Повномасштабна війна завдає українським об’єктам природно-заповідного фонду (ПЗФ) значних втрат. Особливо тим, що розташовані поблизу, або на самій лінії фронту. Пожежі в лісах і степах, мінування територій, вирви від вибухів, забруднення ґрунтів і водойм, знищення місць існування рідкісних видів, пошкодження природоохоронної інфраструктури та незаконне привласнення природних ресурсів — це лише частина наслідків збройної агресії.
Щоб ці втрати не залишилися лише зафіксованими у звітах про наслідки війни, адміністраціям установ ПЗФ важливо від початку збирати докази системно, документувати екологічні наслідки та розраховувати завдану шкоду. Така робота потрібна не лише для природоохоронного контролю й майбутнього відновлення територій, а й для формування належної доказової бази для міжнародного відшкодування.
Станом на жовтень 2026 року для держави Україна доступна категорія B3.1 «Екологічна шкода» Міжнародного реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України (Register of Damage for Ukraine, RD4U). Це важливий практичний інструмент, яким установам природно-заповідного фонду варто скористатися відповідно до своїх повноважень та у взаємодії з уповноваженими органами, аби в майбутньому отримати компенсацію за завдану шкоду.
Чинне законодавство передбачає, що Факти заподіяння шкоди та збитків ПЗФ, а також їх масштаби встановлюються комісіями, створеними місцевими державними адміністраціями (на період воєнного стану – військовими адміністраціями) (далі – комісія) ОВА/РВА. До складу комісій включаються представники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, адміністрації територій та об’єктів ПЗФ, яким заподіяні збитки, представники територіальних органів Держгеокадастру, представники Держекоінспекції та її територіальних органів, місцевих фінансових органів, органів з питань містобудування та архітектури, правоохоронних органів. Відповідальною за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Держекоінспекція.
Як бачимо, адміністрації ПЗФ включаються до складу комісій. Проте, комісії фіксують таку шкоду не надто оперативно. Тому, щоб не втрачати інформацію, кожній адміністрації ПЗФ доцільно самостійно фіксувати завдану шкоду та запровадити внутрішній реєстр випадків шкоди, завданої внаслідок воєнних дій, який допоможе сформувати повну історію кожного факту — від первинного виявлення пошкодження до оцінки наслідків і планування відновлення.
Для того, аби шкода була в майбутньому відшкодована в рамках Міжнародного компенсаційного механізму, важливо своєчасно і правильно її зафіксувати.
Фактично порядок фіксації шкоди, завданої об’єктам ПЗФ, регулюють два законодавчі акти:
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» (далі – Порядок визначення шкоди) та
Наказ Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України від 13 жовтня 2022 року № 424 Про затвердження Методики визначення шкоди та збитків, завданих територіям та об’єктам природно-заповідного фонду внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до Методики, факти заподіяння шкоди та збитків ПЗФ, а також їх масштаби встановлюються комісіями:
шляхом огляду територій ПЗФ,
даних дистанційного зондування Землі,
опрацювань висновків експертиз, експертів,
пояснень, довідок, документів, матеріалів, відомостей, отриманих, з офіційних джерел інформації, повідомлень фізичних та юридичних осіб.
Результати роботи комісій оформлюються актом та підписуються всіма членами комісії. До акта комісійного обстеження обов’язково додаються результати фотофіксації об’єкта, що свідчать про характер та обсяг руйнувань.
Рекомендуємо Адміністраціям ПЗФ керуватися вказаним вище порядком фіксації шкоди, що прописаний для Комісій. Таким чином ви будете діяти в рамках чинного законодавства, а зібрані докази, будуть належними та допустимими для підтвердження факту завдання шкоди та подання заяв в Реєстр збитків для отримання компенсації.
Якість доказів часто визначає, наскільки переконливо можна підтвердити факт шкоди, її масштаби та зв’язок із воєнними діями. Тому до формування доказової бази варто ставитися дуже відповідально.
За можливості потрібно робити загальні й детальні знімки місця ураження, панорамні фотографії, знімки пошкоджених природних об’єктів і порівняльні фото з однакових точок у різні дати. Потрібно зберігати джерело знімка, дату отримання, масштаб, методику оброблення та межі ділянки, на якій оцінювалася шкода.
Якщо доступ до території небезпечний, не потрібно ризикувати життям працівників заради фотофіксації: можна використовувати супутникові знімки, дистанційні методи спостереження та інші безпечні джерела.
Для визначення площі ураження корисно застосовувати геоінформаційні системи, супутникові знімки та, за можливості, дані аерофотозйомки. Вони допомагають порівнювати стан території до та після події, оцінювати площу пожеж, вирв, порушених ґрунтів або знищених оселищ.
Такий підхід відповідає Порядку визначення шкоди, відповідно до якого відповідальним за визначення шкоди та збитків центральним та місцевим органам виконавчої влади рекомендується використовувати
– дані космічної зйомки,
– наявні геопросторові дані,
– цифрові картографічні матеріали на постраждалі території (об’єкти) для проведення ретроспективного аналізу стану постраждалих територій (об’єктів) та комплексних техніко-економічних досліджень з визначення завданих шкоди та збитків.
У разі відсутності геопросторових даних, цифрових картографічних матеріалів на постраждалі території (об’єкти) може здійснюватися аерозйомка пілотованими та безпілотними апаратами відповідних постраждалих територій (об’єктів) для фотофіксації завданої шкоди та збитків.
Також важливо не лише пофотографувати місце пошкодження, але й обов’язково скласти акт фіксації шкоди, навіть якщо обстеження не проводилося, а фіксація відбулася на основі геоданих. Офіційно затвердженої форми акта ні Методика, ні Порядок визначення шкоди не наводять. Відтак адміністрації ПЗФ можуть брати за основу форму акта, затверджену постановою Кабінету Міністрів України
від 28 липня 2023 р. № 783 «Деякі питання функціонування сервісу фіксації фактів заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій, подій, збройної агресії Російської Федерації “ЕкоЗагроза”.
Акт має містити дату, склад комісії або перелік учасників, місце обстеження, опис виявлених пошкоджень, використані методи, посилання на фото- й картографічні матеріали та висновки щодо подальших досліджень.
Якщо безпечне обстеження неможливе через мінування, активні бойові дії чи інші загрози, це потрібно прямо зазначити. У такому разі слід зафіксувати доступні дистанційні докази, причини відсутності польового обстеження та потребу в повторній перевірці після усунення небезпеки.
Особливо важливо відрізняти безпосередньо встановлені факти від припущень. Оскільки для відшкодування шкоди важливо довести причино-наслідковий зв’язок, а саме те, що шкода завдана внаслідок воєнних дій, а не стихійного лиха, необережного поводження з вогнем чи інших не пов’язаних з війною факторів. Якщо причина пошкодження або точний час події не підтверджені, це потрібно зазначати, пояснюючи, які докази дають підстави пов’язувати наслідки з воєнними діями.
Типові помилки, яких варто уникати
Під час документування шкоди, завданої об’єктам ПЗФ внаслідок воєнних дій, адміністраціям ПЗФ слід звернути увагу на кілька поширених проблем:
Лише фотографії без пояснень. Фото мають бути прив’язані до конкретного місця, дати, події та опису наслідків.
Відсутність даних про стан території до пошкодження. Попередні матеріали моніторингу, карти, наукові публікації та інвентаризаційні документи допомагають підтвердити зміни.
Непідтверджений причинно-наслідковий зв’язок. Потрібно збирати докази обставин події й пояснювати, на чому ґрунтується висновок про зв’язок шкоди з воєнними діями.
Розрахунок суми без обґрунтування. Загальна цифра без методики, вихідних даних і підтвердних документів значно послаблює доказову базу.
Змішування різних видів втрат. Екологічні наслідки, пошкодження майна та незаконне привласнення природних ресурсів потрібно розмежовувати.
Небезпечні обстеження. Не можна направляти працівників на заміновані або обстрілювані території без належного підтвердження безпеки та необхідних заходів захисту.
Втрата оригіналів і метаданих. Документи, первинні файли, результати аналізів і відомості про походження матеріалів мають зберігатися в належному вигляді.
Проте важливо памʼятати, що факти заподіяння шкоди та збитків ПЗФ, а також їх масштаби встановлюються комісіями. Тому після первинної фіксації факту адміністрацією ПЗФ матеріали фіксації потрібно передати на розгляд комісії, яка складе свій акт та передасть його до ДЕІ для проведення розрахунку.
Для отримання компенсації за завдану шкоду, потрібно подати заяву в Реєстрі збитків в Категорії В 3.1. «Екологічна шкода». Офіційна сторінка в ДІЯ: https://diia.gov.ua/services/b31-ekolohichna-shkoda.
За офіційним описом цієї категорії, заяви можуть стосуватися шкоди довкіллю на території України, включно з територіальними водами, починаючи з 24 лютого 2022 року. Заявляти можна, зокрема, обґрунтовані витрати на моніторинг та оцінку шкоди, запобігання її поширенню, очищення, відновлення й рекультивацію, а також втрати, пов’язані з погіршенням стану довкілля та втратою його екологічної цінності.
Фіксація факту пошкодження — лише частина роботи. Для подання заяв та обґрунтування компенсації потрібно пояснити, яких втрат зазнала природна територія та скільки коштуватиме оцінювання, усунення й відновлення цих наслідків.
Наприклад, у разі пожежі в лісовій екосистемі варто не лише визначити площу вигорілої території, а й задокументувати стан насаджень, пошкодження ґрунтів, втрати оселищ, необхідність моніторингу та заходи відновлення. Для забрудненої водойми важливими будуть результати аналізів, межі забруднення, динаміка його поширення та обґрунтований план усунення наслідків.
Необхідно також уникати подвійного обліку. Якщо одна й та сама складова вже врахована в певному акті та розрахунку, її не слід повторно додавати до акта фіксації іншого факту. Відсутність остаточного розрахунку не повинна бути приводом для втрати первинних доказів. Адже маючи належно зібрану та оформлену доказову базу, порахувати завдану шкоду можна в будь-який час.
Водночас важливо враховувати, що категорія B3.1 стосується шкоди довкіллю як такому. Пошкодження будівель, обладнання та іншого майна, а також незаконне привласнення природних ресурсів можуть потребувати подання за іншими відповідними категоріями, зокрема B1.6 «Інші втрати майна» та B3.2 «Розкрадання та/або привласнення природних ресурсів».
Під час підготовки матеріалів саме в категорії B3.1 потрібно зібрати:
Інформацію про постраждалу територію: її назву, місце розташування, тип екосистеми, природоохоронну цінність і стан до події.
Інформацію про подію: дату або період, характер події, доступні відомості про її обставини та можливий зв’язок із воєнними діями.
Опис завданої шкоди (екологічних наслідків): тип і ступінь шкоди, площу ураження, стан природних компонентів, наявні докази та результати обстежень.
Відомості про заходи реагування: які дії були вжиті, які роботи необхідні, скільки вони коштують і якими документами це підтверджується.
Розрахунок заявленої суми: складові збитків і витрат, використану методику, вихідні дані та документи, що підтверджують розрахунки.
Додаткові матеріали: акти обстежень, висновки експертів, лабораторні протоколи, карти, супутникові знімки, фото- й відеоматеріали, а також відомості про пов’язані судові справи чи досудові розслідування, якщо вони є.
Заяви в категорії B3.1 Екологічна шкода, подаються від імені держави Україна, зокрема через уповноважені органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи та юридичних осіб, які перебувають у власності або під контролем держави, відповідно до встановлених вимог.
На національному рівні дане питання врегульоване постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 р. № 365, якою зокрема затверджено Порядок подання юридичними особами та державою Україна заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг. Проте даний Порядок не передбачає, який саме орган (органи) від держави Україна уповноважені подавати заяви по категорії В3.1. Екологічна шкода.
Тому адміністрації установ ПЗФ мають з’ясувати, хто саме уповноважений бути заявником у конкретному випадку, і за потреби координувати підготовку та подання матеріалів із відповідним органом управління або іншим уповноваженим суб’єктом.
Подання заяви відбувається через портал «Дія» з використанням електронного підпису керівника юридичної особи або належним чином уповноваженого представника. До подання варто перевірити актуальні вимоги до заявника, підтвердження повноважень і переліку документів на офіційній сторінці Реєстру.
Висновок
Для адміністрацій природно-заповідного фонду документування шкоди, завданої війною, — це не лише фіксація руйнувань, а й довгострокова робота зі збереження доказів, оцінювання екологічних втрат та обґрунтування потреб у відновленні.
Щоб підготувати належну основу для майбутнього відшкодування, необхідно системно описувати постраждалі території, збирати фото- й картографічні матеріали, проводити безпечні обстеження, залучати фахівців, застосовувати обґрунтовані методики розрахунку та координувати подання заяв із уповноваженими органами.
Відкриття категорії B3.1 «Екологічна шкода» в Міжнародному реєстрі збитків створює практичний шлях для документування екологічних наслідків російської агресії в міжнародному компенсаційному механізмі. Чим повнішою, послідовнішою та краще підтвердженою буде доказова база, тим точніше можна обґрунтувати обсяг завданої шкоди, необхідні відновлювальні заходи та вимоги щодо компенсації. Збереження цих доказів сьогодні — це важливий внесок у відновлення українських природних територій завтра.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
