Останнім часом в Україні все активніше формується судова практика, щодо законності містобудівної документації. Це закономірно, адже, наприклад, такі акти як генеральні, комплексні і детальні плани територій слугують свого роду основою для подальшого використання та організації використання територій населених пунктів. Втім, часто ці акти планування приймаються всупереч встановленим процедурам, із численними зловживаннями, без урахування інтересів громадськості та довкілля. Прикладами актів планування із такими порушеннями стали оновлені Генерального плану розвитку м. Дніпра та Плану зонування території м. Дніпра.
12 грудня 2022 року ГО “Платформа Громадський Контроль” вирішила оскаржити рішення Дніпровської міської ради про внесення змін до цих актів в суді. Вони вимагали визнати недійсним рішення щодо змін до Генерального плану розвитку міста та плану зонування, аргументуючи це порушеннями законодавства в частині періодичності та процедури внесення змін до містобудівної документації.
27 грудня 2022 року ГО “Збережи Дніпро” також подала позов про визнання протиправними та нечинними цих рішень міськради, зосередившись на захисті зеленої зони вздовж Набережної Перемоги.
Згодом обидві ці справи були об’єднані в одну, а вже 1 серпня 2023 року суд першої інстанції ухвалив рішення на користь обох організацій, визнавши недійсними рішення міськради щодо змін до Генерального плану та плану зонування міста, це рішення залишено без змін і після апеляційного розгляду. Втім позовні вимоги були задоволені не в повному обсязі. Так, суди відмовили у ухваленні нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом зобов`язання Дніпровської міської ради внести інформацію про території віднесені до екологічної мережі, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 №176-8/VII «Про затвердження проєкту формування екологічної мережі Дніпропетровської області» (зі змінами) до Генерального плану м. Дніпра та плану зонування м. Дніпра.
26 січня 2024 року ГО “Збережи Дніпро” подала касаційну скаргу до Верховного Суду, оскаржуючи відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Розглядаючи цю апеляційну скаргу Верховний Суд сформував низку важливих правових висновків, які відобразив у постанові від 11.06.2024 року (справа № 160/19750/22), наприклад:
Тож, відповідно до приписів статей 17-19 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.
Так, згідно із пунктом 5.15 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» з метою відображення меж зон з відповідними регламентами, що обмежують містобудівну діяльність на певних територіях, в містобудівній документації визначаються червоні, блакитні, зелені та жовті лінії, а також лінії регулювання забудови. Розташування житлових будинків у межах виробничих зон не допускається.
Зміст наведених норм права свідчить про необхідність відображення зелених ліній в містобудівній документації, проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в графічних матеріалах оспорюваних рішень відсутнє умовне позначення «зелені лінії», що визначають площі усіх озеленених територій загального користування в межах яких встановлені обмеження щодо розміщення об`єктів.
Внесення будь-яких змін до раніше затвердженої містобудівної документації є можливим виключно за умови дотримання встановленої законом процедури для її розробки та затвердження (зокрема, згідно із Законом №3038-VI та Порядком №290).
Так, частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, частиною п`ятою статті 245 КАС України визначено, що якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.
Попри те, що Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГО “Збережи Дніпро” без задоволення, ВС вкотре наголосив, що закріплення та висвітлення у містобудівній документації зелених ліній є обов’язком в ході прийняття і розробки цієї документації. У свою чергу, виконання цього обов’язку передбачене чинним законодавством і не потребує додаткового судового рішення.
Ця практика формує прецедент, який може мати значний вплив на подальше регулювання містобудівної діяльності в Україні, підвищуючи вимоги до якості та законності планувальних актів, а також захисту екологічних та громадських інтересів.
Із повним текстом постанови Верховного Суду у справі № 160/19750/22 від 11.06.2024 року можна ознайомитись, зокрема використовуючи Реєстр судових рішень з питань, що стосуються довкілля, який адмініструє ЕПЛ, за посиланням: https://caselawepl.org.ua
