Не так давно ми розповідали про характеристики окремих доказів та їх сукупності, а також про те, чому такі характеристики варто брати до уваги особам, які долучаються до збору доказів впливу війни на довкілля.
Однією із ознак доказів є допустимість доказів. У свою чергу, питанням недопустимості доказів у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК України) приділено значну увагу. Звернемо увагу на низку ключових приписів з цього приводу.
Відповідно до статті 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит;
Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження;
4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Докази, передбачені статтею 87 КПК України, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
В умовах воєнного стану положення статті 87 КПК України застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу.
Стаття 615 КПК України врегульовує особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Особи, які беруть участь у зборі доказів впливу війни на довкілля, мають особливу увагу приділяти питанню потенційної допустимості зібраних доказів. Врахування положень Кримінального процесуального кодексу України, зокрема статей 87 і 615, є ключовим для забезпечення належної якості доказової бази. Недопустимі докази не лише не можуть використовуватися в судовому провадженні, але й можуть поставити під сумнів об’єктивність та законність документування злочинів проти довкілля. Ретельне дотримання цих вимог сприятиме не лише ефективному документуванню екологічних злочинів, а й формуванню доказової бази, яка витримає оцінку суду та стане важливим інструментом для відновлення справедливості.
