Контроль за дотриманням природоохоронного законодавства є важливим аспектом забезпечення екологічної безпеки, однак виникають випадки, коли дії органів державного нагляду оскаржуються через порушення процедур. Однією з таких є справа № 520/11060/19, у якій Державне підприємство «Балаклійське лісове господарство» оскаржило дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо проведення перевірки та видання припису. Цей аналіз рішення окреслює питання законності перевірок, актів і приписів, а також правові наслідки оскарження таких дій контролюючих органів для підприємства.
Деталі:
Сторони у справі: позивачем було Державне підприємство «Балаклійське лісове господарство», відповідачем – Державна екологічна інспекція у Харківській області.
Суть позову полягала у визнанні дій та бездіяльності Державної екологічної інспекції у Харківській області протиправними, а також у визнанні протиправним і скасуванні виданого нею припису.
Основні вимоги припису:
Здійснити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.
Закріпити межі об’єктів природно-заповідного фонду межовими знаками до 15 жовтня 2019 року.
Проєктувати рубки проріджування та прохідні рубки за умови наявності необхідної повноти насаджень.
Планувати рубки площею понад 1 га тільки після оцінки впливу на довкілля.
Видавати дозволи на суцільні санітарні рубки понад 1 га лише після оцінки впливу на довкілля.
Дотримуватись санітарних правил під час відбору дерев для вибіркових рубок.
Призначати санітарні рубки з урахуванням категорій стану дерев.
Справу № 520/11060/19 розглядав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у порядку письмового провадження. Касаційну скаргу було подано Державною екологічною інспекцією у Харківській області (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115145761).
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2019 року Державне підприємство «Балаклійське лісове господарство» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області.
Позивач просив:
Визнати протиправною перевірку, проведену Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі направлення від 29 липня 2019 року № 556/11-02/06-06.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невручення акта перевірки 12 серпня 2019 року.
Визнати протиправними дії відповідача щодо документування результатів перевірки актом за неуніфікованою формою.
Визнати протиправним і скасувати припис від 19 серпня 2019 року № 46/06-06.
Позов обґрунтовано порушеннями законодавства під час перевірки, а також неправомірними висновками акта перевірки та незаконністю припису.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позов було задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано пункт 1 припису від 19 серпня 2019 року № 46/06-06. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції:
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу позивача було задоволено частково.
Скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача та пунктів 2-7 припису від 19 серпня 2019 року.
Прийнято нове рішення про задоволення цих вимог.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача під час перевірки суперечили законодавству, зокрема акт перевірки був підписаний не всіма посадовими особами. Виявлені порушення не були доведені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
02 листопада 2020 року Державна екологічна інспекція у Харківській області подала касаційну скаргу до Верховного Суду. У скарзі відповідач просив скасувати постанову апеляційного суду у частині визнання протиправними дій під час перевірки та пунктів 2-7 припису від 19 серпня 2019 року.
Відповідач вказував на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права. Він зазначав, що позивач не виконав вимоги пункту 2 припису у встановлений строк, а надані докази не могли свідчити про протиправність припису на момент його видання.
Фактичні обставини справи:
Суди попередніх інстанцій встановили, що директор ДП «Балаклійське лісове господарство» звернувся до ДЕІ у Харківській області 25 липня 2019 року з проханням провести перевірку підприємства на додержання природоохоронного законодавства. На підставі цього звернення ДЕІ у Харківській області видало наказ № 556/11-02 від 29 липня 2019 року про проведення позапланової перевірки, яка тривала з 30 липня по 12 серпня 2019 року.
Під час перевірки, було виявлено низку порушень природоохоронного законодавства, які зафіксовані в акті від 12 серпня 2019 року № 556/11-02/06-06. На основі цього акта 19 серпня 2019 року було видано припис № 46/06-06, який зобов’язував підприємство усунути виявлені порушення.
ДП «Балаклійське лісове господарство» не погодилося з правомірністю дій відповідача та звернулося до суду.
Позиція Верховного Суду:
Верховний Суд зазначав, що перегляд судових рішень здійснюється виключно у межах доводів касаційної скарги. Суд касаційної інстанції не встановлював нові обставини чи докази, а перевіряв застосування норм права.
Суд зазначав, що дії органів державного нагляду повинні здійснюватися виключно у межах їх повноважень, передбачених законодавством. У випадку ДЕІ у Харківській області такі повноваження визначені законодавством України та Положенням № 275 про Держекоінспекцію.
Пункт 2 припису зобов’язував підприємство закріпити межі природно-заповідних об’єктів межовими знаками. Верховний Суд підтвердив, що відповідно до законодавства такі межі повинні бути закріплені в натурі, а порядок дій визначено Інструкцією № 376.
Позивач надав докази виготовлення межових знаків, однак не підтвердив їх встановлення у визначений приписом строк. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ця вимога є законною, і Верховний Суд погодився з цим висновком.
Верховний Суд визнав, що вимога пункту 2 припису є законною, оскільки позивач не довів виконання цієї вимоги у встановлений строк.
Стосовно правомірності пункту 3 припису:
Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно з статтею 19 Лісового кодексу України, обов`язок постійних лісокористувачів вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Стаття 47 Лісового кодексу України визначає, що лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Згідно із пунктом 13 Правил № 724, відбір дерев для рубок освітлення і прочищення провадиться лише на спеціально закладених пробних ділянках, що є еталоном для здійснення догляду на всій площі. Для рубок проріджування та прохідних рубок відбір дерев провадиться на всій ділянці з урахуванням рівномірного розміщення кращих дерев. Рубки проріджування при повноті деревостану 0,7, а прохідні рубки – 0,8 і нижче не проектуються.
Згідно з матеріалами лісовпорядкування, Проєкт організації та розвитку лісового господарства, розроблений у 2011 році для ДП «Балаклійський лісгосп» є єдиним документом, за яким здійснюється ведення лісового господарства.
У результаті перевірки встановлено, що на ділянках у Норцівському лісництві, згідно з матеріалами лісовпорядкування, було запроєктовано проведення рубок, хоча повнота насаджень не відповідала нормам. Суд погодився з висновками першої інстанції, що пункт 3 припису є законним.
Пунктами 4 і 5 припису ДЕІ у Харківській області зазначено, що для планування рубок головного користування на площі понад 1 га та для проведення суцільних санітарних рубок необхідно провести оцінку впливу на довкілля. Це є вимогою Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2059-VIII оцінка впливу на довкілля – це процедура, що передбачає:
1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;
2)проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;
3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;
4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;
5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.
Відповідно до п.п.21 частини другої статті 3 Закону № 2059-VIII до першої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, відносяться усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду;
Частиною четвертою статті 3 Закону № 2059-VIII визначено, що забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
Під час перевірки було зафіксовано, що рубка головного користування у Савинському лісництві на площі 1,2 га проводилась без попередньої оцінки впливу на довкілля, що є порушенням вимог Закону № 2059-VIII. Суд погодився з доводами касаційної скарги і визнав вимоги пунктів 4 і 5 припису законними.
Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції щодо законності пункту 3 припису ДЕІ, а також з висновками щодо пунктів 4 та 5 припису про обов’язковість проведення оцінки впливу на довкілля перед проведенням рубок головного користування та суцільних санітарних рубок на площі понад 1 га.
Колегія суддів касаційної інстанції розглядала обґрунтованість цих вищенаведених приписів і підтвердила їх законність. Основним аргументом було порушення при проведенні перевірки: вимірювання дерев не відповідало стандартам та вимогам Санітарних правил у лісах України, що призвело до сумнівів щодо точності і достовірності обмірів.
У результаті, суд не визнав порушення процедур та підтвердив правильність дій Державної екологічної інспекції (ДЕІ) у Харківській області.
Верховний Суд звернув увагу на висновки Другого апеляційного адміністративного суду щодо протиправності дій ДЕІ під час проведення позапланової перевірки. Суд апеляційної інстанції обґрунтував свою позицію тим, що акти перевірки та припис не були підписані всіма особами, зазначеними у направленні на проведення перевірки.
Так, відповідно до пункту 6 статті 7 Закону № 877-V в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Згідно пункту 8 статті 7 Закону № 877-V припис – обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
У зазначеному випадку, у направленні на перевірку від 29 липня 2019 року № 556/11-02/06-06 було визначено 11 осіб, але акт перевірки та припис були підписані лише частиною з них. При цьому ДП «Балаклійське лісове господарство» не заперечувало факт здійснення перевірки зазначеними особами.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки акт перевірки та припис були підписані тими особами, які здійснювали перевірку, вимоги статті 7 Закону № 877-V були дотримані.
Щодо терміну виконання припису, зазначеного в пунктах 3-7, який визначений як «з моменту отримання припису», Верховний Суд зазначив, що цей термін не порушує прав позивача, оскільки вказані вимоги відповідають нормам чинного законодавства, і суб’єкт господарювання має виконувати їх протягом всього часу своєї діяльності у відповідній сфері.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд помилково визнав дії ДЕІ протиправними, оскільки перевірка була проведена у межах закону, а вимоги припису є законними. Суд першої інстанції ухвалив правильне рішення, яке не порушує закон.
Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року скасувати.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 520/11060/19 залишити у силі.
Отож, у справі № 520/11060/19 Верховний Суд України постановив, що дії Державної екологічної інспекції у Харківській області під час проведення позапланової перевірки та видання припису були законними. Суд задовольнив касаційну скаргу ДЕІ та скасував постанову апеляційного суду, залишивши у силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд аргументував своє рішення тим, що перевірка була проведена відповідно до звернення директора ДП «Балаклійське лісове господарство» та у межах повноважень, визначених законодавством України. Дії ДЕІ у Харківській області не порушували законодавчі норми, зокрема щодо виконання вимог, встановлених приписом. Позивач не зміг підтвердити, що вказані вимоги були виконані у встановлений строк, зокрема щодо встановлення межових знаків для об’єктів природно-заповідного фонду.
Верховний Суд також підтвердив обов’язковість проведення оцінки впливу на довкілля для здійснення рубок лісів на площі понад 1 гектар, що є вимогою чинного законодавства. Акти перевірки та припис були підписані уповноваженими особами, що відповідало вимогам законодавства щодо процедури.
