Верховний Суд у справі № 240/19754/24 розглянув питання, чи мав прокурор право звернутися до суду в інтересах держави через бездіяльність Новоборівської селищної ради щодо невіднесення майже 500 га земель до самозалісених. Суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, оскільки компетентні органи були повідомлені про порушення, знали про проблему, однак самостійно до суду не звернулися.
Деталі:
24 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури у справі №240/19754/24 (https://iplex.com.ua/doc.php?regnum=135111359).
Позов був поданий керівником Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та Державної екологічної інспекції Поліського округу до Новоборівської селищної ради Житомирської області.
Прокурор просив визнати протиправною бездіяльність Новоборівської селищної ради щодо неприйняття рішень про віднесення низки земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 497,3168 га до самозалісених земель. Також прокурор просив зобов’язати селищну раду розглянути на сесії подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.03.2024 №04/17/327 і прийняти рішення щодо віднесення цих земельних ділянок до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.10.2024р. повернув позовну заяву прокурору. Це рішення було залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025р.
Підставою для повернення позову суди визначили пункт 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого позовна заява повертається, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Суди виходили з того, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави, або якщо такого органу взагалі немає.
У цій справі суди зазначили, що відповідні органи існують: Держлісагентство та Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства. Саме вони, на думку судів, могли самостійно звернутися до суду для захисту інтересів держави.
Суди також наголосили, що прокурор виконує лише субсидіарну роль і не може замінювати належний орган державної влади, якщо той має повноваження та можливість самостійно захищати інтереси держави. Для звернення до суду прокурор повинен не просто послатися на бездіяльність органу, а довести, чому саме цей орган не здійснює або неналежно здійснює захист.
На думку судів першої та апеляційної інстанцій, прокурор не навів обставин, які б перешкоджали Держлісагентству чи Центральному міжрегіональному управлінню самостійно звернутися до суду з позовом. Суди звернули увагу, що Державна екологічна інспекція Поліського округу була визначена серед органів в інтересах яких подано позов, хоча прокурору було повідомлено, що питання невіднесення земельних ділянок до самозалісених земель не належить до повноважень Державної екологічної інспекції Поліського округу.
Окремо суди зазначили, що самого твердження у позовній заяві про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження недостатньо. На їхню думку, прокурор мав надати належні докази такої бездіяльності або неналежного захисту, наприклад відомості про кримінальне провадження, вирок суду щодо службових осіб, докази дисциплінарної відповідальності тощо.
Доводи касаційної скарги
У лютому 2025 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Прокурор просив скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025р., а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Прокурор вважав, що суди неправильно застосували статтю 131-1 Конституції України та статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», які регулюють підстави представництва прокурором інтересів держави в суді. Також прокурор посилався на порушення норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема статей 2, 5, 6, 242 КАС України.
На думку прокурора, він належно обґрунтував підстави для звернення до суду, оскільки попередньо повідомив компетентні органи про виявлені порушення. Ці органи були обізнані про проблему, однак повідомили, що не здійснювали і не будуть здійснювати захист порушених інтересів у судовому порядку.
Верховний Суд ухвалою від 10.03.2025р. відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. 25.03.2025р. матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Новоборівська селищна рада подала відзив на касаційну скаргу у якому просила залишити судові рішення без змін.
Селищна рада зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили законні й обґрунтовані рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач наголошував, що участь прокурора у судовому процесі має бути належно обґрунтованою. На думку селищної ради, прокурор не може представляти інтереси державного органу без чіткого законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки це може порушувати принцип рівності сторін у судовому процесі.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд зазначив, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді лише у виключних випадках. Такі підстави мають бути обґрунтовані прокурором у позовній заяві, а суд повинен перевірити їх наявність.
Суд нагадав, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави у двох випадках: якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, або якщо такого органу немає.
Верховний Суд підкреслив, що бездіяльність компетентного органу означає ситуацію, коли орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, але не звернувся до суду у розумний строк.
При цьому прокурору достатньо дотриматися процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру»: попередньо повідомити компетентний орган про виявлені порушення і надати йому можливість самостійно відреагувати. Якщо після такого повідомлення орган протягом розумного строку не звертається до суду, це може бути достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва прокурором інтересів держави.
Верховний Суд також зазначив, що прокурор не зобов’язаний доводити бездіяльність органу через кримінальні провадження, вироки суду, дисциплінарні стягнення чи інші подібні докази. Важливим є те, чи був компетентний орган повідомлений про порушення, чи мав повноваження для захисту інтересів держави і чи вжив він заходів для звернення до суду.
У цій справі прокурор звертався до Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та Державної екологічної інспекції Поліського округу із повідомленнями про виявлені порушення природоохоронного законодавства.
Держлісагентство у відповіді повідомило, що не заперечує проти звернення прокуратури до суду. Також воно підтвердило, що Центральне міжрегіональне управління ще у листопаді 2023 року направляло до Новоборівської селищної ради подання про віднесення земельних ділянок до самозалісених, однак це подання належним чином не було розглянуте.
Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства повідомило, що не вживало заходів щодо подання позову до Новоборівської селищної ради, попри те, що його подання від 21.11.2023р. та 22.03.2024 р. залишилися безрезультатними.
Державна екологічна інспекція Поліського округу також не заперечувала проти здійснення прокурором представницьких заходів і звернення до суду в інтересах держави.
Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави. У позовній заяві було наведено посилання на норми законодавства, докази листування з компетентними органами та обґрунтування суспільно значущого характеру порушення.
Тому Верховний Суд визнав помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для звернення прокурора до суду. Суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили процесуальні норми, що призвело до незаконного повернення позовної заяви.
У результаті Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, скасував ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025р., а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Отож, ця постанова є важливою для захисту самозалісених земель, оскільки Верховний Суд підтвердив: прокурор не повинен доводити бездіяльність органів через кримінальні провадження чи дисциплінарні стягнення. Достатньо показати, що компетентний орган був повідомлений про порушення чи бездіяльність, мав повноваження для реагування, але у розумний строк не звернувся до суду. Тому, суди мали розглянути по суті справу, а формальний підхід до повернення позову прокурора був визнаний помилковим.
