ЕПЛ проаналізувала рішення Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації» від 23 березня 2021 року, та однозначно вітає його. Адже таке рішення чітко визначає екологічну безпеку, як складову національної безпеки і містить низку правильних вказівок для забезпечення всебічної охорони довкілля.
Так, 6 місяців дається Уряду на внесення до Верховної Ради проєкту закону про створення державної системи моніторингу довкілля, «передбачивши, зокрема, положення стосовно відповідальності за організацію та функціонування системи в режимах повсякденного функціонування, підвищеної готовності, реагування на аварійні ситуації, відстеження у відновлювальний (реабілітаційний) період, а також інформаційну взаємодію всіх ланок системи та на всіх рівнях її управління».
Також, протягом цього терміну Кабмін має забезпечити розробку та затвердження порядку ведення Єдиного реєстру з моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів і порядку державної реєстрації установок в такому реєстрі, а в тримісячний строк – концепцію державної цільової екологічної програми моніторингу довкілля України.
Кабмін зобов’язали невідкладно розробити та затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2021 – 2025 роки. Даний документ давно мав би бути затверджений і вже 3 місяці втілюватись в життя, адже громадське обговорення проєкту цього Нацплану (в якому взяла участь і ЕПЛ) завершилось ще 6 місяців тому. Тому якнайшвидше затвердження Нацплану дійсно «на часі».
Велику увагу надано питанням охороні надр та ґрунтів. Зокрема, у тримісячний строк Уряд має внести зміни до Кримінального кодексу України стосовно встановлення кримінальної відповідальності за незаконний видобуток корисних копалин місцевого значення, а також посилення відповідальності суб’єктів господарювання за буріння та використання свердловин без відповідних дозвільних документів. А у сфері землекористування – врегулювати питання виділення земель для виведення деградованих та ерозійно небезпечних угідь з ріллі, їх заліснення, заповідання; відновлення торфовищ, водно-болотних, лучних, степових та інших цінних природних екосистем. ЕПЛ вітає рішення щодо відновлення природних екосистем на місці деградованої ріллі та повністю підтримає всі науково обґрунтовані заходи в цьому напрямку. Тим не менш, виділений на це 6-місячний строк є вкрай недостатнім і має бути збільшеним, якщо влада хоче досягнути реальних результатів.
Активно просувається і питання протидії зміні клімату, зокрема Кабмін має внести у шестимісячний строк на розгляд Верховної Ради України проєкт закону щодо стратегії низьковуглецевого розвитку України на період до 2050 року та розробити і затвердити низку галузевих планів у цій сфері.
У 3-місячний строк мають бути внесені зміни до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» стосовно запровадження обов’язкових автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин. Це дуже важливий крок, проте варто конкретизувати, для яких саме типів має застосовуватись такий контроль. Адже краще зосередити свої зусилля на великих підприємствах – забруднювачах і забезпечити ефективний моніторинг їхніх викидів, аніж спробувати проконтролювати всі об’єкти і «провалити» моніторинг найбільших забруднювачів.
У тримісячний строк має бути опрацьованим питання вдосконалення економічного механізму фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. ЕПЛ готова поділитись своїми напрацюваннями, щоб забезпечити дійсно ефективне використання природоохоронних коштів, не допускаючи їх «розпилу» на не потрібні, або навіть шкідливі, для довкілля заходи.
Також, Кабмін має запропонувати внесення змін до Кримінального кодексу України стосовно посилення відповідальності за кримінальні правопорушення проти довкілля. Тут варто зауважити, що вкрай важливо навести чіткий перелік правопорушень, щодо яких планується посилити відповідальність, щоб не допустити прогалин у відповідальності по напрямках, де є найбільше порушень (поводження з відходами, незаконні рубки посадовими особами, браконьєрство тощо). Це інституційна реформа посилення юридичної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства. І ця реформа потребує не фрагментарних проєктів законів з точковими змінами, а системного проєкту закону з аналізом всього національного законодавства і внесення змін не тільки в ККУ. Ця реформа разом з інституційними реформами запровадження нового державного екологічного контролю та моніторингу стану довкілля мають стати пріоритетами і для уряду, і для парламенту.
Враховуючи таку увагу до екологічних проблем з боку Президента України та РНБО, а також проведену 3 тижні тому першу за 30 років спільну нараду керівників правоохоронних та інших державних органів із питань протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля (https://bit.ly/2RiMsnH), дуже важливо, щоб і представники президентської фракції у парламенті нарешті почали розглядати охорону довкілля, як обов’язкову складову національної безпеки. Адже нинішній склад Верховної Ради України за понад 1,5 роки роботи ще не запустив жодної знакової реформи в сфері охорони довкілля, але встиг «провалити» вкрай важливий законопроєкт про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності – № 4167 (https://bit.ly/3dDQezi).
Разом із тим, в згаданому рішенні РНБО можна виділити низку моментів, які потребують доопрацювання. Так, документу не вистачає чітко розставлених пріоритетів, а цілі хоч і розставлені правильно по більшості напрямків (забезпечення ефективного моніторингу довкілля, протидії зміні клімату, зупинення деградації земель, впровадження сталої системи управління відходами тощо), але часто мають нереалістичні терміни виконання. Наприклад, спеціалізований портал цифрових природоохоронних і природно-ресурсних послуг має бути впроваджений в експлуатацію вже за 2 тижні, що дуже складно забезпечити чисто із технічних міркувань.
На нашу думку, потребують доопрацювання такі напрямки реформ, згадані частково, або пропущені у рішенні РНБО:
Реформа екологічного контролю. Жодне посилення відповідальності за правопорушення у сфері охорони довкілля не призведе до реальних результатів, якщо не провести глибинну реформу державного екологічного контролю, яка передбачена законопроєктом № 3091, що перебуває зараз на розгляді Верховної Ради. На нашу думку, Президенту варто зобов’язати Кабмін забезпечити супроводження у Верховній Раді України цього проєкту Закону, а після прийняття – затвердити необхідні підзаконні НПА та забезпечити вчасне і повне втілення на практиці оновленого екоконтролю, в якому створений з нуля контролюючий орган повністю відбере функції «самоконтролю» від Держлісагентства, Держводагентства Держгеонадр та інших органів, які показали свою неефективність в сфері екологічного контролю.
Охорона та екологічно стале використання лісів. Так, РНБО зобов’язала Уряд затвердити у шестимісячний строк Державну стратегія управління лісами України до 2035 року та порядок організації охорони і захисту лісів, а в 3-місячний – порядок ведення державними лісовпорядними організаціями лісовпорядкування. Але не було згадано про необхідність впровадження вкрай важливих реформ: розділення господарської, контролюючої та регуляторної функцій Держлісагентства, розробка і впровадження єдиного нормативного документа для повного регулювання лісового господарства у лісах України всіх форм власності, переведення до лісового фонду самозаліснених земель (хоча і згадано про доцільність заліснення еродованої ріллі). Не вимагається і швидке завершення оформлення правовстановлюючих документів на землі лісогосподарських підприємств державної власності, хоча це стане важливим для збереження цих земель у держвласності після прийняття законопроєкту 2194.
Збереження біорізноманіття та природоохоронні території. У рішенні РНБО взагалі не було згадано про необхідність збереження біорізноманіття, хоча цей напрямок є вкрай важливим (міжнародні домовленості щодо збереження біорізноманіття можна ставити на один рівень із домовленостями в сфері змін клімату), і вже розробляється проєкт Національної стратегії збереження біорізноманіття України до 2030 року. Варто було дати Уряду зобов’язання щодо оперативного прийняття відповідної Стратегії, доповнення її Національним планом дій з реалізації Стратегії, та забезпечення своєчасне впровадження відповідного Нацплану.
Забезпечення створення відкритого електронного державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонд є вкрай важливим кроком для їх охорони, однак за шестимісячний строк неможливо зробити це якісно.
Також, у документі підіймається питання формування національної екологічної мережі, яка на практиці показала взагалі неефективним інструментом охорони природи. Наприклад, місцеві органи виконавчої влади мають забезпечити розроблення та затвердження регіональних і місцевих схем формування екологічної мережі, що робилося ще 10 років тому, і не принесло жодного позитивного результату. Водночас, взагалі не згадується про Смарагдову мережу, яка є частиною загальноєвропейської мережі природоохоронних територій і сучасним та перспективним інструментом збереження біорізноманіття. Зокрема, варто зобов’язати Кабмін проадвокатувати прийняття законопроєкту «Про території Смарагдової мережі» (№ 4461) .
Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що РНБО і Президент мають чітко розуміти, що, навіть маючи велике бажання, неможливо вирішити за 6 місяців (чи навіть 1-2-3 роки) всі проблеми, що накопичились в сфері охорони довкілля. А тому дуже важливою є пріоритезація напрямків роботи.
Перш за все, мають бути проведені наскрізні реформи (як от реформа державного екологічного контролю, яка буде ефективною лише у разі прийняття без суттєвих змін законопроєкту № 3091, моніторингу стану довкілля, посилення юридичної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства) та впроваджені горизонтальні екологічні інструменти (наприклад, інтегрований довкіллєвий дозвіл, який стане обов’язковим і замінить низку інших дозволів у разі прийняття проєкту закону про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності – № 4167).
Крім цього, мають бути вибрані пріоритетні секторальні реформи і комплексно впроваджуватись по одній-дві на рік. Адже тільки так можна буде забезпечити рішучі зміни під належним контролем відповідальних органів виконавчої влади.
