Застосування судом заходів реагування у вигляді тимчасового припинення діяльності підприємства, як у випадку з ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» має важливе значення як превентивний захід для усунення ризиків для довкілля та здоров’я населення. Це рішення вказує на такі важливі аспекти для подальшого функціонування подібних підприємств: необхідність дотримання екологічних норм, необхідність ефективного державного екологічного контролю, мотивація для модернізації виробництва, захист інтересів громади.
Подібні судові рішення змушують небезпечні підприємства забезпечувати відповідність своєї діяльності екологічним стандартам і наголошують на необхідності прозорості та відповідальності в управлінні екологічними ризиками. Це сприяє гармонізації промислового розвитку із захистом довкілля.
Деталі:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ».
У касаційній скарзі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117352975) оскаржувались рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021.
У вересні 2020 року Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі – Держекоінспекція або позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» (далі – відповідач), за участю Харківської обласної прокуратури. Позов стосувався застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» у вигляді тимчасового припинення діяльності підприємства до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 7 грудня 2020 року задовольнив позов частково. Суд застосував заходи реагування у вигляді тимчасового припинення діяльності підприємства до отримання необхідного дозволу. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» подав апеляційну скаргу. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2021 року залишив апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2021 року було відкрито касаційне провадження.
Аргументи сторін:
Позивач обґрунтував позов тим, що під час перевірки виявлено порушення статей 10 і 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»: підприємство не мало дозволу на викиди забруднюючих речовин. Зважаючи на це, було ініційовано заходи реагування у вигляді тимчасового припинення діяльності до отримання необхідного дозволу.
Відповідач заперечував позов, вказуючи, що Держекоінспекція подала позов до закінчення терміну усунення порушень, визначеного приписом. Відповідач також зазначав, що отримання дозволу вимагає інвентаризації джерел викидів, яка можлива лише за працюючого обладнання. Зупинка технологічного процесу може спричинити ризики вибухів і пожеж через специфіку виробництва. Крім того, відповідач заявив, що підприємство вчинило дії для отримання дозволу, проте у видачі документа було відмовлено із порушенням строків, встановлених законом, що дозволяє застосувати принцип мовчазної згоди.
Харківська обласна прокуратура зазначила, що доводи відповідача про технічну неможливість зупинки виробництва є безпідставними. Вона наголосила, що правила технічної експлуатації допускають як тимчасове, так і повне припинення технологічного процесу у зв’язку з аварійним станом або плановими роботами.
Справу було передано на розгляд Верховного Суду у порядку письмового провадження, який мав вирішити, чи були обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій та дії сторін у межах правових норм.
Обставини справи:
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 вересня 2019 року між АТ «СБЕРБАНК» (орендодавець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВОМЕТ» (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передав у тимчасове платне користування цілісний майновий комплекс за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44.
Після зміни найменування орендаря на ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» укладено договір про внесення змін. Згідно з актом прийому-передачі від 11 грудня 2019 року, відповідач прийняв майно для виробництва коксу та коксопродуктів. 30 січня 2020 року ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» було внесено до Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів із присвоєнням реєстраційного номера ПНО-01.63.2004.0001284.
Наказом Держекоінспекції України у Харківській області від 1 вересня 2020 року проведено позапланову перевірку дотримання природоохоронного законодавства у діяльності відповідача. Перевірка встановила, що: викиди забруднюючих речовин здійснювалися без дозволу, не здійснювався виробничий контроль за охороною атмосферного повітря, контроль роботи пилогазоочисного обладнання (ПГОУ) не проводився.
Результати підтверджено актами перевірки від 1 вересня 2020 року № 789 та відбору проб від 2 вересня 2020 року № 789/1. На підставі акту перевірки позивач виніс припис, яким зобов’язав відповідача отримати дозвіл на викиди, провести виробничий контроль та надати інформацію щодо джерел забруднення. Через встановлені порушення позивач звернувся до суду.
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій:
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, визнавши доведеними факти порушення екологічних норм через здійснення викидів без дозволу. Суди наголосили, що відповідач не спростував висновків перевірки.
Доводи відповідача про те, що він використовував дозволи попереднього суб’єкта господарювання, були відхилені, адже чинне законодавство не передбачає можливості використання дозволів, виданих іншій юридичній особі.
Стосовно строків виконання припису, суди наголосили, що звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування та винесення припису є незалежними заходами.
Суди визнали господарську діяльність відповідача такою, що завдає шкоди довкіллю, і застосували заходи реагування у вигляді тимчасового зупинення виробництва до отримання дозволу на викиди.
Доводи касаційної скарги:
Відповідач оскаржив рішення, вважаючи, що суди не з’ясували всіх обставин справи. Скаржник посилався на відсутність доказів реальної загрози для здоров’я людей чи довкілля. Він наголошував на співмірності обраного заходу реагування та доводив, що зупинення виробництва може призвести до техногенних ризиків. Позивач у відзиві наголошував, що діяльність відповідача пов’язана із забрудненням атмосфери, а результати перевірки підтверджують порушення екологічного законодавства.
Водночас відповідач продовжував діяльність без дозвільних документів, що є порушенням екологічних норм.
Позиція Верховного Суду:
Верховний Суд, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також оцінював аргументи учасників справи, керуючись наступними положеннями.
Основи організації охорони довкілля визначаються Законом України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища».
Згідно зі статтею 20-2 цього Закону, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони довкілля, входить: організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства; обмеження чи тимчасове зупинення діяльності підприємств, що порушують законодавство; надання обов’язкових приписів для усунення виявлених порушень.
Згідно з статтею 50 Закону № 1264-XII, екологічна безпека — це стан довкілля, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки і виникнення небезпеки для здоров’я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України через комплекс заходів у різних сферах. Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони довкілля, є Державна екологічна інспекція України, згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275.
Також, згідно з Положенням № 230, державні екологічні інспекції мають право звертатися до суду з позовами щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств, якщо їх експлуатація порушує законодавство щодо охорони довкілля або вимоги дозволів на використання природних ресурсів. Основні засади, принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а також повноваження органів державного нагляду визначаються Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Згідно зі статтею 7 Закону № 877-V, після здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який має містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форму заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю); посаду, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Заходи реагування за результатами проведення заходу державного нагляду: якщо під час проведення заходу виявлено порушення законодавства, орган державного нагляду (контролю) має право звернутися до адміністративного суду з позовом про зупинення або обмеження виробництва, виготовлення, реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, якщо є підстави для повного чи часткового зупинення діяльності; за необхідності вжиття інших заходів орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів після завершення заходу складає припис, розпорядження чи інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина 7 статті 7 Закону № 877-V).
Згідно з частиною 5 статті 4 Закону № 877-V, виробництво, виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг можуть бути зупинені повністю або частково лише за рішенням суду. Відповідно до статі 12 Закону № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря», діяльність, що порушує умови та вимоги щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу, може бути обмежена, тимчасово заборонена чи припинена згідно з законодавством.
З огляду на вищезазначені норми законодавства, колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що чинне законодавство надає Держекоінспекції право звертатися до суду з позовом про зупинення або заборону діяльності підприємств і об’єктів, незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх діяльність порушує вимоги екологічного законодавства.
Застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним і превентивним способом впливу на порушників з метою усунення загрози для здоров’я та життя людей. Такі заходи є тимчасовими і спрямовані на попередження негативних наслідків, викликаних порушеннями вимог природоохоронного законодавства.
Частиною першою статті 7 Закону України № 2707-XII визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупностей, що містяться в пилогазоповітряних сумішах, які відводяться від окремих типів обладнання і споруд та надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря. При цьому враховуються економічна доцільність, рівень технологічних процесів, технічний стан обладнання та газоочисних установок.
Для здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб’єкти господарювання повинні отримати відповідний дозвіл. Зокрема, дозволи на викиди видаються для суб’єктів господарювання, об’єкти яких належать до певних груп, залежно від ступеня небезпеки забруднення та розташування підприємства.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1598 від 29.11.2001, затверджено перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, які підлягають регулюванню. Серед них є речовина у вигляді суспендованих твердих частинок (мікрочастинки та волокна). Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.03.2002 № 104 затверджено Перелік речовин, які входять до “твердих речовин” та “вуглеводнів”, і за викиди яких справляється збір. Однією з таких речовин є пил коксу, що має відповідний номер 518 та код 10416.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» спеціалізується на виробництві коксу та кам’яновугільної смоли, що передбачає викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Під час перевірки ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» було складено акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел (від 01.09.2020 № 789), який включав: паракотельню (котел № 2 ДКВР-10/13, димова труба), коксові батареї (димова труба), загальну механічну вентиляцію з приміщення БХУ, дробильне дозувальне відділення, місце пересипання. Викиди від цих джерел здійснювались без дозвільних документів та перевищували нормативи.
Доказів помилковості результатів аналізу проб, оформлених актами від 01.09.2020 № 789 і 02.09.2020 № 789/1, матеріали справи не містили. Тому суди обох інстанцій підтвердили факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин від виробництва коксу та кам’яновугільної смоли. Додатково, перевірка виявила, що діяльність проводилась без дотримання екологічної безпеки, зокрема без наявності дозволів на викиди забруднюючих речовин.
Лист від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України:
3 вересня 2020 року Міністерство повідомило, що принцип мовчазної згоди може бути застосований лише за умови дотримання суб’єктом господарювання всіх вимог законодавства. Звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин потребує доопрацювання, з урахуванням зауважень, направлених на адресу підприємства у листі від 4 червня 2020 року № 212.2.2.-ВИХ/1629-20.
31 серпня та 17 вересня 2020 року до Міністерства було надіслано нові звернення щодо розгляду матеріалів інвентаризації джерел викидів та видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин.
Листом № 14/14-01/795-20 від 29 вересня 2020 року Міністерство відмовило у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин.
Обґрунтування судів:
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент перевірки та судового розгляду відповідач не надав доказів отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.
Суд апеляційної інстанції також правильно зазначив, що отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин після перевірки та розгляду справи не спростовує факт здійснення господарської діяльності без дозволу.
Суд також вказав, що винесення припису та звернення до суду є окремими заходами реагування органів державного нагляду, які застосовуються незалежно одне від одного.
Аргументи відповідача щодо відсутності загрози для довкілля:
Відповідач стверджував, що його діяльність не створює загрози для здоров’я людей та довкілля, і тому немає підстав для зупинення діяльності. Однак суди наголосили на важливості екологічної безпеки, відповідно до Конституції України та екологічних стандартів.
Суд зазначив, що виробництво коксу може бути значним забруднювачем довкілля, зокрема через коксовий пил, що негативно впливає на довкілля.
Тимчасове зупинення діяльності підприємства є запобіжним заходом, покликаним мінімізувати негативний вплив на довкілля та здоров’я громадян.
Касаційну скаргу ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» було залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі №520/12729/2020 залишено без змін.
Тож, у справі ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» було підтверджено, що підприємство здійснювало викиди забруднюючих речовин без необхідного дозволу. Незважаючи на спроби підприємства отримати дозвіл на викиди, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів відмовило у його наданні через зауваження до інвентаризації викидів. Судова практика засвідчила, що відсутність дозволу на викиди та порушення екологічних стандартів є серйозними порушеннями, що можуть мати негативні наслідки для довкілля та здоров’я населення. Суди правильно вказали на важливість забезпечення екологічної безпеки, навіть якщо діяльність не створює негайної загрози та підтвердили законність застосування запобіжних заходів, зокрема тимчасового зупинення діяльності підприємства для мінімізації шкоди довкіллю.
