Заява про необхідність збереження Держводагентства при Міндовкіллі

5-ть днів тому ВРУ призначила нового Міністра АПК – Лещенка Романа¹, який визначив 5-ть пріоритетів його роботи та пропонує Дрежводагенство підпорядкувати МінАПК. Не погоджуємось із такою позицією, обґрунтування подаємо нижче.

Вода є обмеженим та цінним ресурсом в Україні

Україна належить до держав з недостатнім забезпеченням водними ресурсами. Питома забезпеченість річковим стоком в Україні становить біля 1000 м³ на особу в рік, що в 2,5 рази нижче ніж в Німеччині та Швеції, в 3,5 рази – ніж у Франції та у 5 разів – ніж у Великобританії². Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис. км², що становить 4,0% від її загальної території. Також наша країна має не дуже густу річкову мережу (середнє значення – 0,34 км/км² ), небагаті й запаси підземних вод³. Болота, що були природним регулятором водності більшості рівнинних річок України, нині більш ніж наполовину осушені.

Вода – критична для здоров’я населення та збалансованого розвитку суспільства

Міжнародні експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) встановили, що понад 60% захворювань у світі зумовлено вживанням неякісної води. Міністерською декларацією Всесвітнього Водного Форуму в Гаазі в 2000 році, Міжнародною конференцією по прісній воді (Бонн, грудень 2001 р.) якість води визнана основним показником збалансованого розвитку суспільства, його безпеки й існування в цілому, що стало ще актуальніше під час пандемії COVID 19.

Управляти водними ресурсами повинен природоохоронний орган

Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки. Державне агентство водних ресурсів України^{4 5} здійснює управління усіма водними ресурси державної власності з метою їх збереження для людини, природніх екосистем та економіки.

Зрошення – не панацея для боротьби з опустелюванням та розвитку сільського господарства

Проблема опустелювання та потреби аграрного сектору у водних ресурсах є комплексною. Будівництво меліоративних систем 30-35 років тому⁶ свідчить, що проблема існувала і раніше. Проте, занепад більшості цих систем,⁷ довів неефективність такої системи зрошення для покращення стану ґрунті та покращення результатів діяльності сільгосппідприємств.

Затверджена Стратегія зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року⁸ та план заходів із реалізації вказаної Стратегії⁹, опубліковані дослідження щодо Національного визначеного внеску України до Паризької угоди вказують, що проблему забезпечення водою сільського господарства не можливо вирішити лише шляхом організації меліорації земель, адже ця проблема є комплексною. Мінприроди відповідальне за розробку і затвердження Планів управління річковими басейнами, а на Держводагентство покладене відповідальність за їх впровадження, під що створені басейнові органи управління і басейнові ради. Як це буде скеровуватися Мінагрополітики? Саме тому ми вважаємо, що її вирішення потребує злагодженої та довготривалої співпраці низки центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), які реалізують державну політику з управління природними ресурсами та охорони довкілля.

Зважаючи на це і враховуючи постанову КМУ «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій»¹⁰ та існуючу структуру ЦОВВ вважаємо за доцільне залишити в підпорядкуванні Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів Державне агентство водних ресурсів України.

Команда МБО “Екологія-Право-Людина”

Наталя Закорчевна, Національний представник проекту “Водна ініціатива ЄС для країн Східного партнерства”

Андрій Демиденко, Global Water Partnership

Олександр Степаненко, виконавчий директор ГО “Екологічно-гуманітарне об’єднання “Зелений Світ”

Галина Олійникова, Мама-86

Володимир Березін, ГО Бахмут