Шановні депутати, шановна громадо Львівщини!
Просимо вас звернути увагу на загрозу екологічної катастрофи, яка вже на нашому порозі. Йдеться про дозвіл на добування сланцевого газу на території України.
Сланцевий газ – це природний газ, що залягає переважно в м’яких сланцевих породах з розгалуженою мережею тріщин. Газодобувні компанії добувають газ із щільної породи на глибині декількох кілометрів. Для цього використовують технології горизонтального буріння та гідророзриву пластів: у свердловину закачують значні кількості розчину води, піску і хімічних сполук, які створюють великий тиск і дроблять породу. Газ вивільняється і його можна добути. Однак відкачати розчин води і реактивів не вдається. Зазвичай половина цієї високотоксичної рідини залишається в свердловині. Тому в районі видобутку сланцевого газу артезіанська вода може стати смертельною небезпекою.Ця технологія отримала назву «фрекінг». Фактично, таку діяльність можна вважати екологічним злочином, а якщо вона передбачає охоплення великих густонаселених територій, то це – геноцид.Як показує практика, від забрудненої води частішають випадки онкозахворювань у людей, гинуть сільськогосподарські та дикі тварини. Після потрапляння отруєної води з-під землі в поверхневі води все живе в річках вимирає. Загроза стосується усього водозабору річки, в якому почали розроблення газового родовища. Тобто не обов’язково жити безпосередньо поруч зі свердловиною, щоб смертельно захворіти. Про все це корпорації не сказали українським громадянам. Втім народ США їм вже не вдається ввести в оману, підтвердженням чого є масове незадоволення спільнот США видобутком сланцевих газів на території США. Масова підтримка громадянами США видобутку сланцевого газу на території цієї країни – це міф провладних ЗМІ в Україні.
Домовленість про видобуток сланцевого газу в Україні підписали три корпорації: «Шеврон», «Exxon Mobil» та «Шелл».
Зокрема, компані] «Shell», «Chevron» відомі на весь світ як одні з найбільших нафтогазовидобувних компаній, діяльність яких в різних країнах вже призводила до виникнення екологічних катастроф.
Так, однією з найбільших таких катастроф є катастрофа в Еквадорі. Еквадор більше 10 років судився проти Chevron і виграв 18 мільярдів доларів, як компенсацію за нанесення шкоди довкіллю Еквадору та здоров’ю людей.
У травні 2012 р. компанія «Chevron» виграла конкурс на отримання ліцензії для пошуку і розвідки сланцевого газу на так званій Олеській площі. Олеська платформа – це великий шматок Львівщини.
3 січня 2013 р. Кабінет міністрів України затвердив Угоди про розподіл продукції з компаніями «Chevron», «Shell» і «Exxon Mobil». Вже у цьому році депутати Львівської та Івано-Франківської облради мають голосувати за фрекінг в регіоні. Фрекінг несе низку небезпек в Україну.
Проблема номер один – здоров’я людей і чиста питна вода. В Україні немає малозаселених територій і скрізь, де планують видобувати сланцевий газ, загроза онкозахворювань стосується значно більшого числа людей, ніж у США. Причиною цьому є вірогідність забруднення ґрунтових водних горизонтів токсичними відходами виробництва (у значному радіусі відносно кожної свердловини).
Так, на Олеській площі, з одного боку, для буріння і експлуатації свердловин (нагнітання рідини в пласт) необхідні великі обсяги води, запаси яких в цьому районі недостатні. З іншого боку, великі обсяги відпрацьованих рідин після буріння і експлуатації необхідно скидати. Втім для поверхневих вод це лімітовано транскордонним статусом ріки Західний Буг, для підземних – відсутністю нагнітальних свердловин з достатньою приймальністю. В межах Олеської площі знаходяться основні водозабори для комунального водопостачання всіх міст північної частини області, в тому числі м. Львова, а також низка родовищ мінеральних вод, які експлуатуються (наприклад, лікувально-столова вода «Олеська»).
Головне завдання газовидобувних компаній – «витрясти» бульбашки газу зі щільної породи на глибині кількох кілометрів. Для цього використовують технології горизонтального буріння та гідророзриву пластів — на глибину залягання порід, яка зазвичай складає від 700 до 3000 м, пробурюється свердловина, що розгалужується в породі на кілька рукавів. Поки свердловина дістанеться до газоносної породи, розміщеної на великій глибині, вона може перетнути не один водоносний горизонт. Жодної гарантії, що токсичний розчин не потрапить у ґрунтові води, нема. А це значитиме, що ґрунтові води на всю площу кожного забрудненого водоносного горизонту стануть токсичними і вже ніколи не зможуть бути використаними в побуті. Раніше вважалось, що саме артезіанська вода, видобута з великої глибини, є найчистішою і придатною для пиття, проте тепер вона може стати смертельною небезпекою.
В Україні відсутні українські екологічні нормативи для більшості хімічних реагентів, що застосовуються водночас і у процесі буріння, випробування, і експлуатації свердловин. Українське законодавство забороняє використовувати речовини без затверджених екологічних нормативів. Водночас і горизонтальне буріння, і експлуатація свердловин для сланцевого газу вимагають токсичних хімічних реагентів. Не відомо, які саме хімічні речовини будуть застосуватися, бо ця інформація не повідомляється громадськості.
Проблема номер два пов’язана з утилізацією відходів буріння свердловин, оскільки в обох планованих районах видобутку нетрадиційних газів відсутні полігони для захоронення десятків тисяч кубометрів вибуреної породи і шламу. Відповідно матиме місце забруднення земельних ресурсів при виносі породи і шламу на поверхню.
Проблема номер три – знищення природних територій.
Інфраструктура, необхідна для видобутку сланцевого газу методом фрекінгу, передбачає спорудження колосальної кількості свердловин, басейнів для фрекінгової рідини, ліній електропередач, доріг, тощо. Свердловини розміщуються на відстані 150-200 метрів одна від одної. При цьому знищується величезна доля природних територій. Тут важливо і те, що в умовах розпаювання і власності на землю, що панує в Україні, розмістити газову інфраструктуру можна лише на природних територіях, оскільки лише вони ще належать державі.Ця проблема торкається і долі перлин природно-заповідного фонду Карпат.
Проблема номер чотири зачіпає питання сейсміки, геологічної стабільності/стійкості та екосистемної рівноваги регіонів. Зокрема, слід зазначити, що частина Олеської площі характеризується підвищеною сейсмічністю та значною тектонічною порушеністю, тому застосування фрекінгу може мати непередбачувані наслідки, що принаймні може проявлятися у порушенні стабільності численних зсувних ділянок, впливом на стан інженерних споруд, в першу чергу магістральних нафто- та газопроводів. Застосування фрекінгу в зазначених умовах тектонічної порушеності, може призвести до втрати екрануючих властивостей водотривких товщ та неконтрольованого поширення фрекінгових рідин та газів у геологічному середовищі.
Нас ніхто не спитав, чи хочемо ми жити з такою небезпекою. Ні референдуму, ні громадського обговорення держава і корпорації не проводили і не планують. Громаді Львівщини в цілому та представникам екоспільнот,зокрема, ні влада, ні компанії не відповіли на такі питання, які випливають із звіту експертів Агенції США з питань міжнародного розвитку, які досліджували потенційні екологічні проблеми щодо видобутку сланцевого газу методом розривів у Карпатському та Дніпровсько-Донецькому басейнах:
1. Яким чином вони будуть запобігати негативному впливу солей з підземних вод у сланцевих формаціях на сільськогосподарські землі?
2. Якщо відпрацьовані води будуть повторно закачуватися під землю, чи спричинить це землетруси, як це було у Великобританії та Сполучених Штатах? Чи ці землетруси спричинять зараження питної води у водоносних шарах?
3. Наскільки сильним буде негативний вплив на якість повітря у Карпатському регіоні летких органічних сполук та інших забруднювачів повітря? Наскільки ще погіршиться екологічний стан у вже забруднених східних регіонах України?
4. Скільки вантажівок проходитиме через міста і села щогодини, перевозячи матеріали, необхідні для технологічного процесу? Хто платитиме за пошкодження доріг? Яке забруднення спричинятимуть ці вантажівки?
5. Якщо не діятиме екологічне законодавство, чи існуватиме ризик для національних парків, природно-заповідних зон та дикої природи?
6. Яку суму коштів уряд вимагатиме від міжнародних компаній як «заставу» для гарантування компенсації за завдану шкоду і оплату за закриття свердловин після того, як увесь газ буде викачаний?
Натомість відповідей на ці вкрай важливі питання нас годують байками про те, що вплив на довкілля ми знатимемо після того, як почнемо видобувати сланцевий газ. Це рівноцінно тому, щоб дослідити вплив миш’яку на криничну воду, потрібно отруїти воду в криниці.
У світі розгортається потужний рух проти видобутку сланцевого газу методом фрекінгу. У 2011 році Франція, Швеція, Румунія, Болгарія та інші країни наклали безстрокові мораторії на видобуток сланцевого газу, визнавши його надзвичайно небезпечною екологічною загрозою. 22 вересня 2012 року відбулася всесвітня акція протесту проти видобутку сланцевого газу «Global Frackdown», яку підтримали київські еко-активісти.
Низка європейських країн вже ввела мораторій на використання технології гідророзриву (фрекінгу) при видобуванні нетрадиційних газів, впевнившись в катастрофічних наслідках такого методу або усвідомлюючи високий ступінь ризиків. У вересні цього року Конгрес Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) прийняв резолюцію №118, в якій закликав держави призупинити видачу ліцензій на видобуток газу методом гідророзриву, а також заборонити його застосування поблизу родовищ питної води, у сейсмонебезпечних районах, у районах з дефіцитом води, поблизу сейсмічних розломів і на природоохоронних територіях.
Між тим, спостерігається маніпулювання інформацією щодо сланцевого газу як альтернативного виду енергоносіїв. Тих, хто надає об’єктивну інформацію про небезпеки фрекінгу, звинувачують у лобіюванні інтересів інших держав та Газпрому, оскільки видобуток сланцевого газу заангажована преса подає як вихід із енергетичної залежності від Росії.
Відеодоказ екологічного злочину під назвою «фрекінг» (документальний фільм «Gasland») дивіться тут:
video.yandex.ua/users/arni-dok-video/view/252/
Відеодоказ стандартів роботи компаній та їхнє відношення до збереження довкілля (документальний фільм Chevron: The Real Human Story in Ecuador) дивіться тут:
На основі вищевикладеного, вимагаємо від ВРУ негайного мораторію на будь-які роботи з видобутку сланцевого газу в Україні.
За додатковою інформацією звертайтеся:
Олена Кравченко,
виконавчий директор ЕПЛ,
email: okravchenco@epl.org.ua;
Тел.: (032) – 225 – 76 – 82
