Висновок з ОВД щодо будівництва ВЕС на полонині Руна (реєстр. № справи 8343) від 13.02.26 р., яким визнано допустимою плановану діяльність зі спорудження ВЕС на полонині Руна, не став для громадськості сюрпризом. Висновок є очевидним наслідком створення штучної структури з протилежними інтересами – Мін-економіки-довкілля-сільського господарства. Ця недолуга реформа, за якою в тому числі стоять міністри-втікачі Галущенко та інші, демонструє системну проблему — непріоритет питань захисту довкілля в державі.
Цим висновком інтереси захисту довкілля та незнищених окупантом унікальних гірських територіях покладені на жертовник інтересам економічної доцільності. Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства (надалі – Міністерство) у цьому випадку виступило не як орган, що покликаний превентивно запобігти заподіянню шкоди довкіллю, а як інституція, що намагається легалізувати вже фактично реалізовану діяльність. Оскільки дана справа викликала значний суспільний інтерес, то і саме Міністерство на своєму сайті (https://me.gov.ua/News/Detail/13fa758f-48fa-4b1a-b523-30233906acbf?lang=uk-UA&title=MinekonomikiNadaloVisnovokZOtsinkiVplivuNaDovkilliaSchodoProktuVesUZakarpatskiiOblasti ), і сам пан міністр О. Соболєв на ФБ сторінці висловили позицію щодо даного резонансного рішення.
Хочемо спростувати деякі міфи, поширені міністром:
Найбільше занепокоєння викликає той факт, що у публічних поясненнях щодо прийнятого рішення міністерство в особі міністра Олексія Соболєва прямо вказує про використання забудовниками ВЕС поетапного подрібнення реалізації проєкту (так зване salami slicing). І при цьому приходить до висновку про допустимість такого підходу, оскільки закон прямо не забороняє подібний дій. Що має пан міністр на увазі – це те, що такі частини планованої діяльності як спорудження ЛЕП та розширення лісової дороги не входять до планованої діяльності і відповідно не оцінювалися Міністерством в процедурі ОВД? Саме ці елементи проєкту ВЕС пов’язані із вирубкою лісів, в тому числі і в пралісах, і їх забули оцінити в звіті з ОВД.
Так, це справді маніпуляції, адже в повідомленнях про початок виконання підготовчих робіт та будівельних робіт на нове будівництво під’їзних автомобільних доріг до ВЕУ біля села Липовець (виданих в березні-травні 2025 р.) замовником виступає ТОВ “Вітряний парк “Турянський”, ЛЕП 110 кВт від ПС “Підполоззя” будується ПрАТ “Закарпаттяобленерго” на замовлення ТОВ “Вітряний парк Турянський”. Отож, ці всі елементи планованої діяльності мали б оцінюватися в звіті з ОВД та висновку з ОВД. У повідомленні про плановану діяльність по даному проєкту, під’єднання до ПС 110/35/10 кВ «Підполоззя» є технічною альтернативою 1, яка мала б порівнюватися в звіті з ОВД з іншою технічною альтернативою 2. Проте такого порівняння не було, і це свідчить про неякісний звіт з ОВД, а не прогалини в законодавстві.
Окрім цього, у поясненнях міністра наголошується, що територія, на якій здійснюється будівництво ВЕС не входить до природно-заповідного фонду та розташована за межами пралісів і водно-болотних угідь міжнародного значення. Проте, пан міністр сказав лише частину правди: для функціонування ВЕС на полонині Руна було розширено лісову дорогу і вирубано праліси до полонини Руна. Також у висновку з ОВД в екологічних умовах вказано, що слід дотримуватися заборон та обмежень, встановлених для об’єктів та територій Смарагдової мережі. То значить планована діяльність не охоплює території Смарагдової мережі (які охороняються Бернською конвенцією)?
Також пан міністр вказав, що проєкт не передбачає вирубки лісів. А вирубка 18 км смуги лісу під ЛЕП? Якщо це не замовник ТОВ “Вітряний парк Турянський” буде рубати, то може ПРАТ “Закарпаттяобленерго” проходило процедуру ОВД цих рубок? Хтось оцінював вплив на довкілля від рубок 18 км смуги в лісі?
Пан міністр вказав, що доступ до ВЕСів буде відбуватися дорогою, що вже існує. Чи повідомляли йому, що цю дорогу розширили, заасфальтували і при цьому вирубали дерева в лісництві “Шипот” для розширення цієї дороги і Спеціалізована екологічна прокуратура Закарпатської обласної прокуратури порушила кримінальну справу за ці дії.
Вважаємо, що наявні ознаки поділу інвестором єдиного за своїм змістом інфраструктурного проєкту на окремі складові, що підтримало Ммністерство, свідчать про уникнення комплексної оцінки сукупного впливу діяльності на довкілля, в першу чергу для замовчування найважливіших впливів під час вирубки лісів. Такий підхід інвестора фактично нівелює мету процедури ОВД, яка полягає у врахуванні всіх взаємопов’язаних елементів планованої діяльності. Водночас, відсутність належної реакції з боку низки уповноважених органів — від ДЕІ і ДІАМ до новоствореного триголового міністерства — створює ризик формування практики мовчазного погодження подібних схем та інституційної толерантності до них.
Також слід зазначити щодо досліджень впливу на птахів, то орнітологічні дослідження, додані до звіту з ОВД, вказують: «Проте нами встановлено, що журавель сірий (Grus grus) є найбільш масовим пролітним видом як в межах вітрополя так і на прилеглих до нього територіях. Незважаючи на те, що зграї журавля сірого переміщувалися на безпечних висотах (понад 300 метрів) варто враховувати, що висота переміщень може змінюватися в залежності від погодних умов та періоду доби.»
Слід нагадати, що журавель сірий Grus g.grus (Linneus, 1758) в Україні рідкісний гніздовий та звичайний перелітний вид, Сірий журавель – рідкісний птах, який охороняється Боннською та Бернською конвенціями, угодою АEWA, занесений до Червоної книги України (1994, 2009).
(фото та інформація з: https://uncg.org.ua/projects/zaluchennya-gromadskosti/zhuravel/biologiya-sirogo-zhuravlya-grus-grus-linneus-1758-2/)
За період осінніх спостережень на Руні орнітологами (к.б.н., О. Федун), зареєстровано 63 види. За період весняних спостережень зареєстровано 53 види птахів. На дослідженій території, виявлено ряд рідкісних та зникаючих видів птахів, що віднесені до національних та міжнародних охоронних списків: Червоної книги України, Червоного списку МСОП, Європейського охоронного списку видів птахів, Бернської конвенції, Боннської конвенції. Це 75 видів! В період досліджень характеру переміщень птахів на території майданчика виявлено 14 видів занесених до Червоної Книги України. Серед них 8 рідкісних, 2 зникаючих і 4 вразливих види птахів.
У даних міжнародних досліджень впливу ВЕСів на птахів вказано, що рівень смертності від зіткнення птахів із ВЕСам зростає значно, коли ВЕС розміщена на високогір’ї чи водних об’єктах. https://cdn.birdlife.se/wp-content/uploads/2019/01/NABU_Impact_of_repowering_2006.pdf
Тому, викликають сумніви ті орнітологічні дослідження та їхні висновки, про які говорить пан міністр, адже ВЕС на Руні буде розміщуватися на висоті більше 800м. над рівнем моря і очевидно, що всі 75и видів птахів не навчиш облітати вітряк, щоб не загинути, особливо в погоду з обмеженою видимістю.
Водночас, зведення видачі позитивного висновку з ОВД до питання «чи є територія об’єктом ПЗФ» створює небезпечний прецедент — фактичне зниження стандартів охорони довкілля у гірських регіонах. Адже охороні підлягають не тільки ПЗФ, але і види та оселища, і охорона надається не тільки національним, але і міжнародним законодавством. Проте в Україні цінні види не мають шансів вижити, якщо їхні оселища знаходяться поза межами ПЗФів.
Показово, що позитивний висновок з ОВД з’явився після винесення рішення апеляційним адміністративним судом щодо законності детального плану території для цього ж проєкту. ЕПЛ подала касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на рішення суддів попередніх інстанцій. Втім і суд не поспішає відкривати провадження у справі.
Саме тому у даній справі з видачею позитивного висновку з ОВД щодо забудови полонини Руна міністерство провалило дотримання мети ОВД, як інструменту попередження завдання шкоди довкіллю, в тому числі транскордонної шкоди. Міністерство допомогло інвестору звузити обсяг планованої діяльності, щоб не включати спорудження ЛЕП та автодороги через ліси, хоча всі документи підтверджують, що і ЛЕП і дорога – це ініціатива та інтерес ТОВ “Вітряний парк Турянський.”
Викладене вкотре вказує на глибоку інституційну проблему, пов’язану з ліквідацією Міндовкілля, як окремого профільного органу. В умовах інтегрованого міністерства, яке одночасно формує економічну політику, просуває розвиток енергетики та здійснює екологічну оцінку цих же енергетичних проєктів, баланс між інтересами довкілля та економічної доцільності стає вразливим. У таких конструкціях, функція охорони довкілля ризикує перетворитися з незалежного запобіжника на елемент супроводу вже прийнятих економічних рішень і назавжди зостатися підкидьком у триглавому міністерстві.
ЕПЛ не виступає проти розвитку відновлюваної енергетики. Навпаки, енергетичний перехід є необхідною складовою європейського курсу України. Але «зелена» енергетика залишається зеленою лише тоді, коли вона не реалізується ціною втрати природних екосистем, деградації високогірних ландшафтів, порушення національного та міжнародного законодавства та зниження стандартів нормативного регулювання захисту довкілля. Там, де процедура оцінки впливу на довкілля використовується постфактум (наприклад, для оцінки наслідків монтування та експлуатації ВЕУ за наявних вже фундаментів під ці ж ВЕУ), держава втрачає головний інструмент превенції шкоди.
Будівництво ВЕС на полонині Руна – це тест на здатність України поєднати енергетичний розвиток із реальним збереженням природи, тест, який у межах процедури оцінки впливу на довкілля вже фактично провалено.
