Період роботи Верховної Ради України IX скликання став етапом значних змін, зумовлених євроінтеграційними процесами, необхідністю виконання міжнародних зобов’язань України, реформуванням окремих сфер природоохоронної політики, а після початку повномасштабної війни до цих чинників додалася необхідність законодавчого реагування на нові виклики, а також забезпечення функціонування держави й економіки в умовах воєнного стану.
Нижче розглянемо ключові нормативно-правові акти, прийняті Верховною Радою України IX скликання у сфері охорони довкілля, їх основні положення та значення для розвитку екологічного законодавства України.
Державна кліматична політика
8 жовтня 2024 року Верховна Рада України підтримала Закон України «Про основні засади державної кліматичної політики» (реєстраційний № 11310) – важливий крок для виконання міжнародних та євроінтеграційних зобов’язань України у сфері зміни клімату. Закон закріплює основні засади державної кліматичної політики, встановлює проміжну ціль скорочення викидів парникових газів щонайменше на 65 % до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року та довгострокову ціль досягнення кліматичної нейтральності. Також він вводить у законодавство поняття «природоорієнтовані рішення» та «циркулярна економіка» і закладає засади для подальшого розвитку системи торгівлі квотами на викиди парникових газів.
ЕПЛ позитивно оцінює ухвалення цього Закону, адже Україна давно потребувала цілісної законодавчої основи для кліматичної політики. Водночас ще на етапі його прийняття ми звертали увагу на ризики, які можуть ускладнити практичну реалізацію закону. Зокрема, стаття 21, що визначає джерела фінансування досягнення цілей державної кліматичної політики, набирає чинності лише через 12 місяців після скасування чи припинення воєнного стану. Таке відтермінування може суттєво сповільнити реалізацію кліматичних заходів, хоча їх фінансування може здійснюватися не лише за рахунок державного та місцевих бюджетів, а й за рахунок міжнародної допомоги та інших джерел.
Важливим завданням на етапі реалізації Закону залишається забезпечення наскрізності кліматичної політики: її інтеграції у галузеві, регіональні та місцеві стратегії, програми і плани. Для цього необхідні чіткі механізми моніторингу та оцінки їх відповідності встановленим кліматичним цілям. Тож ЕПЛ відзначає ухвалення Закону як важливий результат роботи парламенту та закликає забезпечити його ефективне впровадження, зокрема врахувати відповідні зауваження під час розроблення підзаконних нормативно-правових актів.
Законопроєкт № 15122: спрощення розміщення енергетичних об’єктів та екологічні ризики
Проєкт Закону про акціонерне товариство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» № 15122 був зареєстрований Кабінетом Міністрів України 1 квітня 2026 року та 30 червня прийнятий Верховною Радою України за основу. Первинно законопроєкт стосувався перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, однак під час підготовки до другого читання до нього запропоновано включити зміни до містобудівного та земельного законодавства. Зокрема, передбачається можливість у визначених Кабінетом Міністрів України випадках розпочинати будівництво та експлуатацію енергетичних об’єктів без містобудівних умов та обмежень і без затвердженої містобудівної документації з її подальшим оформленням, а також тимчасово розміщувати такі об’єкти на земельних ділянках незалежно від їхнього цільового призначення, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
ЕПЛ вбачає у запропонованих змінах суттєві ризики для довкілля. Формальний виняток лише для земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не гарантує захисту інших екологічно цінних територій, зокрема територій Смарагдової мережі, лісів, водно-болотних угідь, оселищ та місць перебування видів Червоної книги України. Особливі ризики пов’язані з розміщенням вітрових електроустановок та супутньої інфраструктури, що може впливати на біорізноманіття, міграційні шляхи птахів і кажанів, природні оселища та ландшафти. Крім того, можливість реалізації енергетичних проєктів до завершення належного просторового планування послаблює його превентивну екологічну функцію та створює ризик оформлення необхідної документації вже постфактум.
ЕПЛ наголошує, що необхідність оперативного розвитку енергетичної інфраструктури в умовах воєнного стану не повинна призводити до послаблення екологічних гарантій. Спеціальний режим має чітко узгоджуватися з процедурами оцінки впливу на довкілля та забезпечувати врахування кумулятивного впливу, охорону екологічно цінних територій і відновлення земель після завершення тимчасового режиму. Додаткові застереження викликає те, що системні зміни до земельного та містобудівного законодавства пропонуються в межах законопроєкту, предметом якого первинно було врегулювання діяльності конкретного державного підприємства, на що також звернуло увагу Головне юридичне управління Верховної Ради України.
Законопроєкт «Про ринок деревини»: загроза послаблення оцінки впливу на довкілля у лісовій сфері
Законопроєкт «Про ринок деревини» поряд із регулюванням ринку деревини передбачав суттєві зміни до законодавства про оцінку впливу на довкілля. Зокрема, пропонувалося вивести з-під дії ОВД усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки площею понад 1 га. Також пропонувалося проводити ОВД лісогосподарського освоєння територій площею 20 га і більше, а на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах — площею 5 га і більше, лише у випадках зміни цільового призначення земель.
ЕПЛ негативно оцінювала такі пропозиції, оскільки вони фактично послаблювали чинні механізми запобігання шкоді довкіллю внаслідок проведення рубок та лісогосподарського освоєння територій. Запропоновані зміни створювали ризики екологічно незбалансованого заліснення, знищення степових, лучних та інших цінних природних комплексів, а також послаблення охорони біорізноманіття і територій природно-заповідного фонду. Критично оцінювалася й пропозиція надати право готувати звіти з ОВД у визначених випадках у лісовій галузі виключно науково-дослідним установам та закладам вищої освіти лісівничого профілю.
На думку ЕПЛ, запропоновані зміни послаблювали чинне законодавство про оцінку впливу на довкілля, природно-заповідний фонд, охорону біорізноманіття та лісове законодавство, створювали ризики довгострокових негативних екологічних наслідків і суперечили євроінтеграційному напряму розвитку екологічного законодавства України. У зв’язку з цим ЕПЛ закликала до відхилення законопроєкту.
Державна система моніторингу довкілля та доступ до екологічної інформації
30 березня 2023 року було проголосовано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля». Він заклав законодавчі основи створення і функціонування державної системи моніторингу довкілля (і її підсистем), та загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення прийняття управлінських рішень і доступу до екологічної інформації. Також цей закон нарешті повністю узгодив національне визначення «екологічної інформації» із європейським та виправив прогалини у режимі та процедурах доступу до такої інформації громадськістю. На жаль, набрання чинності цим законом було відкладено до спливу шести місяців з дня скасування чи припинення воєнного стану в Україні, і попри численні обіцянки голову Екокомітету ВРУ Олега Бондаренка змінити ці строки, вони досі залишаються актуальними.
Інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення: перехід до європейської системи регулювання промислових викидів
16 липня 2024 року після провалу лише місяць перед тим , Парламент нарешті ухвалив Закон України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» – надзвичайно важливий закон, який транспонує значну частину законодавства ЄС у сфері промислових викидів. Зокрема, для найбільших забруднювачів він вводить інтегрований довкіллєвий дозвіл, умови якого встановлюються, виходячи із висновків найкращих доступних технологій (НДТМ), а також чіткі вимоги щодо моніторингу, звітування та контролю. Влітку 2025 року закон набрав чинності, і розпочався чотирирічний процес переходу промисловості з трьох секторальних дозволів (на викиди в атмосферне повітря, на спеціальне водокористування та на управління відходами) на єдиний інтегрований довкіллєвий дозвіл. Щоправда, вимоги європейських висновків НДТМ застосовуватимуться до діючий установок не раніше ніж через чотири роки з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Проєкт нового Цивільного кодексу України: ризики для захисту природних територій та державної власності
19 березня 2026 року Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування розглянув основний проєкт нового Цивільного кодексу України № 14394 та альтернативний № 14394-2. Одним із найбільш дискусійних положень основного проєкту стала Книга 9, яка посилює значення державних реєстрів для визначення прав, обмежень та спеціальних режимів використання майна. В умовах неповноти реєстрів створює ризики для земель водного і лісового фонду та інших природних територій, відомості про правовий режим або обмеження використання яких не внесені до відповідних реєстрів.
Окремі застереження стосуються захисту прав добросовісних набувачів. Проєкт відтворює положення щодо обмеження строку звернення до суду десятьма роками та необхідності внесення коштів у розмірі ринкової вартості земельної ділянки при витребуванні державного та комунального майна. ЕПЛ наголосила, що такі механізми можуть істотно ускладнити або унеможливити повернення незаконно відчужених земель державної та комунальної власності. При цьому передбачений виняток для земель природно-заповідного фонду не поширюється на землі водного та лісового фонду, у зв’язку з чим ЕПЛ закликала переглянути відповідні положення та забезпечити ефективні механізми захисту цих земель.
На думку ЕПЛ, без перегляду запропонованих підходів новий Цивільний кодекс може суттєво послабити можливості держави щодо захисту та повернення природних територій, незаконно відчужених у приватну власність.
Загалом робота Верховної Ради України IX скликання у сфері охорони довкілля характеризується поєднанням важливих системних реформ та законодавчих ініціатив, що створюють ризики послаблення екологічних гарантій. Прийняття законів у сферах кліматичної політики, державного моніторингу довкілля та контролю промислового забруднення стало важливим кроком у наближенні українського законодавства до стандартів ЄС, хоча практична реалізація частини цих реформ відтермінована або залежить від подальшого нормативного забезпечення. Водночас окремі законодавчі ініціативи щодо спрощення розміщення енергетичних об’єктів, обмеження застосування оцінки впливу на довкілля у лісовій сфері та зміни підходів до захисту державної і комунальної власності демонструють ризик відступу від уже досягнутого рівня екологічного захисту. Тому ключовим завданням залишається не лише подальша євроінтеграція екологічного законодавства, а й недопущення звуження чинних природоохоронних гарантій та забезпечення ефективного практичного виконання вже прийнятих законів.
