Рівно два роки назад Нарада Сторін Орхуської конвенції офіційно схвалила рішення про порушення Україною Конвенції в частині прав громадськості на доступ до інформації, участь в процесі розробки та доступ до правосуддя в контексті угод про розподіл продукції (сланцевих угод по Юзівській та Олеській площах).
Для виправлення ситуації Нарада Сторін рекомендувала Україні вжити необхідних законодавчих, нормативних, адміністративних чи інших заходів. Згідно рішення, підтриманого і самою Україною, вона зобов’язалася:
до 1 липня 2022 року розробити план дій на виконання рекомендацій;
до 1 жовтня 2023 року подати перший докладний звіт про прогрес щодо вжитих заходів та результатів, досягнутих у виконанні плану дій та рекомендацій.
На жаль, попри проведення кількох засідань Робочої групи такий план дій досі не напрацьований і не затверджений. І відповідно звітуватися України абсолютно немає чим.
Дуже прикро, що навіть в тій ситуації, коли громадянське суспільство іде на повну співпрацю із Мінприроди і фактично виконує їхню роботу, мова іде про напрацювання МБО “Екологія-Право-Людина” детальних пропозицій до проекту плану дій (надісланих до Міндовкілля ще на початку липня 2023 року), відповідальний ЦОВВ провалює взаємопогоджені дедлайни і роками залишає рішення міжнародних органів без будь-якої реакції.
З моменту, коли Орхуська конвенція набрала чинності для України (2001) наша держава довше перебувала в стані її порушення, ніж дотримання. І тут не мова про суб’єктивне враження інститутів громадянського суспільства, а про висновки Комітету з дотримання, схвалені усіма Сторонами Конвенції, включаючи представників України на засіданнях в Женеві.
Не можна однією ногою пришвидшеними темпами крокувати до ЄС, а іншою топтати громадянські права. Керівництву Міндовкілля вже час нарешті визначитися.
