Війна не привід порушувати конвенцію Еспо та нищити довкілля

З 2004 року Україна має проблеми на міжнародному рівні через невиконання вимог конвенції Еспо¹ у зв’язку із будівництвом каналу Дунай-Чорне море через гирло Бистре. Майже 20 років назад покійний Міністр транспорту Г. Кирпа вирішив побудувати канал Дунай-Чорне море через заповідну зону Дунайського біосферного заповідника – гирло Бистре і проігнорував вимоги конвенції Еспо про необхідність проведення транскордонних консультацій перед початком такої діяльності. Реакція сусідів не забарилася – Румунія відразу звернулася до Імплементаційного комітету, створеного в рамках Конвенції Еспо, із скаргою на порушення Україною вимог даної конвенції². Поки комітет та інші органи конвенції Еспо розбиралися із даною справою, Україна розпочала будівництво каналу, спорудила дамби в Чорному морі на вході в гирло Бистре, запустила судноплавство.

У 2008 році на нараді сторін конвенції Еспо³ Україну визнано такою, що порушила вимоги конвенції Еспо (ст.2, 3 and 4) у випадку спорудження каналу Дунай-Чорне море через гирло Бистре. Також Україна отримала попередження, як санкцію за порушення цієї міжнародної угоди. Ці органи (комтет і нарада сторін) у своїх рішеннях зафіксували, що Україна має надати план дій на виконання вимог конвенції Еспо, повинна відмінити свої попередні рішення щодо спорудження каналу, які були прийняті без проведення транскордонних консультацій відповідно до вимог конвенції Еспо, має розробити та підписати з Румунією двосторонню угоду щодо імплементації вимог конвенції Еспо у двосторонніх відносинах. Попри звітування України про прийняття Закону “Про оцінку впливу на довкілля”, надання проекту плану дій (дорожньої карти) по виконанню вимог конвенції, висловленої готовності припинити днопоглиблювальні роботи та відмінити рішення про будівництво, готовності провести оцінку завданої будівництвом шкоди та розробити план компенсації такої шкоди та її зменшення, реальних та достатніх кроків Україна не вчинила, обіцянок не виконала.

На зустрічі Сторін конвенції Еспо у 2020 році⁴ обговорювалося питання України знову. Сторони визнали, що, незважачи на певні зусилля, вчинені Україною, та обіцянки розпочати проєктування каналу Дунай-Чорне море заново і провести процедуру ОВД у транскордонному контексті із залученням Румунії, все ж таки цих зусиль недостатньо. Отже, попередження, оголошене Україні у 2008 році, залишається в силі. Тому Україна отримала “домашнє завдання” – перейти від обіцянок до дій.

Які ж дії ми побачили? За останні роки було розпочато проєктування об’єкту: реконструкція об’єктів будівництва «Створення глибоководного суднового ходу р. Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти. У 2019 році філія “Дельта-лоцман” державного підприємства “Адміністрація морських портів України” замовила через Прозоро проєктні роботи: реконструкція об’єктів будівництва «Створення глибоководного суднового ходу р. Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти». Стадія ТЕО (Будівельні роботи та поточний ремонт).

Згідно з реєстром ОВД Міндовкілля процедура ОВД даної планованої діяльності розпочата, проте наразі документації (окрім повідомлення про плановану діяльність), необхідної для надання висновку з ОВД, від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» не надходило до Міндовкілля. Румунія у 2020 році надіслала свої зауваження та пропозиції до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з ОВД і висловила готовність брати участь у транскордонних консультаціях.

Після активних дночерпань в кінці 2022 року та на початку 2023 року було оголошено тендер на «Проведення гідрологічного та гідрохімічного моніторингу на українській частині дельти Дунаю в умовах експлуатації глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море», «Контрольні моніторингові спостереження в процесі експлуатації глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море (морська частина)», “Іхтіологічний моніторинг при експлуатації суднового ходу Дунай-Чорне море», «Моніторинг морського гідровідвалу ґрунту в умовах експлуатації ГСХ Дунай – Чорне море та розрахунки компенсаційних платежів за забруднення водного середовища», «Моніторинг рослинних та тваринних угруповань берегової лінії та плавнів Дунайського біосферного заповідника при експлуатації глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море», «Моніторинг стану водних екосистем в зоні впливу відновлення та експлуатації ГСХ (за гідробіологічними показниками)». Як бачимо, ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» намагається зняти всі минулі зауваження Румунії та все таки провести необхідні дослідження, які будуть ключовими в процесі підготовки звіту з ОВД.

Також в листопаді 2022 року Україна та Румунія нарешті підписали двосторонню Угоду про імплементацію конвенції Еспо, що передбачає процедуру повідомлення про заплановану діяльність Стороною походження зачепленої Сторони, деталізує процедуру доступу до документації з оцінки впливу на навколишнє середовище та її зміст, уточнює процедуру інформування громадськості зачепленої Сторони та консультацій між Сторонами, процедуру врегулювання прийняття рішень щодо спільної діяльності, післяпроєктний аналіз та екологічний моніторинг, створення і діяльність спільної комісії з оцінки впливу на навколишнє середовище. Така комісія повинна бути сформована з представників України та Румунії протягом 6 місяців з дня набрання чинності даної угоди. Комісія має право вирішувати спори щодо тлумачення чи застосування Конвенції Еспо та угоди, наглядати та переглядати виконання даної угоди, створювати робочі групи тощо.

Проте таких кроків з боку України є недостатньо, адже найважливіші вимоги Наради Сторін Конвенції Еспо не виконано: рішення про спорудження каналу не скасоване, днопоглиблення відбувається до розробки звіту з ОВД та проведення транскордонних консультацій всупереч вимогам Наради Сторін.

Днопоглиблення викликає занепокоєння не тільки через порушення міжнародних зобов’язань Україною, але і в контексті завдання шкоди довкіллю ріки Дунай, а також ризиками для нормального функціонування Дунайського біосферного заповідника. Як зазначає адміністрація заповідника, витягнутий ґрунт під час днопоглиблення був скинутий у підводні відвали ґрунту, хоча попередньо погоджувалися берегові відвали ґрунтів днопоглиблення для мінімізації шкоди водному середовищу. У листі від 5.01.2023 р. ДБЗ повідомляє: в кінці 2022 року під час активних днопоглиблювальних робіт за участі 3-х суден вийнятий ґрунт скидався у русло річки Дунай у найбільш глибоких його місцях. Ці глибокі місця є зимувальними ямами, які мають величезне значення для промислових риб Дунаю і на них навіть з 1 листопада заборонене рибальство. Дозвільних документів, на підставі яких проводяться ці днопоглиблювальні роботи, адміністрації ДБЗ не надано, таких документів у відкритому доступі також не має. Моніторинг наслідків для довкілля від таких днопоглиблювальних робіт ймовірно не проводився, тому і оцінити збитки та їх компенсувати не буде можливим.

Додатково Мінінфраструктури в листопаді 2022 року добилося від уряду рішення⁵ про розширення акваторії порту Ізмаїл, і тепер землі ДБЗ будуть частиною акваторії порту, хоча на такі землі водного фонду (акваторії Чорного моря та землі під протоками Дунаю) в заповідника є державний акт, і АМПУ буде порушувати земельне законодавства через промислове судноплавство по законно виділених землях заповідника. Цікаво, що ніхто згоди в заповідника на таке розширення Ізмаїльського порту не давав. Таке рішення уряду буде мати наслідком майбутні конфлікти між службою охорони ДБЗ та портовими службами, зробить неможливим виконання заповідником своїх функцій на гирлі Бистре і на барі гирла Бистре. Також неіснуючий канал увійшов до акваторії порту разом із майже 100 км транскордонної ріки Дунай, і метою даного рішення уряду є лише полегшення та обходження дозвільних процедур (в т.ч. ОВД) та законодавчих обмежень для систематичного експлуатаційного днопоглиблення русла ріки від гирла Бистре до самого Ізмаїльського порту. Таке розширення порту нібито відповідає, на думку Мінінфраструктури, оновленій Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року. Проте даний документ мовчить про необхідність такого масштабного розширення акваторії порту Ізмаїл. Так, для даного порту передбачені такі завдання.

На коротко-, середньострокову перспективу передбачається:

підтримка рівня глибин в акваторії морського порту відповідно до оголошених, що, зокрема, відповідають рівню глибин на глибоководному судновому ході р. Дунай – Чорне море;

підвищення ефективності використання наявних перевантажувальних потужностей.

Чинник, що впливає на досягнення стратегічних цілей, – реконструкція станції Ізмаїл – порт Новий.

На довгострокову перспективу передбачається:

оновлення основних фондів державної стивідорної компанії за рахунок інвестиційних коштів, зокрема залучених на умовах державно-приватного партнерства;

розвиток вільних перспективних територій.

Чинник, що впливає на досягнення стратегічних цілей, – розширення пропускної спроможності під’їзних автомобільних шляхів до морського порту.

Отож в даній Статегії зазначено, що глибоководний судновий хід р. Дунай – Чорне море – це окремий об’єкт, який не планувалося зливати із портовою акваторією, а лише задекларовано намагання досягнути однакових глибин для цих інфраструктурних морських транспортних об’єктів.

21 лютого 2023 року видання Порти України написало: Міністерство закордонних справ Румунії викликало посла України Ігоря Прокопчука у зв’язку з проведенням гідротехнічних робіт у Кілійському гирлі Дунаю. Румунія висловила стурбованість ознаками того, що сусідня Україна займається днопоглибленням каналу, який прорізає спільний, екологічно чутливий прибережний регіон, і запитала, чи може вона перевірити це місце. Румунія занепокоєна тим, що будь-які роботи на водному шляху через спільну дельту Дунаю можуть загрожувати дикій природі на об’єкті Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та порушити міжнародні угоди про захист навколишнього середовища. Тож, Бухарест просить роз’яснень, які саме гідротехнічні роботи здійснюються у гирлі Дунаю, а також вимагає припинити роботи, пов’язані з поглибленням дна, якщо вони не пов’язані із підтримкою судноплавства. Водночас, українська сторона зазначила, що йдуть роботи виключно із забезпечення навігації до порту Ізмаїл.⁶ За нашою інформацією, філія “Дельта-Лоцман” АМПУ посилається на наявність дозволу Міндовкілля про проведення робіт на землях водного фонду ще 2015 року⁷! Такого дозволу в публічному доступі не має. Отож, Україні знову треба буде пояснювати, на підставі яких дозвільних документів проводяться роботи в гирлі Бистре, експлуатується ГСХ і хто проводив моніторинг впливу цих робіт на довкілля.

Українське питання щодо побудови ГСХ через гирло Бистре буде предметом розгляду Імплементаційного комітету конвенції Еспо у грудні 2023 року, який надасть свої рекомендації про прогрес України на наступній Нараді Сторін. Через війну в Україні комітет тимчасово призупинив розгляд питання дотримання Україною вимог конвенції Еспо, але останні події довкола каналу та активна позиція Румунії ймовірно будуть мати наслідком відновлення справи проти України по каналу Бистре. Ігнорування рішень органів конвенції Еспо Україною може мати наслідком більш суворіші санкції, ніж винесення попередження (яке і не мало необхідного ефекту), та загострення конфлікту із сусідньою державою.

За більш детальною інформацією прошу звертатися:

Ольга Мелень-Забрамна, керівник юридичного відділу ЕПЛ

Тел.032 2751534

Справа ЕПЛ: Канал Дунай-Чорне море http://epl.org.ua/law-posts/kanal-dunaj-chorne-more/