29 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 у справі № 440/4934/21. Спір виник за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу про застосування заходу реагування у вигляді тимчасової заборони діяльності підприємства у частині розміщення твердих побутових відходів на звалищі в урочищі «Триби» поблизу с. Макухівка.
Підставою для звернення до суду стали встановлені під час перевірок порушення природоохоронного законодавства та невиконання підприємством припису Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо усунення таких порушень. Підприємство, у свою чергу, оскаржувало правомірність вимог контролюючого органу, зокрема щодо необхідності отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, дозволів на викиди та застосування нормативних вимог до звалища як до полігону.
Деталі справи:
29 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у попередньому судовому засіданні розглянув касаційну скаргу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 440/4934/21 (касаційне провадження № К/990/34725/22) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119503106).
Спір виник за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Полтавського КАТП 1628, третя особа Полтавська міська рада, про застосування заходу реагування у вигляді тимчасової заборони (зупинення) діяльності. Паралельно підприємство подало зустрічний позов до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправними дій і окремих вимог контролюючого органу. Предметом спору фактично була правомірність вимог Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо приведення діяльності звалища/місця видалення відходів у відповідність до екологічних вимог та законність тимчасового зупинення діяльності підприємства у частині розміщення твердих побутових відходів.
У первісному позові Державна екологічна інспекція Центрального округу просила тимчасово заборонити діяльність Полтавського КАТП 1628 у частині розміщення твердих побутових відходів на об’єкті в урочищі «Триби» поблизу с. Макухівка до виконання комплексу умов: отримання висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД) на діяльність із видалення ТПВ; отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для місця видалення відходів; приведення експлуатації звалища у відповідність до вимог Правил експлуатації полігонів побутових відходів та пов’язаних нормативів і проєктних рішень (зокрема облаштування дезбар’єру, дренажу й приймальних колодязів для фільтрату, спостережних свердловин, пожежних ємностей, суцільної огорожі, обладнання для відлякування птахів тощо); а також ліквідації забруднення земель, зокрема фільтратного озера, що знаходиться поза межами звалища на землях ДП «Полтавське лісове господарство».
У зустрічному позові підприємство, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо «спонукання» до виконання припису № 4/2/1-23 від 18.03.2021р. у встановлені строки, окремо у частині вимоги отримати висновок з ОВД; просило визнати протиправними дії щодо вимоги тимчасової заборони діяльності; оскаржувало твердження Державної екологічної інспекції Центрального округу про самовільне зайняття земель під фільтратним озером; оскаржувало вимогу встановлення протифільтраційного екрану по периметру звалища та вимогу виконання робіт за робочим проєктом реконструкції/рекультивації.
Докази у справі базувалися на результатах державного екологічного контролю. Суди встановили, що основний вид діяльності підприємства – збирання безпечних відходів (КВЕД 38.11), а підприємство має право постійного користування земельною ділянкою 17,4 га для виробничих потреб (міське звалище) на підставі державного акту та рішення Ковалівської сільради 1996 року. У 2020 році Державна екологічна інспекція Центрального округу провела позапланову перевірку (акт №06-28/290 від 15.04.2020р.), якою було зафіксовано порушення низки норм природоохоронного законодавства та видано припис №11/2/1-23 від 15.04.2020р. У 2021 році проведено повторний позаплановий захід для перевірки виконання припису (акт № 06-28/107), встановлено невиконання значної частини його пунктів, після чого 18.03.2021р. винесено новий припис №4/2/1-23 із вимогами усунути порушення у визначені строки (зокрема щодо дозволів на викиди, висновку з ОВД, організації дренажу/збору фільтрату, протифільтраційного екрану, недопущення витікання/зберігання фільтрату на землях лісгоспу, відновлення меж ділянки тощо).
Позиція Державної екологічної інспекції Центрального округу зводилася до того, що виявлені порушення є істотними та триваючими, створюють загрозу довкіллю і, відповідно, життю та здоров’ю людей, тому є підстави для застосування тимчасового зупинення діяльності у частині розміщення ТПВ до моменту усунення порушень. Позиція підприємства полягала у запереченні правомірності окремих вимог припису (зокрема щодо ОВД та застосування Правил експлуатації полігонів до «звалища»), у вказівках на відсутність доказів самовільного зайняття земель, а також на нереалістичність строків виконання припису та на ризики негативних наслідків від зупинення діяльності через відсутність альтернативного полігону.
Суд першої інстанції (Полтавський окружний адміністративний суд) рішенням від 04.11.2021р. відмовив у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову. Мотив був у тому, що підприємство вчиняє певні дії для усунення порушень, відсутній альтернативний полігон, а Державна екологічна інспекція Центрального округу не довела співмірності обраного заходу реагування порушенням, тому вимога про зупинення діяльності є передчасною.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2022р. скасував рішення першої інстанції у частині відмови у первісному позові Державної екологічної інспекції Центрального округу та ухвалив нове рішення: позов Державної екологічної інспекції Центрального округу задовольнив і тимчасово заборонив діяльність Полтавського КАТП 1628 у частині розміщення ТПВ до отримання висновку з ОВД, дозволу на викиди, приведення експлуатації об’єкта у відповідність до вимог (зокрема перелічених технічних заходів) і ліквідації забруднення земель (фільтратне озеро). Апеляційний суд виходив з того, що захід реагування є тимчасовим, превентивним і спонукаючим, спрямованим на попередження негативних наслідків, а порушення не усунуті та створюють загрозу життю і здоров’ю людей.
У касаційній скарзі підприємство просило скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд. Воно посилалося, зокрема, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Правил № 435 “Про затвердження Правил експлуатації полігонів побутових відходів” та Наказу № 5 “Про затвердження Рекомендацій з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів” у контексті можливості застосування вимог щодо експлуатації полігонів до «стихійних сміттєзвалищ», а також порушувало питання належності підходу контролюючого органу і суду до оцінки правомірності вимог.
Верховний Суд, переглянувши справу у межах доводів касаційної скарги, підтвердив ключові підходи, на яких ґрунтується застосування заходів реагування у сфері держнагляду: органи влади діють лише у межах повноважень (ст. 19 Конституції), а у конкуренції приватного інтересу (господарська діяльність) і публічного інтересу (безпека життя і здоров’я, екологічна безпека) перевага надається захисту життя, здоров’я та безпечного довкілля. Суд підкреслив, що тимчасова заборона діяльності як захід реагування є превентивним і спонукаючим інструментом для усунення загрози.
Верховний Суд звернув увагу на процесуальну та матеріальну важливість припису Державної екологічної інспекції Центрального округу. Припис №4/2/1-23 від 18.03.2021р. був чинним, оскільки підприємство його не оскаржило, а доказів належного виконання ключових пунктів припису, які стали підставою для позову про зупинення діяльності, підприємство не надало. Суд погодився з висновком апеляційної інстанції, що листування, запити на фінансування, укладення договорів або підготовчі кроки самі по собі не означають фактичного усунення порушень.
Окремо, Верховний Суд відхилив аргументи про непридатність Наказу № 435 “Про затвердження Правил експлуатації полігонів побутових відходів” через те, що об’єкт є «звалищем», а не «полігоном». Суд пояснив, що вимоги щодо дезбар’єру, збору/контролю фільтрату, огорожі, пожежних ємностей, відлякування птахів тощо випливають також із Наказу № 5 “Про затвердження Рекомендацій з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів”, тобто поширюються і на звалища. Тому вимога привести експлуатацію у відповідність до таких стандартів є обґрунтованою. Суд зазначив, що доводи підприємства фактично спрямовані на заперечення змісту припису, але предметом цієї справи є не оскарження припису, а правомірність застосування заходу реагування з огляду на невиконання припису та наявність загрози і пропорційність такого заходу реагування.
У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що Другий апеляційний адміністративний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а обраний захід реагування є пропорційним і спрямованим на мінімізацію ризиків для життя, здоров’я та довкілля до усунення порушень. Тому, касаційну скаргу підприємства залишено без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022р. у справі № 440/4934/21 залишено без змін.
Отож, Верховний Суд вказав, що застосування тимчасової заборони діяльності є законним, пропорційним та спрямованим на захист життя і здоров’я людей та довкілля заходом реагування. Суд наголосив, що чинний припис Державної екологічної інспекції Центрального округу не був оскаржений підприємством, а доказів повного усунення встановлених порушень надано не було. Аргументи щодо непридатності окремих нормативних актів до діяльності звалища визнано необґрунтованими. У результаті, касаційну скаргу підприємства залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою тимчасово зупинено діяльність у частині розміщення твердих побутових відходів до усунення порушень, залишено без змін. Суд підтвердив пріоритет публічного інтересу екологічної безпеки та захисту життя і здоров’я людей над приватним інтересом у формі здійснення господарської діяльності.
