Гірський масив Свидовець, розташований на Закарпатті є важливою природною територією Карпатського регіону, екосистеми якого потребують захисту та збереження. Захист Свидовця, є важливим завданням для забезпечення екологічної рівноваги та збереження біорізноманіття регіону.
Східна частина Свидовецького хребта входить до території Карпатського біосферного заповідника. Зведення туристичного комплексу «Свидовець» може призвести до негативного впливу на природні комплекси біосферного заповідника, зокрема на праліси, які входять до переліку об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси та давні ліси Карпат й інших регіонів Європи» (https://epl.org.ua/wp-content/uploads/2016/12/2652_EPL_Journal-32_72_2019_NET.pdf).
Згідно із статею 17 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що утворюються з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення довкілля, його змін під дією антропогенних факторів.
Слід вказати про структуру території та особливості управління біосферними заповідниками, керуючись статтею 18 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”:
Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:
заповідна зона – включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;
буферна зона – включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;
зона антропогенних ландшафтів – включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; у ній забороняється мисливство.
У межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.
Зонування території біосферних заповідників проводиться відповідно до проєкту організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів.
У проєкті організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів визначаються та обґрунтовуються заходи щодо провадження природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності відповідно до законодавства і міжнародних договорів.
Проєкти організації території біосферних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони довкілля.
Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні біосферних заповідників.
Свидовецький гірський масив частково входить у заповідну зону, буферну зону, зону антропогенних ландшафтів. Характеристика цих зон наведена у наказі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України “Про затвердження Положення про Карпатський біосферний заповідник” № 101 від 31.08.2020 року (http://cbr.nature.org.ua/doc/pol_cbr.pdf).
Стаття 19 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” говорить про особливості діяльності біосферних заповідників: наукові дослідження, спостереження за станом довкілля та інша діяльність біосферних заповідників здійснюються з урахуванням міжнародних програм.
Варто зазначити, що управління біосферними заповідниками здійснюється їх спеціальними адміністраціями (стаття 12 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”). Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони довкілля, а на території Автономної Республіки Крим – також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Не можна залишити поза увагою і організацію охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, регламентується статтею 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”:
o Охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
o Охорона територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
o Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об’єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Стаття 62 – державний контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони довкілля, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (ДЕІ), посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.
Тож, східна частина Свидовецького хребта входить до території Карпатського біосферного заповідника, який є важливим природоохоронним об’єктом загальнодержавного значення
Згідно зі статтями 17 і 18 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, управління біосферними заповідниками передбачає диференційований режим охорони та використання природних комплексів з урахуванням функціонального зонування. Згідно із статтею 19 Закону передбачається проведення наукових досліджень та спостережень за станом довкілля з урахуванням міжнародних програм.
Закон України “Про природно-заповідний фонд України” встановлює чіткі механізми управління та охорони природно-заповідного фонду країни. Відповідно до цього закону, управління біосферними заповідниками здійснюється спеціальними адміністраціями, очолюють керівники з відповідною екологічною, біологічною або географічною освітою. Охорона територій та об’єктів природно-заповідного фонду розподіляється між службами охорони, підприємствами, установами та організаціями, залежно від їхнього відання та категорії об’єкту. Важливою складовою є державний контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, який здійснюється різними державними органами та службами.
Проте в окремих представників бізнесу є зовсім інше бачення майбутнього цієї території і спостерігається нівелювання будь-яких законодавчих нормативів, тож боротьба за Свидовець все ще триває.
