Судовий захист особливо цінного масиву Свидовець – рішення за Великою Палатою Верховного Суду
Деталі:
У травні 2017 року у Рахівській та Тячівській районних державних адміністраціях були ухвалені розпорядження, які схвалили детальний план території (ДПТ) та визначили призначення близько 14 тис. га території для рекреаційного використання для спорудження гірськолижного курорту Свидовець. З цієї площі понад 1400 кв. м передбачено під забудову, а також планується вирубка 430 га лісів для будівництва витягів та інфраструктури курорту. Проєкт передбачає будівництво 23 різних за конструкцією та довжиною підвісних пасажирських канатних доріг, а також створення 230 км лижних трас з повним осніженням. Розташування цих об’єктів охоплює основні долини річок: Чорна Тиса, Довжана, Станислав.
Проте важливо зауважити, що розробка детальних планів територій та їхнє затвердження супроводжувалися порушеннями національного та міжнародного законодавства. А реалізація плану будівництва курорту «Свидовець» створює серйозні ризики для природи та може призвести до негативних наслідків для біорізноманіття.
У 2017 році жителі с. Лопухів, МБО “Екологія – Право – Людина” звернулися до суду для оскарження спірних детальних планів території, що дозволяють споруджувати курорт «Свидовець» на викорогір’ї Карпат. Після другого кола розгляду даного позову адміністративними судами, суд першої інстанції у 2002 році задоволив позов. (Більш детальніша інформація є тут: https://epl.org.ua/announces/sud-proty-megakurortu-svydovets-rishennya-sudu-pershoyi-instantsiyi-na-koryst-zberezhennya-svydovtsya/ )
15 грудня 2022 року відбулося судове засідання Восьмого апеляційного адміністративного суду (м. Львів), де розглядали апеляційну скаргу Рахівської та Тячівської районних державних адміністрацій (РДА) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року. Під час цього засідання апеляційний суд уважно розглянув матеріали справи та рішення суду першої інстанції і вирішив задовольнити апеляційні скарги Тячівської та Рахівської РДА. (більш детальніше тут: https://epl.org.ua/announces/lvivski-suddi-ne-zahystyly-girski-hrebty-masyvu-svydovets-shho-dali/ )
Апеляційний суд проігнорував незаконні дії місцевих райадміністрацій та місцевих рад у процедурі громадського обговорення детального плану території, які фактично призвели до непоміченості цього процесу для громадськості. Це обмежило можливість громади надати якісні коментарі до матеріалів ДПТ, оскільки він не був доступний для ознайомлення через веб-сайт місцевих органів самоврядування або у паперовому варіанті під час обговорення та затвердження.
Суд не вважав важливим аргументи позивачів щодо непроходження процедури стратегічної екологічної оцінки у 2017 р. детальних планів території, яка мала б відбуватися на підставі ратифікованого Україною Протоколу про СЕО. Даний ДПТ фактично дозволив забудувати території Смарагдової мережі інфраструктурою гірськолижного курорту.
Суд також визнав недоліки у проведенні громадських слухань у трьох сільських громадах, але не вважав їх такими, що можуть впливати на законність чи зміст детального плану території. Суд не надав оцінку аргументам Рахівської та Тячівської РДА, що вони не могли опублікувати графічні та текстові матеріали плану через технічні обмеження, хоча це суперечить законодавчим вимогам. Апеляційний суд прийшов до висновку, що наданої інформації громадськості було достатньо для формулювання коментарів і зауважень на громадських слуханнях чи письмово.
Отже, апеляційний суд скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову. У лютому 2023 року позивачі та МБО “Екологія-Право-Людина” знову звернулася до Верховного Суду України із касаційною скаргою на це рішення.
Окрім вищенаведеного, важливо вказати, що загальна доступність матеріалів ДПТ забезпечується відповідно до статі 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” шляхом розміщення їх у загальнодоступному місці у приміщення органу місцевого самоврядування впродовж всього періоду громадського обговорення. Із матеріалів справи вбачалось, що інформація громадськості не надавалася для ознайомлення. Проте аналіз положень статті 19 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” дає можливість стверджувати, що ДПТ містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це зокрема сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту (чи території поза населеним пунктом). Оскільки територія Свидовця входить до території гірських Карпат, а, отже, регулюється містобудівною документацією державного рівня. Оскаржувані розпорядження затвердили ДПТ, який не відповідає містобудівним документам державного рівня.
Відповідно до статі 12 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, відповідно до якої схеми планування окремих частин території України: гірських територій Карпат розробляється за рішенням Кабінету Міністрів України. Проте містобудівної документації державного рівня щодо схеми розвитку гірських Карпат не розроблено. Закарпатська ОДА та районні державні адміністрації не мають права планувати документи регіонального та місцевого рівнів без розробленої схеми планування території Карпат.
Окрім того, ДПТ мало би пройти СЕО, адже ця процедура б могла визначити, описати та оцінити наслідки виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення, виправданих альтернатив, розроблення заходів із запобігання, зменшення та пом’якшення можливих негативних наслідків, проте на момент затвердження спірного ДПТ ще не діяв Закон України “Про стратегічну екологічну оцінку”.
14 лютого 2024 року судді ВС у складі Касаційного адміністративного суду своєю ухвалою передали дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Судді вказали:
9… одним з ключових питань, яке підлягає вирішенню у межах цього спору, є застосування норми статті 12 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у поєднанні з приписами статті 19 цього ж Закону щодо можливості розроблення детального плану територій поза межами населеного пункту за відсутності схеми планування частини територій України, яка має розроблятися за рішенням Кабінету Міністрів України.
… Виходячи з положень статті 19 Закону №3038-VI з огляду на приписи статті 12 Закону №3038-VI, постає питання, чи є достатньою наявність схеми планування території Закарпатської області для розробки та затвердження детального плану територій декількох районів цієї області у випадку, якщо така територія розташована за межами населених пунктів, які законодавчо віднесені до гірських, однак нормативного віднесення відповідної території до гірських територій Карпат законодавство не містить. До того ж, чи можна вважати державні інтереси врахованими у розумінні норми цього Закону за умови, якщо схема планування гірських територій Карпат
Урядом України не затверджена.
Також судді висловили дуже важливе завдання для Великої Палати ВС – Важливість та винятковість цього питання постає не тільки у межах цього спору, а й для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики при подальших розробках детальних планів територій, адже майбутня повоєнна відбудова України стосуватиметься не лише окремих населених пунктів, а й ряду областей, узбережжя Чорного та Азовського морів, які зазнали та продовжують зазнавати руйнівного впливу агресії російської федерації, розробка схеми планування територій яких має здійснюватися за рішенням Кабінету Міністрів України.
Висновок:
Отож, судовий спір, пов’язаний з будівництвом гірськолижного курорту “Свидовець”, відкрив важливу проблему правозастосування положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також проблему забудови за межами населених пунктів у випадках, коли відсутня містобудівна документація регіонального рівня, якій повинен ДПТ відповідати, а також коли неможливо узгодити положення таких ДПТ із містобудівною документацією вищого рівня. Також ВС має більш прицільно дослідити питання обов’язковості норм ратифікованих Україною міжнародних угод, навіть у випадку відсутності відповідних норм національного законодавства, що деталізують ці міжнародні норми. Також системні порушення норм законодавства щодо участі громадськості та формальний підхід до громадського обговорення містобудівної документації на місцевому рівні мають шанс отримати висновки Великої палати ВС.
