Для осіб, які здійснюють збір доказів впливу війни на довкілля, бажано мати загальне розуміння того, яким чином відбувається визнання доказів недопустимими, зокрема згідно із приписами Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Так, це питання регулюється статтею 89 КПК України, відповідно до якої:
1. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
2. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
3. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Для осіб, які займаються збором доказів впливу війни на довкілля, важливо розуміти механізми визнання доказів недопустимими, оскільки це може вплинути на подальшу ефективність використання зібраних матеріалів у судовому процесі. Відповідно до статті 89 КПК України, суд здійснює оцінку допустимості доказів під час ухвалення рішення, зокрема в нарадчій кімнаті, або може визнати доказ недопустимим уже в процесі судового розгляду у випадку очевидних порушень. Важливу роль у цьому процесі відіграють сторони кримінального провадження, які мають право ініціювати визнання доказів недопустимими або висловлювати заперечення проти таких дій.
