У справі №640/14306/21 від 09.10.2024р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ТОВ «Мрія-Інвест» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023р. Предметом спору стало оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД), виданого Управлінням екології та природних ресурсів КМДА, щодо будівництва багатофункціонального комплексу з торговельно-розважальним центром біля озера Вирлиця.
Позивач вважав, що одночасне визнання планованої діяльності допустимою та необхідність здійснення додаткової оцінки на іншій стадії проєктування суперечить законодавству. Натомість відповідач наполягав на тому, що такий підхід є правомірним у межах дискреційних повноважень, передбачених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Деталі:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-Інвест” на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 640/14306/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-Інвест” до Управління екології та природних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування висновку оцінки впливу на довкілля (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122199581).
Зміст позовних вимог:
У травні 2021 року ТОВ «Мрія-Інвест» подало позов до Управління екології та природних ресурсів КМДА з вимогою визнати протиправним і скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля (ОВД) від 16.03.2021р. № 077-1354. Йдеться про плановану діяльність щодо будівництва торговельно-розважального центру з офісами та автостоянкою біля озера Вирлиця у Дарницькому районі Києва.
Позивач вважав протиправними наступні частини висновку: визнання планованої діяльності допустимою за результатами додаткової ОВД; твердження про неможливість оцінити вплив на довкілля (клімат, мікроклімат, повітря, воду, ґрунт, флору, фауну, біорізноманіття); встановлення ряду умов для провадження діяльності, зокрема: заборона реалізації проєкту без додаткової оцінки; встановлення обов’язків щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, компенсаційних заходів, моніторингу, оцінки транскордонного впливу тощо.
Обставини справи:
Суди попередніх інстанцій встановили, що 04.11.2020р. ТОВ «Мрія-Інвест» подало повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає ОВД. У подальшому, у грудні 2020 року, Управління надало зауваження до цього повідомлення. У ЗМІ були опубліковані відповідні повідомлення, після чого позивач подав Звіт з ОВД, розроблений ТОВ «Ріальдо».
Громадське обговорення було офіційно розпочате 04.01.2021р., до якого надійшли зауваження від громадян, зокрема ОСОБА_1 з вимогою відмовити у видачі висновку.
У підсумку, 16.03.2021р. Управління видало висновок ОВД № 077-1354, у якому вказано, що через низку недоліків у звіті неможливо оцінити очікувані впливи на довкілля та встановити екологічні умови реалізації проєкту. Серед проблем — відсутність інформації щодо впливу на клімат, повітря, воду, геологію, флору, фауну, заповідні території, біорізноманіття, а також відсутність врахування актуальних даних щодо зелених насаджень.
Разом з тим, висновок визнав діяльність допустимою за умови додаткової оцінки впливу на довкілля, яка мала бути здійснена на наступних етапах проєктування.
Аргументи сторін:
Позивач стверджував, що висновок суперечить Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», оскільки: одночасно визнає допустимість і недопустимість діяльності; не вказано, на якій саме стадії проєктування має здійснюватися додаткова ОВД; не надано чіткого обґрунтування, що порушує принцип юридичної визначеності.
Відповідач заперечив проти позову, зазначаючи, що через невідповідність Звіту з ОВД вимогам законодавства не було можливості дати повноцінну оцінку. У зв’язку з цим встановлено додаткові вимоги. Також наголошено, що Закон №2059-VIII не передбачає часткового скасування висновку з ОВД.
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій:
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 1 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, відмовив у задоволенні позову ТОВ «Мрія-Інвест». Суд зазначив, що позивач не спростовував викладені у висновку умови провадження планованої діяльності, а як порушення вбачав лише той факт, що у висновку одночасно визнано допустимість провадження планованої діяльності та необхідність її додаткової оцінки на іншій стадії проєктування.
Суд дійшов висновку, що така оцінка не порушує принципу юридичної визначеності, оскільки висновок містить обґрунтування неможливості визначити очікувані впливи на довкілля з огляду на неповну відповідність звіту з оцінки впливу на довкілля вимогам законодавства. Планована діяльність, як було встановлено, не включає всі етапи реалізації, що можуть впливати на довкілля. Таким чином, суд визнав, що висновок Управління екології та природних ресурсів є законним і дає змогу здійснювати планову діяльність поетапно, за умови виконання додаткових процедур.
Доводи касаційної скарги:
26 квітня 2023 року ТОВ «Мрія-Інвест» подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд. Позивач вказував на те, що у справі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» у частині дискреційних повноважень органу, який складав висновок.
ТОВ «Мрія-Інвест» вважало, що висновок суперечить сам собі: з одного боку, у ньому йдеться про допустимість реалізації діяльності, з іншого — визнається неможливість оцінки її впливу на довкілля. При цьому не встановлено жодних строків чи етапів для проведення додаткової оцінки, що створює правову невизначеність.
Також позивач вказував, що суди не надали належної оцінки інженерно-екологічній експертизі від 27 січня 2022 року, яка підтвердила достатність інформації у звіті для здійснення належної ОВД.
23 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, оскільки виникла необхідність перевірити правильність застосування норм матеріального права, а саме Закону № 2059-VIII у частині можливості одночасного визначення допустимості планованої діяльності та визнання необхідності її додаткової оцінки.
Висновки Верховного Суду:
Верховний Суд проаналізував, чи дотрималися суди попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги. Ключовим стало питання: чи може орган, що здійснює ОВД, видати висновок, у якому діяльність визнається допустимою, але одночасно вказується на необхідність додаткової оцінки впливу на довкілля.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» № 2059-VIII у редакції, чинній станом на 16 березня 2021 року. Оцінка впливу на довкілля є обов’язковою перед прийняттям рішень про реалізацію такої діяльності. Відповідно до статті 9 Закону, орган може визнати діяльність допустимою або обґрунтувати її недопустимість. Він має право встановити екологічні умови реалізації проєкту. Висновок є обов’язковим для виконання, а екологічні умови — обов’язковими для суб’єкта господарювання.
Орган також може зобов’язати провести додаткову ОВД на іншій стадії проєктування, але у такому разі повинен визначити строки та обґрунтувати потребу такої оцінки.
Таким чином, Верховний Суд продовжив аналіз правомірності дій Управління екології та природних ресурсів при наданні висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД) щодо планованої діяльності ТОВ «Мрія-Інвест».
Суд дійшов висновку, що Управління не мало законних підстав відмовити у видачі висновку, тому видало його із зазначенням умов, за яких планована діяльність може бути реалізована. Одна з таких умов — здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проєктування.
Суд також визнав обґрунтованими дії відповідача у частині відсутності строків для виконання додаткової оцінки, оскільки неможливість визначити вплив та екологічні умови виключає можливість встановлення чітких термінів.
Доводи позивача про порушення вимог Порядку №1026 та пункту 10 Порядку розроблення проектної документації на будівництво суд вважає необґрунтованими. Позивач не довів, у чому саме полягає порушення цих норм.
Щодо посилання на експертний висновок інженерно-екологічного дослідження від 19.01.2022 №32797/21-48, Суд погодився з апеляційною інстанцією: цей документ не відповідає критеріям допустимості доказів у судовому процесі. Зокрема, його складено після надання спірного висновку, без ухвали суду та без відповідного попередження експерта про відповідальність.
Відповідно до статей 101 та 104 КАС України, тільки належно оформлені експертні висновки можуть бути прийняті як докази. У даному випадку надане дослідження не відповідає цим вимогам, тому Суд не враховує його зміст як належний доказ.
Таким чином, Верховний Суд не знайшов порушень норм матеріального чи процесуального права з боку судів попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить правових підстав для перегляду рішення.
На підставі статей 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд постановив: касаційну скаргу ТОВ «Мрія-Інвест» залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій — залишили без змін.
Отож, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права у діях судів попередніх інстанцій. Він підтвердив, що Управління екології та природних ресурсів діяло у межах закону, коли визнало плановану діяльність допустимою за умови проведення додаткової оцінки впливу на довкілля. Такі дії є правомірними та спрямовані на захист довкілля і дотримання екологічної безпеки. Суд також зазначив, що додаткові умови реалізації проєкту не порушують принципу юридичної визначеності, а посилання на позасудову експертизу не можуть бути враховані як належні докази.
