Закон 4321-IX для розбудови цифрової інфраструктури, чи для спрощення деребану земель?

Сьогодні 08 серпня 2025 року набирає чинності скандальний Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури» № 4321-IX.

Закон в своїй первинній редакції дійсно був спрямований на врегулювання питання використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури, однак вже після першого читання зазнав суттєвих «доопрацювань», які, незважаючи на неодноразові зауваження Головного юридичного управління щодо їх суперечності Конституції, таки були проголосовані та вступають в дію.

Що ж насправді передбачають такі зміни?

Закон вносить зміни до 19-ти нормативно-правових актів. Частина з них дійсно стосуються використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури. Зокрема закон передбачає, що зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж на таких земельних ділянках може проводитися без погодження КМУ лише якщо її площа не перевищує 0,05 гектара. Раніше такого обмеження по площі не було. Також встановлено мінімальний та максимальний строк дії земельного сервітуту для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, істотні умови такого правочину та підстави його припинення. Наводиться визначення понять «розгортання електронних комунікаційних мереж» та «тимчасовий технічний засіб та/або споруда електронних комунікаційних мереж», встановлюються строк 5 днів для опублікування проекту рішення про надання в оренду земельної ділянки для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж та строк 14 днів для укладення такого договору.

Як зазначається на сайті ВРУ, результатом реалізації норм Закону має бути збільшення покриття зв’язком четвертого покоління та мобільним високошвидкісним Інтернетом території Україні, зокрема на автошляхах та в селах.¹ Все було б нічого, якби не інші норми цього закону, які не стосуються експлуатації електронних комунікаційних мереж.

Зокрема зміни також передбачають, що встановлення і зміна цільового призначення земельних ділянок тепер може здійснюватися без розроблення комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад аж до 2028 року, а не до 2025 як було до цього. Відсутність схеми планування окремих частин території України: кількох областей, узбережжя Чорного та Азовського морів, гірських територій Карпат, територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших територій з підвищеним техногенним навантаженням чи ризиком виникнення надзвичайних ситуацій від тепер теж не є перешкодою для розроблення інших видів містобудівної документації, а затверджена до прийняття цього закону містобудівна документація, на яку не розроблено таких схем, не вважається порушенням. Такі зміни демонструють недалекоглядність і відсутність системності держави в плануванні її територіального розвитку, та надають перевагу не стратегічним, а швидким та точковим рішенням, та дозволяють уникнути процедури стратегічної екологічної оцінки.

Але і це ще не все. Значна частина змін спрямована на врегулювання питання примусового відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна в умовах воєнного стану. Зокрема Закон України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану” доповнено статтею 14-1, яка передбачає особливості примусового відчуження земельних ділянок, іншого нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності в умовах воєнного стану для розміщення об’єктів оборонно-промислового комплексу та об’єктів інфраструктури в Ужгородському районі Закарпатської області. Чому в законі така увага саме для Ужгородського району Закарпатськох області незрозуміло. Разом з тим, відповідно до вимог нової норми, у період дії воєнного стану в Україні земельні ділянки та інші об’єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній, комунальній власності, нерозподілені земельні ділянки, невитребувані земельні частки (паї), розташовані в Ужгородському районі Закарпатської області, за рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути примусово відчужені з мотивів суспільної необхідності на умовах та в порядку, визначених цією статтею, для розміщення:

1) об’єктів будівництва, нерухомого майна, комплексів будівель і споруд, виробничих потужностей, частин виробничих потужностей, інженерних споруд, необхідних для функціонування та діяльності підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави та/або визначені такими, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу;

2) індустріальних парків для розміщення релокованих (переміщених) підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, та/або їх виробничих потужностей, частин виробничих потужностей, та/або підприємств, які визначені такими, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

3) лінійних об’єктів транспортної інфраструктури (доріг загального користування державного значення, мостів, естакад) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації.

Перелік суб’єктів господарювання, для розміщення об’єктів яких допускається примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, визначається Кабінетом Міністрів України за заявою Закарпатської обласної державної адміністрації. Ініціаторами примусового відчуження можуть бути центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Генеральний штаб Збройних Сил України, підприємства, визначені пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, які здійснюватимуть будівництво, експлуатацію об’єктів, для розміщення яких здійснюється примусове відчуження (далі – ініціатор). Ініціатор подає заяву про примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна до Закарпатської обласної державної адміністрації. За результатами розгляду заяви Закарпатська обласна державна адміністрація звертається до Кабінету Міністрів України із заявою про включення відповідного суб’єкта господарювання до переліку суб’єктів господарювання, для розміщення об’єктів яких допускається примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна. За результатами розгляду заяви Кабінет Міністрів України протягом п’яти днів приймає рішення, про яке повідомляє Закарпатську обласну державну адміністрацію.

Вартість земельної ділянки, іншого нерухомого майна приватної власності, що відчужується, а також збитки, завдані таким відчуженням, виплачуються у трикратному розмірі, а вартість таких об’єктів, які в порядку, визначеному цією статтею, відчужені за договором купівлі-продажу, – з додаванням 20 відсотків їхньої трикратної вартості, протягом одного місяця з дня державної реєстрації переходу до держави права власності на відповідне майно. Відчужені відповідно до цієї статті земельні ділянки, інші об’єкти нерухомого майна можуть бути передані лише в оренду або постійне користування і мають використовуватися виключно для цілей, визначених частиною першою цієї статті.

Варто зазначити, що відповідно до ст. 2 Конституції України, Україна є унітарною державою. А це означає, що на всій її території діє єдина система законів та судова система. Відтак зазначені зміни суперечать Конституції України та підривають принципи унітарної правової держави.

Як вже згадувалося на початку, у Головному юридичному управлінні у вкрай стислі строки здійснено юридичну експертизу підготовленого Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики до розгляду у другому читанні зазначеного законопроекту. За результатами юридичної експертизи Головне юридичне управління зазначило, що низка положень проекту цього закону не відповідає Конституції України та не узгоджується із законами України, не враховують вимоги частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України, оскільки не були предметом розгляду в першому читанні, та відповідно суттєво змінюють початково сформовану концепцію законопроекту, положення якого першочергово передбачали врегулювання суспільних відносин у сфері розбудови цифрової інфраструктури.²

Щодо статті 14-1 Закону України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану” ГЮУ зазначило, що встановлення будь-яких виключень (як зазначено у законопроекті – особливостей) із загальних правил примусового відчуження об’єктів права власності протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні на території окремої адміністративно-територіальної одиниці України, а саме Ужгородського району Закарпатської області, є порушенням вимог частини четвертої статті 13 Конституції України щодо рівності усіх суб’єктів права власності перед законом (при цьому слід враховувати, що за державою залишається обов’язок забезпечити захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, а також соціальну спрямованість економіки). Відшкодування ж, як це пропонується законопроектом, за рахунок, зокрема, коштів державного бюджету розмірів вартості земельних ділянок, іншого нерухомого майна приватної власності, що відчужуються, а також збитків,завданих таким відчуженням без визначення джерел покриття майбутніх бюджетних видатків (належного фінансово-економічного обґрунтування) не узгоджується з нормами частини третьої статті 95 Конституції України щодо прагнення держави до збалансованості бюджету України.

Такий законодавчий підхід створює умови для існування корупційних ризиків, зокрема, допускає можливість вчинення корупційного правопорушення під час ухвалення рішень посадовими особами Закарпатської обласної державної адміністрації про примусове відчуження земельної ділянки, іншого об’єкта нерухомого майна.

Загалом підготовлений до другого читання законопроект, який сьогодні вступає в дію як Закон, містив зауваження ГЮУ щодо його невідповідності десяти статтям Конституції України, зокрема статті 8, 13, 19, 22, 53, 55, 64, 85, 92, 95, нормам Цивільного кодексу України та позиції Конституційного Суду України, висловленій в ряді його рішень., які не були повністю виправлені та приведені у відповідність до вказаних зауважень.³ Відтак прийнятий закон має великі шанси на визнання його не конституційним.

І навіть на цьому порушення не закінчилися. Законопроект був заветований Президентом України. І як дослідили спеціалісти громадської ініціативи Голка, народні депутати проігнорували більшість правок Зеленського.⁴

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 135 Закону України «Про регламент», у разі прийняття всіх пропозицій Президента України закон вважається прийнятим у цілому, якщо за нього проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Якщо Верховна Рада під час повторного розгляду частково прийняла пропозиції Президента України і проголосувала за закон не менш як двома третинами голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, він вважається знову прийнятим з подоланням вето.

Відповідно до результатів поіменного голосування про повторне прийняття в цілому повернутого з пропозиціями Президента України та доопрацьованого Комітетом Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури” (№9549), за фінальну версію закону проголосував 271 депутат з необхідних 300. Відтак даний закон не міг вважатися прийнятим. Тим не менше він був підписаний головою ВРУ як такий, що прийнятий з подоланням вето та 05 серпня 2025 року підписаний Президентом України.

Тут вартувало б зробити підсумки, але такі події викликають лише мовчазне нерозуміння, яке точно не повинне тривати довго, а має отримати відповідну реакцію громадянського суспільства, як законопроект про НАБУ і САП, бо щось влада знову не туди змінила вектор.