Це правове дослідження присвячене аналізу справи щодо забруднення довкілля, яке стало наслідком діяльності полігону твердих побутових відходів (ТПВ) у Києво-Святошинському районі Київської області. Позивачі, мешканці прилеглих територій, стверджували, що забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і вод негативно впливає на їхнє здоров’я та якість життя. Справа включає розгляд вимог про припинення діяльності полігону та відшкодування моральної шкоди, що була спричинена порушенням екологічних стандартів.
Окрему увагу приділено аналізу судових рішень, починаючи від першої інстанції до касаційного оскарження, а також практиці Європейського суду з прав людини, що регулює питання впливу забруднення довкілля на здоров’я людей та їх право на чисте довкілля. Це дослідження спрямоване на розгляд ключових аспектів правової боротьби громадян за захист екологічних прав та відповідальність забруднювачів за порушення норм екологічного законодавства.
Деталі:
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (ВУ ЖКГ) та Києво-Святошинської районної ради Київської області. Позивач вимагав припинити господарську діяльність полігону твердих побутових відходів (ТПВ), розташованого біля села Крюківщина, та стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 2 144 448 грн. У серпні 2016 року до позову приєдналися інші позивачі з аналогічними вимогами (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110147148).
Позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що полігон ТПВ утворився на місці стихійного сміттєзвалища понад 20 років тому, а його діяльність здійснюється з численними порушеннями екологічних та санітарних норм. Зокрема, полігон розширився з 13,669 га до 25 га шляхом самозахоплення земель. Внаслідок цього утворилися небезпечні екологічні умови: виникло фільтраційне озеро зі стійким смородом, забруднено атмосферне повітря, ґрунти та водойми, а також завдано шкоди здоров’ю місцевих жителів.
Позивачі вказували на порушення державних будівельних норм (ДБН В.2.4.-2-2005), згідно з якими полігони ТПВ мають розташовуватися на відстані не менше 3 км від водойм, тоді як цей полігон розташований лише за 300 м від зони відпочинку.
У листопаді 2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області об’єднав позови всіх позивачів в одне провадження.
У січні-лютому 2018 року до справи були залучені треті особи: Тарасівська сільська рада, Київський обласний лабораторний центр МОЗ, Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області та Державна екологічна інспекція.
У лютому 2018 року ГУ Держпродспоживслужба подала позов, вимагаючи зобов’язати відповідачів здійснити рекультивацію та санацію полігону ТПВ, ліквідувати екологічні забруднення та забезпечити санітарно-епідемічну безпеку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 та інших позивачів було задоволено частково.
Суд ухвалив припинити господарську діяльність полігону ТПВ. Також з Києво-Святошинського ВУ ЖКГ та Києво-Святошинської районної ради було стягнуто моральну шкоду на користь позивачів у розмірах від 20 000 грн до 40 000 грн залежно від кожного випадку.
Крім того, суд зобов’язав відповідачів здійснити рекультивацію полігону та прилеглої території відповідно до спеціального проєкту, що передбачав:
облаштування захисних екранів для основи і поверхні полігону;
збір, очищення та утилізацію біогазу;
видалення фільтрату та поверхневих стічних вод;
відновлення забруднених земель;
заходи із запобігання забрудненню атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод.
Суд першої інстанції визнав, що діяльність полігону спричинила понаднормативне забруднення довкілля, а відповідачі порушили екологічне та санітарне законодавство.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції:
28 січня 2021 року Київський апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачі не довели наявність усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідачів; факту завдання моральної шкоди; причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та моральною шкодою; вини відповідачів.
Суд також зазначив, що питання припинення експлуатації полігону було вирішено Києво-Святошинською районною радою ще 7 липня 2016 року. Фактичне виконання цього рішення не заперечувалося позивачами, що, на думку суду, свідчить про неефективність обраного способу захисту прав.
Щодо позову ГУ Держпродспоживслужби, апеляційний суд дійшов висновку, що питання припинення діяльності полігону належить до сфери адміністративного судочинства, а не цивільного. У зв’язку з цим провадження в цій частині було закрито.
Короткий зміст касаційної скарги:
16 березня 2021 року позивачі подали касаційну скаргу до Верховного Суду. Позивачі просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтування касаційної скарги полягало в наступному:
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Не враховано висновки Верховного Суду, викладені у подібних справах.
Суд не дав належної оцінки доказам забруднення довкілля та його негативного впливу на позивачів.
Відзиви на касаційну скаргу:
У квітні 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області подало відзив, у якому заявило, що рішення апеляційного суду є законним і підстав для його скасування немає.
У травні 2021 року Києво-Святошинське ВУ ЖКГ також подало відзив, наголошуючи, що рішення апеляційного суду було ухвалене правильно та є обґрунтованим.
Позиція Верховного Суду:
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права у таких випадках:
Якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, крім випадку, коли є постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо скаржник обґрунтував необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Якщо судове рішення оскаржується за підставами, визначеними частинами першою або третьою статті 411 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень за пунктами 2 та 3 частини першої статті 389 є неправильне застосування судом норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування норм матеріального чи процесуального права і не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, не встановлені судом першої чи апеляційної інстанції, або вирішувати питання про достовірність доказів.
Фактичні обставини справи:
На земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04;004:5002 у межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області функціонує полігон твердих побутових відходів (ТПВ).
Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підтверджує, що Києво-Святошинське ВУ ЖКГ має кілька видів діяльності, зокрема, збирання та обробка безпечних відходів.
Звіт ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва» свідчить, що полігон не відповідає вимогам нормативних документів і може бути розглянутий лише як сміттєзвалище, що має негативний вплив на довкілля та здоров’я мешканців.
Аналіз екологічної ситуації показав наднормативне забруднення атмосферного повітря та ґрунтів, що створює ризик для здоров’я мешканців прилеглих територій.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Суд врахував порушення норм екологічного законодавства та вплив сміттєзвалища на довкілля, здоров’я мешканців, а також неналежне виконання вимог щодо рекультивації та санітарних норм.
Рішення ЄСПЛ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своєму рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначив, що для порушення питання за статтею 8 Конвенції втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя і має досягти певного мінімального рівня.
Забруднення довкілля є одним із чинників, що впливають на стан здоров’я заявників, а отже, на їх можливість користуватися своїм житлом і вести приватне та сімейне життя. У рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України» зазначено, що екологічні фактори можуть мати серйозний вплив на здоров’я та якість життя людини.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що важко визначити вплив екологічних ризиків на здоров’я, оскільки цей вплив є взаємопов’язаним із іншими факторами, такими як вік, професія та спосіб життя. Однак суди повинні детально оцінювати конкретні обставини справи, визначати, чи були органи влади обізнані про можливий шкідливий вплив на здоров’я людей, а також чи була адекватно реалізована політика щодо контролю забруднення.
Обставини справи:
Позивачі у даній справі стверджували, що внаслідок діяльності полігону ТПВ було забруднено довкілля, що спричинило порушення їхніх прав на чисте довкілля, що у свою чергу завдало їм душевних страждань. Як доказ забруднення довкілля вони подали звіт від 31 червня 2016 року, складений ДУ «Інститут громадського здоров’я О. М. Марзєєва», а також результати дослідження території полігону ТПВ сміттєзвалища Києво-Святошинського ВУ ЖКГ.
Згідно з поданими матеріалами, на території, прилеглій до полігону ТПВ, зафіксовано понаднормативне забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і вод шкідливими речовинами. Це забруднення, за висновками досліджень, негативно впливає на стан здоров’я місцевих жителів, особливо на рівень захворюваності на серцево-судинні захворювання та органи дихання.
Рішення касаційного суду:
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу, встановив, що рішення апеляційного суду є помилковим, оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права і процесуального закону, належно оцінив докази. Касаційний суд скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Отже, у результаті розгляду даної справи судами встановлено, що діяльність полігону ТПВ Києво-Святошинського ВУ ЖКГ призвела до значного забруднення довкілля, що негативно вплинуло на здоров’я місцевих жителів, порушивши їхнє право на чисте довкілля. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, визнавши факт забруднення довкілля, що підтверджено відповідними дослідженнями та свідченнями. Однак апеляційний суд допустив помилку, відмовивши у задоволенні позовних вимог через недостатність доказів. Касаційний суд скасував рішення апеляційного суду та залишив рішення суду першої інстанції у силі, підтвердивши порушення екологічних норм. Це рішення підкреслює важливість належного контролю за діяльністю об’єктів, що можуть негативно впливати на довкілля, а також право громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
