23 вересня 2025 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Пулинської селищної ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2025 року у справі № 906/994/24 за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу про стягнення майже 1,8 млн грн шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев.
Суть спору полягала у визначенні відповідального за відшкодування шкоди, заподіяної лісовим насадженням, коли винні особи не були встановлені. Верховний Суд мав вирішити, чи повинна місцева громада компенсувати екологічні збитки відповідно до статті 107 Лісового кодексу України.
Деталі:
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Пулинської селищної ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 906/994/24 від 23 вересня 2025 року за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Пулинської селищної ради про стягнення коштів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130529208).
Історія справи:
Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Пулинської селищної ради 1 797 949,87 грн шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев на земельній ділянці між селами Будище та Буряківка Житомирського району. Державна екологічна інспекція зазначила, що відповідно до частини другої статті 107 Лісового кодексу України шкода, заподіяна невстановленими особами, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, у межах території якого вона вчинена.
Рішення судів попередніх інстанцій:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивач не довів факту належності ділянки до Пулинської громади, часу вчинення незаконної вирубки та інших обставин, необхідних для покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано. Суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення, яким позов задоволено повністю. З Пулинської селищної ради стягнуто 1 797 949,87 грн шкоди.
Апеляційний суд дійшов висновку, що сукупність доказів підтверджує факт завдання шкоди, і розташування земельної ділянки на території Пулинської громади, тому є підстави для застосування статті 107 Лісового кодексу України.
Пулинська селищна рада, не погодившись із рішенням апеляційного суду, подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник вказував, що апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 908/2202/18 та від 2 березня 2020 року у справі № 910/434/19, де зазначено про необхідність доведення неправомірних дій, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між ними.
Також Пулинська селищна рада посилалась на постанову Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі № 918/1356/23, у якій підкреслено, що для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності за статтею 107 Лісового кодексу необхідно встановити факт невиявлення винних осіб.
Державна екологічна інспекція Поліського округу у відзиві на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін. Позивач вважав доводи скаржника безпідставними і посилався на постанови Верховного Суду від 19 вересня 2024 року (справа № 918/1356/23) та від 6 травня 2025 року (справа № 918/710/24), де аналогічні правовідносини вже були роз’яснені.
Встановлені обставини:
21 листопада 2023 року Державна екологічна інспекція Поліського округу провела перевірку за повідомленням про вирубку дерев біля села Буряківка Житомирського району. Під час огляду виявлено порубку 222 дерев різних порід на земельній ділянці між селами Будище та Буряківка. Результати обстеження були зафіксовані в акті, підписаному у присутності представника Пулинської селищної ради. Згідно з листом селищної ради, земельна ділянка між зазначеними селами не сформована, але згідно із законом є комунальною власністю Пулинської територіальної громади.
Держгеокадастр у своєму листі підтвердив, що ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, хоча власник не зазначений. Аналогічні дані містяться і у довідці Державного інституту землеустрою. 7 грудня 2023 року Державна екологічна інспекція передала матеріали перевірки до поліції. Згодом поліція відкрила кримінальне провадження, але 31 березня 2024 року його було закрито у зв’язку з не встановленням осіб, які здійснили незаконну вирубку. Після поновлення досудового розслідування воно знову було закрите 11 березня 2025 року, винних осіб так і не було встановлено.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо наявності підстав для покладення відповідальності на Пулинську селищну раду, а Верховний Суд отримав касаційну скаргу для перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права.
Позиція Верховного суду:
Верховний Суд зазначив, що, відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного перегляду суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Пулинської селищної ради не підлягає задоволенню.
Предметом спору є стягнення з органу місцевого самоврядування шкоди, заподіяної довкіллю — лісу, на підставі частини другої статті 107 Лісового кодексу України.
Конституція України у статті 66 зобов’язує кожного не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані збитки. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що місцеві ради несуть відповідальність за стан довкілля на своїй території (пункт «ї» частини першої статті 15). Таким чином, органи місцевого самоврядування зобов’язані здійснювати контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів, у тому числі відтворенням лісів.
Стаття 107 Лісового кодексу України передбачає, що у разі, якщо особи, винні у заподіянні шкоди лісу, не встановлені, така шкода відшкодовується органом місцевого самоврядування, на території якого знаходиться ліс. Верховний Суд у своїх попередніх постановах (справи № 918/1356/23 від 19.09.2024 та № 918/710/24 від 06.05.2025) вже зазначав, що відповідальність органу місцевого самоврядування виникає за наявності двох умов:
невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди;
розташування лісу, якому завдано шкоди, у межах території цього органу.
Відповідальність місцевих рад за стан довкілля передбачена також статтею 15 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», що узгоджується з положеннями частини другої статті 107 Лісового кодексу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що актом обстеження від 21 листопада 2023 року підтверджено факт незаконної вирубки дерев між селами Будище та Буряківка Пулинської громади.
Листи Держгеокадастру та ДП «Науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою» засвідчують, що ця земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. У свою чергу, Пулинська селищна рада повідомила, що зазначена ділянка не сформована, але згідно із законом належить до комунальної власності громади. Правоохоронні органи повідомили, що конкретних осіб, винних у вирубці, не встановлено.
Отже, всі умови для застосування частини другої статті 107 Лісового кодексу України наявні: шкода заподіяна, винні особи не встановлені, а територія належить до громади відповідача.
Висновки Суду:
Апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що Пулинська селищна рада проявила бездіяльність, не забезпечивши охорону лісу від незаконної вирубки. Така бездіяльність призвела до шкоди довкіллю, і відповідальність громади є законною.
Верховний Суд підтвердив правильність висновків апеляційного суду, наголосивши, що посилання відповідача на відсутність прямої вини є безпідставними, адже вина органу місцевого самоврядування презюмується і не була спростована. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Тож, Верховний Суд залишив касаційну скаргу Пулинської селищної ради без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін.
Суд підтвердив, що у разі, якщо винних у незаконній вирубці дерев не встановлено, шкода лісу відшкодовується органом місцевого самоврядування, на території якого вона заподіяна. Пулинська селищна рада не забезпечила належного контролю за збереженням лісу, що свідчить про її бездіяльність.
Таким чином, Верховний Суд визнав правомірним покладення на громаду обов’язку компенсувати шкоду довкіллю у розмірі 1 797 949,87 грн, підкресливши, що вина органу місцевого самоврядування у таких випадках презюмується і не потребує окремого доведення.
