Гірський масив Свидовець, розташований на Закарпатті є важливою природною територією Карпатського регіону, екосистеми якого потребують захисту та збереження. Захист Свидовця, є важливим завданням для забезпечення екологічної рівноваги та збереження біорізноманіття регіону.
Гірський масив Свидовець та долина р. Чорної Тиси є оселищем для рідкісних тварин, занесених до Червоної книги України. У тому числі на території гірського масиву Свидовець вводиться вразливий червонокнижний вид кажанів (нічниця велика), популяція якого зменшується через знищення середовищ існування, чинник непокою, скорочення кормової бази. За даними Червоної книги України1 це другий за розмірами кажан у фауні України. У західних областях є значним природним регулятором чисельності комах, у тому числі — сільськогосподарських шкідників.
Відповідно до Угоди про збереження кажанів у Європі, кожна із Сторін має заборонити навмисне добування, відлов або вбивство кажанів без дозволу на те її відповідального (компетентного) органу.
Наведемо законодавчі положення Угоди про збереження кажанів у Європі:
Стаття 3 Угоди про збереження кажанів у Європі окреслює основні зобов’язання:
Кожна із Сторін має визначити у межах її виключної територіальної юрисдикції ті місця, які є ключовими для збереження кажанів, включаючи місця схованок. Вона має, враховуючи економічні і соціальні аспекти, охороняти такі місця від знищення та порушень. Кожна із Сторін має також намагатись визначити кормові
угіддя кажанів і зберігати їх від знищення та порушень.Під час визначення ключових середовищ існування для цілей загального збереження будь-яких об’єктів флори та фауни кожна із Сторін має приділяти належну увагу середовищам існування, які є важливими для існування кажанів.
Кожна із Сторін має вживати необхідних заходів з метою збереження кажанів і, зокрема, щодо усвідомлення громадськістю важливості збереження цієї групи тварин.
Кожна із Сторін має визначити консультаційно-експертний орган у галузі збереження кажанів у межах її території (особливо це стосується кажанів, що мешкають у будівлях). Сторони мають обмінюватись інформацією про їхній досвід у цій справі.
Кожна із Сторін може вжити додаткових заходів, які вона вважає необхідними, щоб запобігти зменшенню чи повному зникненню популяцій кажанів, визначених нею такими, що знаходяться в небезпеці, і має повідомити, відповідно до статті VI, про вжиті заходи.
Кожна із Сторін має належним чином сприяти виконанню науково-дослідних програм щодо збереження кажанів і вжиттю необхідних заходів щодо цього. Сторони мають консультуватися між собою у здійсненні науково-дослідних програм і намагатись координувати такі програми.
Кожна із Сторін, приймаючи пестициди до використання, має вивчати і оцінювати потенційний вплив пестицидів на кажанів і докладати зусиль для того, щоб замінити високотоксичні хімікати, якими обробляють дерева, на більш безпечні альтернативні засоби.
Стаття 4 цієї Угоди регламентує про національне впровадження:
Кожна із Сторін приймає і здійснює такі законодавчі та адміністративні заходи, які можуть бути необхідні для виконання цієї Угоди.
Положення цієї Угоди ніяким чином не зачіпають права Сторін вживати більш суворих заходів для збереження кажанів.
Відповідно до статі 5 Угоди про збереження кажанів у Європі говориться про нараду сторін:
Наради Сторін цієї Угоди мають проводитись регулярно. Сторони Угоди приймають
правила процедури щодо нарад і фінансові правила, включаючи положення про бюджет і розміри внесків на наступний фінансовий період. Такі правила приймаються більшістю у дві третини голосів з числа присутніх Сторін, що голосують. Рішення щодо фінансових правил потребують більшості в три чверті голосів з числа Сторін, що взяли участь у голосуванні.
На своїх нарадах Сторони можуть створювати такі наукові та інші робочі групи, про які вони домовляться.
Будь-яка держава ареалу (на території якої зустрічається той чи інший вид кажанів, що підпадає під цю Угоду) та регіональна організація економічної інтеграції, які не є Сторонами Угоди, Секретаріат Конвенції, Рада Європи в разі виконання нею обов’язків Секретаріату Конвенції про охорону дикої флори і фауни та середовищ існування у Європі та інші подібні міжурядові організації можуть бути спостерігачами на нарадах Сторін. У нараді Сторін може брати участь як спостерігач будь-яке агентство або орган, що причетний до збереження кажанів та вжиття заходів щодо цього, якщо проти його участі не заперечує більше однієї третини присутніх Сторін.
Регіональні організації економічної інтеграції, які є Сторонами цієї Угоди, мають (в межах їхньої компетенції) право голосувати таким числом голосів, що дорівнює числу держав-членів, які входять до цих організацій, є Сторонами Угоди та присутні під час голосування. Будь-яка регіональна організація економічної інтеграції не може скористатися своїм правом голосування, якщо ним користуються її держави-члени, і навпаки.
Керуючись статею 6 цієї Угоди вказано про доповіді про виконання:
Кожна із Сторін має підготувати до кожної наради Сторін доповідь про сучасний стан виконання цієї Угоди. Вона має розіслати текст цієї доповіді іншим Сторонам не пізніше ніж за 90 днів до відкриття чергової наради.
Тож, гірський масив Свидовець та долина річки Чорної Тиси в Україні є важливими оселищами для рідкісних тварин, зокрема, червонокнижного виду кажанів, включеного до Червоної книги України. Однак, популяція цих тварин зазнає загрози через знищення середовища і скорочення кормової бази. Україна взяла на себе зобов’язання зберігати цих тварин відповідно до Угоди про збереження кажанів у Європі. Згідно з цією Угодою, кожна сторона має визначити ключові місця для збереження кажанів та діяти для їхнього захисту від знищення. Крім того, Угода передбачає прийняття консультаційних та науково-дослідницьких заходів для збереження популяцій кажанів. Важливою частиною Угоди є також вивчення потенційного впливу хімічних речовин, зокрема пестицидів, на кажанів, та прийняття заходів для мінімізації цього впливу. Таким чином, відповідно до Угоди, країни-учасники зобов’язані спільно діяти для збереження кажанів та їхнього середовища існування.
