Роль Держгеокадастру України у досягнення екологічної безпеки України

Земля визнається в Україні основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.¹

Відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” земля підлягає державній охороні і регулюванню використання як частина довкілля, що залучена в господарський обіг, так і та, що не використовується в економіці в цей час.²

Правове регулювання використання та охорони земель досить широке. Земельний кодекс України визначає, що регулювання земельних відносин здійснюється з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

З основних питань, на які потрібно відповідь під час прийняття рішень щодо управління земельними ділянками – це інформація про фізичне розташування ділянки, її периметр, площа, якісний склад (рілля, ліс, водний об’єкт тощо.) Володіючи цією інформацією та розуміючи, яким чином буде використовувати земельна ділянка можна розробляти проєкти землеустрою та встановлювати умови користування земельними ділянками, у тому числі щодо гарантування екологічних питань.

Питання землі важливе під час розвитку та планування території населених пунктів, районів, областей та території України. Зокрема, на держгеокадастр, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, покладено забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин.

Вважаємо, що концентрація в одному органу влади управлінських та контролюючих функцій не дозволяє належним чином їх здійснювати, особливо, якщо мова іде про врахування питань охорони довкілля.

Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) останній реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.³

Відповідно до закону України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність” на держгеокадастр покладено нагляд за забезпеченням дотримання юридичними та фізичними особами вимог нормативно-технічної документації під час виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт; вимог щодо метрологічного забезпечення топографо-геодезичної і картографічної діяльності; встановленого порядку обліку, зберігання, використання та розпоряджання топографо-геодезичними і картографічними матеріалами; режиму охорони геодезичних пунктів.

Нагадаємо, що до топографо-геодезичних і картографічних робіт⁴⁵⁶ спеціального призначення належать, зокрема, роботи із топографо-геодезичного і картографічного забезпечення містобудівної діяльності – створення геодезичних та картографічних матеріалів і даних для планування території, проектування, будівництва і реконструкції об’єктів капітального будівництва, створення інженерної та транспортної інфраструктури, а також проведення необхідних для цього інженерних вишукувань, якість та точність яких впливає на планувальні матеріали та проєкту землеустрою. ⁷

Відповідно до закону України “Про землеустрій” заходи із землеустрою – це передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об’єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

Землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об’єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об’єктів землеустрою; а також, у разі виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Природоохоронні заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов’язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями та контроль за їхнім дотриманням повинен здійнюватися не держгеокадастром, а центральним органом щодо реалізує політику із держаного екологічного контролю, тобто державної екологічною інспекцією.

Зумовлено це тим, що Закони України “Про охорону земель”⁸ та “Про державний контроль за охороною земель”⁹ передбачаються, що охорона земель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення та, відповідно, визначають повноваження держгеокадастру та державної екологічної інспекції у сфері земельних відносин таким чином, що держгеокадастр відповідає за технічну частину здійснення управління земельними відносинами, а державна екологічна інспекція контролює дотримання природооохороних норм під час земельних відносин.

Слід наголосити, що Держгеокадастр відповідає за проведення державної експертизи землевпорядної документації. Відпвідно до закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації”¹⁰. Державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності – шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). Зокрема, під час екпсретизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються питання еколого-економічної ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт. Враховуючи, що обов’язковій державній експертизі підлягають: схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельнихділянок, то окремих повноважень Держгеокадастру щодо контролю за дотриманням природоохоронного законодавства є недоцільним. Контрольні повноваження щодо дотримання природоохоронного законодавства під час земельних відносин доцільно зосередити у Державній екологічній інспекції – як це передбачає законопроект 3091.

Більше інформації у Софії Шутяк, провідного юрисконсульта ЕПЛ, office@epl.org.ua