Загалом, відповідальне використання та охорона лісових ресурсів є ключовим елементом сталого розвитку та екологічної безпеки країни. Ліси виконують важливі екологічні, економічні та соціальні функції, включаючи захист біорізноманіття, підтримання водного балансу, регуляцію клімату та забезпечення сировинних ресурсів. Тому їх раціональне використання і збереження є критично важливими для сталого розвитку України та здоров’я її громадян.
Залучення органів прокуратури та Державної екологічної інспекції демонструє чітку позицію щодо недопущення порушень у сфері природокористування. Це слугує сигналом усім підприємствам, які займаються лісовим господарством, про те, що порушення законодавства матимуть серйозні наслідки, включаючи значні фінансові санкції.
Деталі:
У даній справі № 908/65/23 позовні вимоги прокурора були спрямовані на стягнення збитків з державного підприємства за порушення законодавства у сфері охорони та використання лісів. Суть позову полягала в тому, що через незаконну вирубку лісу посадовими особами ДП “Запорізьке лісомисливське господарство” (згодом правонаступник — ДП “Пологівське лісомисливське господарство”) було завдано шкоду на суму 1 734 448,03 грн. Державна екологічна інспекція, як позивач, вимагала відшкодування цих збитків.
Протягом процесу, суд першої інстанції визнав необхідність процесуального правонаступництва через реорганізацію відповідача. У результаті, відповідачем було визнано ДП “Ліси України” як правонаступника попередніх державних підприємств (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118356244).
Оглянемо короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Господарський суд Запорізької області рішенням від 03.08.2023 року задовольнив позов Державної екологічної інспекції Південного округу, поданий за участі прокурора. Суд постановив стягнути з ДП “Ліси України” збитки у сумі 1 734 448,03 грн, завдані незаконною вирубкою дерев. Рішення було мотивоване тим, що матеріали справи довели факт порушення лісового законодавства, причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача і завданою шкодою, а також наявність вини.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд погодився з висновками про наявність складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків. Суд також підтвердив, що правонаступництво ДП “Ліси України” було доведене належними доказами.
Окреслимо короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ДП “Ліси України” подало касаційну скаргу у якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог. Підставою касаційного оскарження стало неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема щодо правил правонаступництва. ДП “Ліси України” стверджувало, що суди здійснили необґрунтовану заміну відповідача, використали недопустимі докази і порушили принцип змагальності та допустимості доказів, що призвело до неправильних висновків.
Позиції інших учасників у справі
Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Він наполягав, що дії постійного лісокористувача містили склад цивільного правопорушення, що підтверджувало підстави для стягнення збитків. Докази, на які посилалися суди були належними та допустимими. Залучення ДП “Ліси України” як правонаступника відповідало процесуальному праву.
Касаційну скаргу було подано 14.12.2023 року, а розгляд касаційної скарги відбувся 27.03.2024 року за участю прокурора та представника відповідача.
Згідно із установлених судами фактичних обставин справи, була проведена ревізія на підставі наказів ДП “Запорізьке лісомисливське господарство” і було виявлено факти незаконної вирубки дерев працівниками Михайлівського лісництва. Було зафіксовано незаконну рубку понад встановлені ліміти, а також без відповідних дозволів. Збитки оцінено було у сумі 1 734 448,03 грн на основі експертних висновків і актів перевірки.
Щодо розгляду касаційної скарги і позиції Верховного Суду
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, керувався частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами обставин справи та у межах доводів касаційної скарги. Після аналізу матеріалів справи і доводів, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.
Скаржник стверджував, що суди неправомірно замінили відповідача з ДП “Пологівське лісомисливське господарство” на ДП “Ліси України”. Верховний Суд зазначив, що правонаступництво було підтверджено Наказом Держлісагентства № 961 від 04.11.2022, який визначив ДП “Ліси України” правонаступником ДП “Пологівське лісомисливське господарство”.
Верховний Суд послався на положення статей 104 і 107 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майно, права та обов’язки юридичної особи переходять до правонаступника у результаті реорганізації. Отже, правомірність заміни відповідача була підтверджена судами попередніх інстанцій, а доводи скаржника у цій частині були визнані необґрунтованими.
Предметом спору було стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства через незаконну вирубку дерев. Відповідно до статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та статті 19 Лісового кодексу України, обов’язок забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень покладений на постійних лісокористувачів. Цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства настає у разі невиконання цих обов’язків, незалежно від того, хто безпосередньо здійснив незаконну вирубку.
Аргументи та оцінка доказів
Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинно-наслідковий зв’язок і вина. Висновки судів базувалися на належних і допустимих доказах, зокрема на актах перевірки Держекоінспекції, протоколах огляду місць подій, висновках експертів та матеріалах кримінального провадження.
Суд також підкреслив, що доводи скаржника про недійсність актів перевірки є необґрунтованими, оскільки це твердження не підтверджене доказами. Відсутність підпису одного з інспекторів або невстановлення осіб лісопорушників не спростовує висновку про порушення обов’язків щодо охорони лісових насаджень. Важливим є сам факт порушення, що був належним чином зафіксований і підтверджений іншими доказами.
Тому, Верховний Суд підтримав висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що належне забезпечення охорони лісів не було виконано, що призвело до незаконної вирубки дерев і завдання шкоди державі. Верховний Суд не виявив порушень у застосуванні норм матеріального і процесуального права, а аргументи скаржника були відхилені як необґрунтовані. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій залишилися у силі, а касаційна скарга була відхилена.
Верховний Суд дійшов висновку, що постійні лісокористувачі несуть повну відповідальність за стан лісових насаджень на всій території. Бездіяльність лісокористувачів може прирівнюватися до прямої провини, якщо вона призводить до збитків.
Тож, Верховний Суд підкреслив важливість відповідального використання та охорони лісових ресурсів, що є критичним для сталого розвитку та екологічної безпеки України. У справі про незаконну вирубку лісу суд підтвердив відповідальність постійних лісокористувачів за стан лісових насаджень та визнав правомірним стягнення збитків з ДП “Ліси України”, яке виступило правонаступником попереднього лісогосподарського підприємства.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт порушення лісового законодавства та наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, включаючи протиправну поведінку, шкоду, причинно-наслідковий зв’язок і вину.
