Федеральний суд США частково підтримав страховика у справі щодо покриття екологічних ризиків, пов’язаних із забрудненням земель відходами від діяльності нафтової компанії. Так, 28 лютого 2025 року магістратський суддя у США Річард Б. Фаррер надав рекомендацію Окружному суду США для Західного округу Техасу задовольнити клопотання про винесення рішення у спрощеному порядку (summary judgment) на користь страхової компанії «St. Paul Fire and Marine Insurance Co». Суддя дійшов висновку, що страховик не зобов’язаний забезпечувати судовий захист нафтової компанії «LP Operating LLC» у справі, що стосується забруднення земельних ділянок сусідніх землевласників.
Позовні вимоги двох землевласників проти нафтової компанії ґрунтуються на тому, що ця компанія здійснила скид стічних вод із власної свердловини для захоронення відходів, унаслідок чого їхні земельні ділянки зазнали забруднення. Відповідно до матеріалів справи, стічні води містили солі та інші забруднюючі речовини, які зробили ґрунт токсичним для рослинності.
Нафтова компанія дізналася про два окремі інциденти забруднення 14 червня 2021 року та 27 серпня 2021 року. Однак компанія повідомиоа страховика лише 28 квітня 2023 року, тобто більш ніж через 90 днів після моменту, коли нафтова компанія дізналася про вчинене порушення, що є суттєвим порушенням страхового договору.
У своїй рекомендації магістратський суддя наголосив, що:
1. Поліс страхування передбачає обов’язок негайного повідомлення про інциденти, що можуть спричинити судові позови.
2. З огляду на суттєву затримку в інформуванні страховика (понад 90 днів), нафтова компанія порушила умови страхового договору.
3. Через порушення умов страхового договору, страховик не має зобов’язання забезпечувати судовий захист нафтової компанії у судовому процесі.
Незважаючи на відсутність обов’язку страхового захисту, питання про обов’язок виплати страхового відшкодування залишається нерозв’язаним. Магістратський суддя зазначив, що в договорі страхування міститься виняток щодо забруднення довкілля. Тобто страхова компанія, відповідно до цього винятку, не зобовʼязана покривати відшкодування, спричинені забрудненням довкілля. Однак, на думку суду, нафтова компанія може аргументувати, що скидання стічних вод було раптовим та випадковим, що потенційно дозволило б уникнути застосування цього винятку.
Суд також наголосив, що на цьому етапі провадження страховик не навів достатніх аргументів та юридичних підстав, щоб суд міг ухвалити рішення про відсутність обов’язку відшкодування збитків. Таким чином, питання щодо страхового покриття в аспекті відшкодування залишається предметом подальшого судового розгляду.
Цей випадок підкреслює необхідність чіткої взаємодії між страховиками та підприємствами, що здійснюють екологічно ризиковану діяльність. Він також свідчить про важливість посилення контролю за дотриманням екологічних норм для запобігання екологічним катастрофам.
Справу розглядає Окружний суд США Західного округу штату Техас під номером 5:23-cv-00888.
За розвитком цієї справи можна слідкувати за посиланням: https://surl.li/prhjxr
