29 березня відбулася публічна дискусія, організована Робочою групою 3 «Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека» Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, присвячена підсумкам ініціативи «Реформи у сфері довкілля для повоєнного відновлення та європейської інтеграції України». Захід проходив онлайн із трансляцією в соціальних мережах.
Публічна дискусія зібрала та об’єднала представників громадянського суспільства, депутатів Верховної Ради України, а саме Комітету з питань екологічної політики та природокористування, керівництво Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. В результаті відбулася насичена та конструктивна дискусія, учасники якої домовились про створення майданчику для постійних комунікацій з нагальних питань реформ у довкіллєвій сфері, до якого запрошують також доєднатися Делегацію Європейського Союзу в Україні. Представники законодавчої та виконавчої гілки влади підтримали більш широке залучення громадськості для вирішення теперішніх євроінтеграційних викликів України, що постали у довкіллєвій сфері, більше того навіть наголосили, що допомога громадськості є затребуваною як для Міндовкілля, так і для профільного комітету Парламенту.
Предметом публічної дискусії став аналітичний документ «Реформи у сфері довкілля для повоєнного відновлення та європейської інтеграції України», який презентували його автори – члени робочої групи 3 УНП ФГС СхП.
Модератор дискусії, голова Національного екологічного центру України та національний координатор УНП ФГС СхП, Руслан Гаврилюк відкриваючи захід наголосив на позиції громадянського суспільства щодо важливості всеосяжних євроінтеграційних реформ в сфері довкілля та клімату, які будуть визначальними для успішного процесу відбудови України та руху до членства в Європейському Союзі.
Ганна Голубовська-Онісімова, ключовий автор дослідження, представляючи його результати окреслила тенденції трансформації національної екологічної політики України, що відбулася на тлі повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та її жахливих наслідків, під егідою набуття Україною статусу кандидата у члени Європейського Союзу.
Основним середньостроковим викликом для природоохоронної політики стала війна і руйнівний вплив військових дій на довкілля. Проте, довгострокові виклики не змінилися: тримати стратегічну рамку цілей та забезпечувати їх ефективне досягнення. Міндовілля працює над певними секторальними реформами, що мають велике значення для довкілля та добробуту населення і також наскрізну дію, та, навіть, певні системні реформи, такі як модернізація системи екологічного моніторингу, реформа системи екологічного нагляду та контролю, не охоплюють макросистеми, які знаходяться в основі управління довкіллям і від яких залежить успіх всієї справи, а саме довкіллєві інститути та фінанси.
Під час війни Уряд ввів тимчасові обмеження на доступ до інформації (відкрити дані) та участь громадськості у масових заходах. Відсутність доступу до екологічної інформації може становити загрозу для довкілля та здоров’я людей.
Тематика охорони довкілля та зміни клімату є одним з найважливіших пріоритетів, а не другорядною складовою, тим більше для впровадження Європейського зеленого курсу. Екологічна громадськість неодноразово наголошувала, що профільне міністерство мусить очолювати рух екологічних реформ і активно захищати в Уряді їх необхідність та забезпечення, домагаючись прийняття необхідних рішень. Тому, статус Міністра необхідно підвищити до віце-прем’єра з питань інтеграції екологічної та кліматичної політики до інших політик, оскільки її наскрізність є основною вимогою на шляху до членства в ЄС. Комітет з питань екологічної політики та природокористування ВРУ та КМУ мусять забезпечити процес адаптації законодавства ЄС таким чином, щоб нові та оновлені нормативні акти в ЄС у сфері довкілля та клімату відразу ставали частиною національного законодавства України для уникнення практики їх подальшого багаторічного впровадження. Необхідно також пам’ятати, що адаптувати необхідно не тільки директиви та регламенти, але і політики ЄС.
Для того, щоб забезпечити наскрізність екологічної та кліматичних політик, необхідно від броунівського руху, який вирує в коридорах влади, перейти до цілеспрямованого поступу, пересуваючись у напряму зрозумілого вектору цілей та підцілей. Цей поступ має здійснювати зрозуміла екологічна інституційна система, із прозорими правилами, за підтримки осучасненої системи екологічного фінансування.
Реформа екологічної політики полягає у встановленні вимірювальних стратегічних та середньострокових цілей для досягнення доброго стану довкілля, налагодженні постійного моніторингу досягнення цих цілей, регулярного аналізу та оцінки ефективності екологічної політики, періодичного оновлення відповідно до результатів оцінки. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів мусить тримати цю стратегічну рамку і добиватися ефективності екологічної та кліматичної політики. Почати необхідно з підготовки щорічного звіту з впровадження екологічної політики, що жодного разу не виконувалося, всупереч принципам належного екологічного врядування та вимогам Закону України про державну екологічну стратегію до 2030 року. Такий звіт є незамінним інструментом діалогу з громадськістю.
В державі і досі відсутнє бачення, якими мусять бути довкіллєві інститути. Концептуально, міністерство формує політику, мусить бути впроваджувальний орган — наприклад, агентство, або декілька агентств (загальне і профільні, такі як водне, лісове тощо) і органи нагляду та контролю (інспекція). Дійсна інституційна система Мінприроди не буде спроможною справитися з викликами європейських довкіллєвих реформ.
Важливо в подальшому врахувати і не повторювати негативний досвід 2019 року з ліквідації самостійного органу Мінприроди шляхом злиття з іншими міністерствами.
Реформа порядку надходження та цільового використання екологічних коштів, у тому числі утворення та підтримка прозорої діяльності окремої юридичної особи — Екологічного фонду, — є невід’ємною складовою екологічної реформи для забезпечення ефективності «зелених» перетворень, також є вимогою державної Економічної стратегії до 2030 року..
Реформа державної інституційної та фінансової систем у сфері охорони довкілля має проходити у консультаціях з громадськістю, яка активно працює заради європейського майбутнього України.
Співавтори дослідження наголосили на критичних моментах реформ у сфері Довкілля. Тамара Малькова, БФ ІЦ «Зелене досьє», зазначила, що екологічна складова досі залишається слабо впровадженою в галузеві політики. Олена Кравченко, МБО «Екологія. Право. Людина», відмітила слабку інституційну спроможність Міндовкілля, яка була підірвана ще реформами 2012 р., її посилення є першочерговою задачею. Громадськість потребує чіткого бачення стратегії діяльності Міндовкілля, що б сприяло і допомозі Міністерству з боку громадського сектору, але Міністерство досі не представила таку. Наталія Андрусевич, РАЦ «Суспільство і довкілля», координатор РГ3 Української національної платформи ФГС СхП, наголосила, що питання відновлення довкілля після війни та європейської інтеграції є нерозривними. Імплементація екологічного та кліматичного законодавства ЄС має бути вірно сплановано від початку з врахуванням механізмів і термінів, для запобігання відкочування реформ та затримки процесу вступу України до ЄС
Реагуючи на презентований аналітичний документ, висновки та рекомендації громадськості представники влади запевнили у своїй відданості екологічним реформам.
Олег Бондаренко, народний депутат, голова Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України, наголосва на відсутності бачення необхідності докорінних змін в довкільній сфері у Парламенту загалом, не дивлячись на активну позицію Комітету. Наслідком є затримка чи відкладання євроінтеграційних законопроектів Комітету та Міндовкілля. Гостро стоїть питання горизонтальних законопроектів присвячених екоконтролю, екофінансам, кліматичній політиці.
Юлія Овчинникова, народний депутат, членкиня Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України, відзначила, що Комітет розвиває співпрацю з депутатами Європарламенту, члени комітету переймають досвід європейських парламентарів, співпрацює також з громадським організаціями з європейських країн. Доцільно запровадити співпрацю між громадськістю і владою із залученням Делегації ЄС в Україні.
Євгеній Федоренко, заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів, запевнив, що Міндовкілля системно працює над реформами, які було розпочато ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Проте з окремими реформами є очевидні проблеми. Міністерство розпочало роботу зі скринінгу стану імплементації законодавства ЄС. Буде розроблено дорожню карту приведення національного законодавства у відповідність до європейського, до реалізації якої запрошуються громадські організації. Тетяна Тимочко, радниця міністра, додала, що необхідно посилювати інституційну спроможність Міндовкілля. Останні роки в міністерстві не здійснювали постатейної оцінки виконання Угоди про асоціації. Тепер після отримання Україною статусу кандидата стоїть задача аналізу 1637 актів права ЄС.
Наприкінці дискусії автори аналітичного документу відмітили необхідність проведення скринінгу також для політик, підвищення прозорості Міністерства та перегляду інституційної будови усієї системи виконавчої влади у сфері захисту довкілля, посилення роботи у напряму екопросвіти, формування екосвідомості у громадян, налагодження постійної комунікації обома проєвропейськими платформами громадянського суспільства (УНП ФГС СхП та УС ПГС Україна–ЄС) та об’єднання зусиль для більш ефективного впровадження реформ.
Захід став підсумковим в реалізації ініціативи «Реформи у сфері довкілля для повоєнного відновлення та європейської інтеграції України», що виконувалась в рамках проєкту Підтримка діяльності Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства 2021-2023 рр.», який реалізує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Відеозапис публічної дискусії «Реформи у сфері довкілля для повоєнного відновлення та європейської інтеграції України» (29.03.2023)
Завантажити резюме англійською мовою аналітичного документу Environmental reforms for post-war recovery and European integration of Ukraine (2023). Ganna Golubovska-Onisimova, and: Ruslan Havryliuk — National Ecological Center of Ukraine, Nataliya Andrusevych — RAC “Society and Environment”, Olena Kravchenko, Yelyzaveta Aleksieeva — ICO “Environment. People. Law.”, Tamara Malkova ICO IC “Green Dossier”. 8 pages.
