися), або б) порушуватися (щодо протиправних діянь, які тривають), або в) в його реалізації можуть існувати перешкоди (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі), або г) інші ущемлення законних інтересів.
Верховний Суд встановив, що громадські слухання фактично не відбулися, оскільки проведення слухань було зірвано, а уповноважений орган і організатор слухань не забезпечили належних умов для їх проведення, зокрема не вжили заходів для забезпечення порядку. Внаслідок цього, результати участі громадськості не були належним чином враховані, що є порушенням вимог законодавства у сфері ОВД.
Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля №989 не передбачає дискреційних повноважень організатора проводити чи не проводити аудіо чи відеофіксацію ходу громадських слухань. Наявність інформації щодо проведення такої фіксації є обов`язковим додатком до відповідних протоколів, оскільки відповідно до Порядку № 989 вони є їх невід`ємною частиною.
Суд підкреслив, що відсутність аудіо- чи відеофіксації сама по собі не є безумовною підставою для скасування висновку з ОВД. Однак, у цій справі ключовим є те, що громадські слухання фактично не відбулися, а отже процедура громадського обговорення була проведена неналежно.
В цій конкретній справі громадські слухання фактично не відбулися з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, а саме – дії громадськості, які не допустили організаторів до проведення слухань. Організатори фактично не могли виконати обов`язок щодо проведення аудіо-чи відеофіксації з незалежних від них обставин, а саме через протиправні дії представників громадськості. Зважаючи на вищенаведене, Згідно з п. 22 Порядку №989 у разі необхідності уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган або організатор громадських слухань може запросити представників правоохоронних органів для забезпечення правопорядку під час громадських слухань. Суд дійшов висновку, що на уповноважений орган та організатора покладаються обов`язки проведення належним чином громадських слухань, зокрема, забезпечення порядку шляхом залучення правоохоронних органів.
Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля через порушення процедури громадського обговорення. Водночас Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінив мотиви рішення апеляційного суду, уточнивши, що підставою для скасування є фактичне не проведення громадських слухань, а не лише відсутність аудіо- чи відеофіксації, та залишив рішення апеляційного суду в іншій частині без змін.
Отож, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої особи, на яких може впливати планована діяльність та законні інтереси яких порушені, мають право оскаржувати висновки з оцінки впливу на довкілля, якщо порушення процедури громадського обговорення призвело до неналежного врахування їхніх інтересів. Суд дійшов висновку, що фактичне не проведення громадських слухань, спричинене неналежною організацією їх проведення уповноваженим органом є достатньою підставою для скасування висновку з ОВД. При цьому, відсутність аудіо- чи відеофіксації слухань не є самостійною підставою для скасування рішення, однак у сукупності з іншими обставинами справи це може свідчити про серйозне порушення процедури громадського обговорення, що тягне за собою незаконність висновку з ОВД.
