Розпочинаємо обговорення окремих частин аналітичного документу “Відповідність державної політики України у сфері збереження біорізноманіття пріоритетам та цілям Європейського зеленого курсу”.
МБО «Екологія-Право-Людина» аналізує документи державного планування України у сфері збереження біорізноманіття на предмет їх відповідності пріоритетам та цілям Європейського зеленого курсу, а саме Стратегії біорізноманіття ЄС до 2030 року: повернення природи в наше життя [1].
Однією з цілей Стратегії є ліквідація або зменшення прилову під час рибальства, що дозволить відновити та зберегти популяції.
В ЄС триває робота щодо підтримки переходу на більш вибіркові та менш шкідливі прийоми риболовлі через EMFAF, встановлення порогових значень цілісності морського дна, забезпечення того, що держави – члени здійснюють моніторинг прилову та – відповідно до DCF – активізують збір даних про випадковий вилов чутливих видів та вживають необхідних заходів для ліквідації або, де це неможливо, мінімізації прилову.
В Україні ситуація склалася таким чином, що велика кількість китоподібних, зокрема, морських свиней, щорічно випадково гине у знаряддях рибальства. Переважна більшість випадків прилову стосується донних зябрових сіток, які офіційно встановлюють на промислі камбали-калкана та скатів, а також катрана, промисел якого в Україні тимчасово припинений в останні 10 років. Крім цього, небезпечними для прилову морської свині є неспеціалізовані трьохстінні ставні сітки (сітки з поріжжю), які історично застосовувались для лову осетрових, а зараз використовуються для лову піленгаса з приловом інших видів або в авандельтах річок для так званих частикових риб (сома, сазана тощо). Для деяких популяцій, зокрема, морських свиней в Азовському морі, випадковий прилов є одним з найважливіших факторів смертності, що веде до зменшення чисельності популяції в середньостроковій перспективі: за оцінками демографічних показників та даними моделювання популяційної структури, чисельність цієї популяції за 12 років зменшилась більш ніж в 2 рази, а максимальна тривалість життя впала з 20 до 12 років. Проте прямих оцінок загибелі китоподібних від потрапляння в знаряддя рибальства у водах України наразі немає через повну відсутність системи сповіщень від рибалок щодо випадкового прилову морських ссавців.
Згідно з чинним законодавством, рибалка, який виявив в рибальських сітках загиблу особину з виду китоподібних, підлягає адміністративній та кримінальній відповідальності. Тому повідомляти відповідні органи рибалки не бажають під загрозою притягнення їх до відповідальності. Вилов видів, яким загрожує вимирання, також повинен бути ліквідований або зменшений до рівня, що забезпечує повне відновлення. Це також має стосуватися тих видів, що знаходиться в поганому природоохоронному стані чи не мають належного екологічного статусу. Крім того, побічний ненавмисний прилов (by-catch) інших видів необхідно виключити або, де це неможливо, мінімізувати, щоб не загрожувати природоохоронному стану популяцій. Для цього необхідно збільшити збір даних про побічний прилов всіх вразливих видів риб і інших морських видів. Крім того, заходи з управління рибним господарством мають бути прийняті у всіх морських природоохоронних акваторіях відповідно до чітко визначених цілей охорони та на основі найкращих наявних наукових рекомендацій.
Законодавством встановлено розміри компенсації державі за незаконне добування, знищення китоподібних червонокнижних видів – 100 000 гривень за одну знищену особину кожного з трьох чорноморських видів китоподібних. Крім того, немає процедури отримання науковими установами, що здійснюють дослідження морських екосистем, інформації про обсяги прилову китоподібних.
Ймовірно, що ризик бути притягнутим до відповідальності стримує своєчасне оповіщення рибалками про такий прилов. Наявність системи сповіщень необхідна для збору інформації щодо інтенсивності приловів в знаряддя рибальства та вживання заходів зі зменшення та попередження випадкової загибелі китоподібних. Серед іншого, брак довіри серед рибальської спільноти не сприяє можливості експериментального застосування нових приладів та технологій для зменшення прилову. Проблема ускладнена тим, що окрім офіційного лову, у водах України поширений незаконний промисел (браконьєрство), обсяги якого та вплив на китоподібних важко оцінити. Можна стверджувати, що знаряддя незаконного вилову, який націлений в першу чергу на цінні морські ресурси, є найнебезпечнішими з точки зору випадкового прилову китоподібних.
Одним зі шляхів вирішення питання випадкового прилову є застосування акустичних відлякувачів для китоподібних – пінгерів, – які у воді періодично видають звукові сигнали (в тому числі, високочастотні), що відлякують дельфінів. Прикладами таких сигналів, що застосовуються на практиці, є звуки косаток, які в природі полюють на дрібних дельфінів та морських свиней. Пінгери у вигляді поплавків чіпляють на рибальські сітки, строк їхньої дії залежить від виробника та часу перебування у воді. Прилади починають працювати як тільки на спеціальний датчик потрапить вода. Ці технології мають пройти наукове випробування в умовах Чорного і Азовського морів для оцінки їх ефективності, підбору найкращих сигналів та режимів роботи, а також оцінки звикання китоподібних до їх дії.
За даними Міндовкілля Режимами рибальства в басейнах Чорного і Азовського морів у 2021 році, затверджених відповідно наказами Міндовкілля від 08 лютого 2021 року № 87 та від 2 березня 2021 року № 161 визначено, що прилов заборонених до промислу водних біоресурсів та водних біоресурсів на які під час промислу розповсюджується період нерестової заборони, а також тварин, що не належать до водних біоресурсів (земноводні, плазуни, птахи та ссавці), слід негайно повернути у природне середовище незалежно від їх стану. У разі прилову живих китоподібних, користувач водних біоресурсів зобовязаний максимально швидко звільнити тварин. За потреби допомога морським ссавцям надається на місці з подальшим поверненням їх до природного середовища. Крім цього, регулюються питання щодо обмежень на вилов та прилов цінних видів водних біоресурсів, зокрема калкана чорноморського.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Положенням про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 614, Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який серед іншого забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної т в межах повноважень, передбачених законом, біологічної та генетичної безпеки.
Відповідно до Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895, Держрибагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який серед іншого реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства.
Будь ласка, заповніть гугл-форму, де ви зможете написати свій коментар до цієї теми https://docs.google.com/…/1FAIpQLScG6N3Tq1u…/viewform…
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.
#ПрямуємоРазом #MovingForwardTogether #EU4USociety
За додатковою інформацією звертайтеся:
Катерина Полянська, еколог ЕПЛ
k.polyanska@epl.org.ua
