29 січня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив постанову у справі №320/25649/24, яка може стати орієнтиром для подальшої судової практики у сфері охорони довкілля. Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій та визнав незаконною зміну цільового призначення земельної ділянки для облаштування Національного військового меморіального кладовища, зокрема з огляду на її належність до території Смарагдової мережі.
Одним із ключових аспектів постанови є те, що Верховний Суд відійшов від суто формального підходу до природоохоронних територій. Суд підкреслив, що Бернська конвенція та інші міжнародні договори, ратифіковані Україною, є частиною національного законодавства і повинні застосовуватися при оцінці законності рішень органів влади.
Фактично суд визнав, що включення території до Смарагдової мережі не є символічним актом — воно створює обов’язок держави забезпечувати охорону природних оселищ і не допускати діяльності, яка може призвести до їх деградації. Такий підхід наближає українську практику до європейських стандартів, де охорона біорізноманіття базується саме на захисті оселищ, а не лише окремих об’єктів ПЗФ.
Важливим є і підтвердження судом права громадських організацій звертатися до суду для захисту довкілля. Верховний Суд наголосив, що у довкіллєвих спорах доступ до правосуддя не повинен обмежуватися вузьким розумінням “особистого інтересу”, що відповідає підходам Оргуської конвенції.
Також ВС в п.31 згадав про позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 року у справі №910/8122/17, вирішуючи питання про право Міжнародної благодійної організації (далі – МБО) «Екологія-Право-Людина» бути позивачем у судовому спорі щодо захисту довкілля. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що МБО «Екологія-Право-Людина» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської Конвенції, Закону № 1264-XII, Закону України 22.03.2012 № 4572-VI «Про громадські об`єднання», Закону України від 05.07.2012 № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
У мотивувальній частині постанови Верховний Суд приділив значну увагу характеру планованої діяльності на спірній ділянці. Суд розглянув не лише формальну зміну цільового призначення земель, а й наслідки такого рішення — масштабне облаштування території, втручання в лісову екосистему, зміну рельєфу та тривале антропогенне навантаження.
Верховний Суд фактично застосував превентивний підхід і прийшов до висновку, що у випадку, коли діяльність за своєю природою може призвести до деградації природних оселищ, орган влади не може легітимізувати її адміністративним рішенням. Такий підхід можна оцінити позитивно, адже він демонструє, що суди готові враховувати екологічний ризик до настання незворотних наслідків.
Суд окремо розглянув аргументи сторін щодо спеціального законодавчого регулювання, яке передбачало спрощені процедури для облаштування меморіального кладовища. І наголосив, що навіть у період воєнного стану такі процедури мають чіткі межі і не можуть застосовуватися до земель природоохоронного призначення.
Це важливий сигнал для правозастосовної практики: реалізація суспільно значущих проєктів не може відбуватися всупереч прямим природоохоронним обмеженням. Водночас суд підкреслив, що питання увічнення пам’яті загиблих має вирішуватися у спосіб, який не створює нових екологічних ризиків.
Постанова стала помітною подією у судовій практиці з питань довкілля. ЕПЛ вітає таке позитивне рішення, як важливий сигнал, що підкреслює інституційну спроможність органів судової влади стати на захист довкілля. Поруч з цим, попри загалом прогресивний характер постанови, окремі її мотиви створюють ризик плутанини та змішування різних правових інструментів охорони довкілля.
В п.50 ВС вказав, що виконання міжнародних екологічних зобов`язань розглядається законодавцем не як факультативний напрям діяльності, а як обов`язковий інструмент досягнення національних екологічних цілей. Даний висновок дуже важливий в контексті дотримання Україною вимог численних природоохоронних угод, які покладають на сторін чіткі зобов’язання, що мають виконуватися, незалежно від вимог національного законодавства, а також виконання євроінтеграційних зобов’язань.
Суд послався на численні міжнародні угоди в сфері збереження біорізноманіття, стороною яких є Україна і вказав: преамбули та вступні положення міжнародних договорів у сфері охорони біорізноманіття, Стороною яких є Україна, мають істотне значення для тлумачення їх предмета, цілей та обсягу зобов`язань держави, оскільки відображають ціннісні та міжпоколінні орієнтири міжнародно-правового регулювання і водночас формують єдиний концептуальний підхід, заснований на визнанні природи як спільної спадщини людства, що підлягає збереженню в інтересах теперішніх і майбутніх поколінь, а також на усвідомленні нерозривного зв`язку між охороною окремих видів дикої флори і фауни та збереженням їхніх природних оселищ (середовищ існування) і екосистем як необхідної умови існування таких видів. (п.65)
Смарагдова мережа є міжнародним механізмом збереження природних оселищ і видів, створеним на виконання Бернської конвенції. Вона не є категорією природно-заповідного фонду і не замінює процедуру надання статусу об’єкта ПЗФ. Території мережі можуть включати землі різних категорій — від лісового фонду до сільськогосподарських угідь, а їх охоронний режим випливає з міжнародних зобов’язань держави, а не з надання спеціального заповідного статусу.
ВС вказав: Суд звертає увагу на те, що Смарагдова мережа є функціональним еквівалентом мережі Natura 2000 для держав, які не є членами Європейського Союзу, але є Сторонами Бернської конвенції. Створення Смарагдової мережі вважається одним з основних інструментів для виконання зобов`язань державами щодо збереження видів і оселищ, визначених Бернською конвенцією. Саме тому зобов`язання України за Угодою про асоціацію щодо імплементації директив 2009/147/ЄС та 92/43/ЄЕС охоплюють не лише формальне наближення законодавства, а й фактичне забезпечення охорони відповідних територій, включених до Смарагдової мережі, зокрема шляхом недопущення прийняття органами державної влади рішень, які можуть призвести до погіршення стану природних оселищ або втрати їх екологічної цінності. (п.89) Таким чином, суд доходить висновку, що формування, збереження та функціонування територій Смарагдової мережі в Україні є не дискреційним правом держави, а її міжнародно-правовим обов`язком, який випливає з Угоди про асоціацію та підлягає виконанню шляхом імплементації і практичного застосування положень директив 2009/147/ЄС і 92/43/ЄЕС у національній правовій системі.
Дуже важливо, що ВС навіть застосував практику Суду справедливості ЄС у спорах щодо недотримання Грецією та Іспанією Пташиної директиви. На підставі аналізу вказаних міжнародних угод, директив ЄС, ВС робить висновок: що Україна, взявши на себе міжнародні зобов`язання щодо створення, збереження та належного функціонування територій Смарагдової мережі, зобов`язана забезпечити реальну та ефективну охорону природних середовищ існування, яким загрожує деградація або зникнення, а також середовищ існування видів дикої флори і фауни, у тому числі тих, що перебувають під особливою охороною. Виконання таких зобов`язань не зводиться до формального включення відповідних територій до переліку Смарагдової мережі, а передбачає обов`язок держави та її органів утримуватися від рішень і дій, які призводять до погіршення стану природних середовищ, знищення або незворотної трансформації оселищ та порушення цілісності екосистем, що мають ключове значення для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Зазначений обов`язок охоплює, зокрема, застосування превентивних і заборонних заходів у випадках, коли запланована діяльність за своєю природою є несумісною з цілями збереження природних оселищ.(п.100-101)
ВС також відреагував на маніпуляційні висловлювання щодо важливості спорудження цвинтаря для полеглих героїв України, зокрема вказавши: Вшанування пам`яті героїв повинно здійснюватися в межах правового поля, із дотриманням конституційного принципу верховенства права, а також принципу сумлінного виконання міжнародних зобов`язань держави, пріоритету екологічної безпеки та забезпечення збалансованого розвитку суспільства, що, у свою чергу, і буде проявом поваги до героїв, які віддали своє життя заради України та її майбутнього, оскільки саме за утвердження свободи, законності та верховенства права боролися і борються захисники та захисниці України, відстоюючи демократичну і правову Державу.
Ознайомитись з рішенням суду можна за посиланням
