ЗВЕРНЕННЯ
Представників організацій громадянського суспільства екологічного та правозахисного спрямування до Президента України та депутатів Верховної Ради України VIIІ скликання щодо першочергових кроків реформування в сфері охорони довкілля
Шановний пане Президенте!
Шановні депутати Верховної Ради України!
Ми, представники національних та міжнародних громадських організацій у сферах охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та правозахисту, усвідомлюючи і розділяючи із суспільством високий рівень очікувань, пов’язаних із процесом глибоких змін суспільно-економічних та екополітичних відносин у нашій державі, звертаємося до Президента України та депутатів Верховної Ради України VIII скликання із пропозиціями щодо першочергових заходів у сфері екополітики для негайного впровадження новою національною владою України.
Закликаємо до розуміння того факту, що збереження природної спадщини та екологічно збалансоване використання природних ресурсів країни відіграють ключову роль у формуванні державотворчих цінностей суспільства, безпосередньо впливають на якість та рівень життя громадян України. Якість довкілля впливає на тривалість нашого життя, формує естетичні та культурні засади розвитку нашого суспільства та визначає його майбутнє та майбутнє Україні в цілому. Через дотримання сучасних принципів охорони довкілля, в тому числі, формується імідж нашої країни в Європі та світі.
Україна, як пост-Чорнобильська держава і держава з низкою масштабних екологічних проблем та недостатнім рівнем екологічної культури серед органів влади та громадян має приділяти особливу увагу створенню ефективної системи екологічного врядування та інтегруванню екологічної складової в усі сфери суспільного життя.
Державна політика в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів безпосередньо пов’язана із вектором розвитку нашої держави та відповіддю на питання, чи ми рухаємось до європейської спільноти, або ж обираємо шлях недорозвиненої країни третього світу, чи ми піклуємося про здоров’я наших дітей, або ж створюємо несприятливі для їхнього здорового життя умови. На жаль, на сьогодні ми змушені констатувати недостатнє усвідомлення пріоритетності екологічної складової на різних рівнях державного правління, що є недопустимим у розвиненій європейській державі, яку ми всі спільно будуємо. Ставлення до природної спадщини є питанням цивілізаційним, і необхідно докласти максимальних зусиль, щоб Україна вийшла на європейський рівень в галузі охорони довкілля.
З огляду на найближчу перспективу формування нового уряду, ми хочемо привернути увагу Президента України та нового складу українського парламенту до питання формування системи управління у сфері охорони довкілля загалом та складу Міністерства екології та природних ресурсів України зокрема. Екологічна громадськість України прагне максимально використати момент формування нового уряду для викорінення негативних практик та схем, які існують і до цього часу у сфері охорони довкілля, і збудувати нову, прозору і підзвітну громадянам систему екологічного врядування.
Перш за все необхідно викорінити негативну практику останнього десятиліття, коли на посаду міністра екології та природних ресурсів України здебільшого призначали близьких до керівництва держави чи його сім’ї людей, без відповідного професійного та управлінського досвіду. Посада буда як нагорода за заслуги перед групою людей або як частина механізму привласнення національних ресурсів. Останнім часом популярним стало призначення за політичними квотами, що призвело до повної руйнації Мінприроди, відтоку кваліфікованих кадрів, зміцнення корупційних схем, в яких задіяні державні службовці різних рівнів. Міністри та апарат, призначені таким чином, нездатні зрозуміти ні проблем у сферах екології та невиснажного використання природних ресурсів, ні викликів, що стоять перед цими сферами, ні критичну важливість вирішення екопроблем для суспільства, розв’язання яких є частиною якості життя та добробуту українського народу. При такому підході мета перебування на посаді полягає аж ні як не у реформуванні природоохоронної сфери, а навпаки у максимальному використанні службового становища для отримання доступу до природних ресурсів країни.
Зважаючи на вищевикладене, кандидатура міністра охорони довкілля України, його заступників та начальників департаментів, очільників ЦОВВ, на які реалізують політику у сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів, директори нацпарків тощо повинні відповідати таким критеріям:
● вища профільна екологічна (або пов’язана із екологією) освіта, знання української, російської та однієї із європейських мов, бажано англійської або німецької;
● тривалий досвід професійної діяльності в сферах екології/довкілля, невиснажного/раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, а також/або безпосередня участь в управлінні екологічною інституцією, програмами, довгостроковими проектами, вагомими для екологічної спільноти і/або місцевих громад;
● обізнаність із європейським досвідом розвитку сфери екополітики/довкілля й екологічної безпеки, а також невиснажного/раціонального використання природних ресурсів, що має бути засвідчене відповідними публікаціями або освітою, практичною діяльністю, участю в проектах, які мали позитивний вплив на збереження довкілля та екологічно збалансований регіональний та місцевий розвиток;
● реноме чесного управлінця та довіра професійної спільноти, підкріплене публічністю декларації про доходи за останні 2-3 роки та відсутністю на даний момент компрометуючих матеріалів;
● відсутність в даний час конфліктних бізнес-інтересів, зокрема в сфері природокористування, енергетики, промисловості тощо;
● відсутність фактів керування державними (приватними) установами або державними програмами, які мали ознаки корупційності або не були успішними;
● неучасть у керівництві політичних партій (на час перебування на посаді);
● кандидат повинен публічно задекларувати власну волю до реформування галузі охорони довкілля та природних ресурсів, впровадження принципів демократії, прозорості та громадського контролю діяльності ввіреного йому міністерства чи іншого органу чи департаменту у сфері охорони довкілля.
Окрім того, прагнемо звернути Вашу увагу до необхідності прийняти низку довгоочікуваних законодавчих актів, спрямованих на імплементацію міжнародних зобов’язань України у сфері охорони довкілля та створення важливих передумов для захисту довкілля та екологічних прав громадян в Україні.
Це перш за все Закон України «Про оцінку впливу на навколишнє природне середовище» (ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля»), який створює механізм недопущення реалізації неконтрольованих екологічно небезпечних проектів, та низка законопроектів, які зупиняють незаконне ввезення в Україну небезпечних відходів, використання генно-модифікованих організмів та регулюють низку інших критично важливих для екологічної безпеки питань.
Адміністративна реформа 2011 року спричинила фрагментацію екологічних інституцій через виокремлення із Мінприроди та створення нового центрального органу державної влади, ліквідацію територіальних управлінь Мінприроди та створення відповідних департаментів в облдержадміністраціях. Потрібно розглянути варіант відновлення територіальних органів Мінприроди. Існує низка неузгодженостей щодо законодавчого регулювання повноважень новостворених органів, що створює хаос у розподілі відповідальності між центральними та регіональними екологічними органами і негативно впливає на ефективність екологічного врядування в Україні.
Важливо провести реформування системи дозвільних документів у сфері охорони довкілля. Основними принципами реформи мають стати – зменшення кількості та підвищення ефективності дозволів, скасування подвійних дозволів, встановлення порогових значень природокористування/впливу, до досягнення яких дозвіл не потрібен, збільшення строку дії дозволів, запровадження Єдиного національного електронного реєстру дозволів у сфері охорони довкілля. Реалізація цих кроків серед іншого дозволить зменшити кількість працівників дозвільних органів, знищити в значній мірі корупційні схеми. Наступним кроком у цій сфері має стати впровадження європейської моделі інтегрованого екологічного дозволу.
Перелік екологічних питань, які потребують невідкладного реагування, є довгим і оприлюднюємо його окремим документом. Втім зараз найважливіше завдання полягає у побудові прозорої та ефективної системи екологічного врядування, що є первинною передумовою реалізації усіх необхідних реформ у сфері охорони довкілля.
МБО «Екологія-Право-Людина»
ГЕПО «ЕкоПраво- Київ»
РГО «Відродження», Татарбунари
ВЕГО «Мама-86»
ГО «Центр регіональних досліджень», Одеса
ГО «Бюро екологічних розслідувань»
Екологічна група “Печеніги”
РГО “Природна Спадщина”, Одеса
Всесвітній Міжнародний фонд природи WWF
МБО «Інформаційний центр «Зелене досьє»
Спілка “Громадянський дозор”, Нікополь
РМЕО “ЕКОСФЕРА”, Ужгород
ВОЕА “Зелений світ Поділля”
Інформаційно-аналітичне бюро адвокатів тварин, Україна
ЕТО “Орлан”
Екологічна асоціація “Зелений світ”, Вознесенськ
Клуб “Белые Вороны”, Запорізька область, Дніпрорудний
Євгеній Гаєв, професор Національного авіаційного університету
Екологічний клуб “Край”, Бережани
ГО «Правозахист»
ГО “Людина на Землі”, Дніпропетровськ
ГО “Зелений Фронт”, Харків
МГО ” Ми украінці”
Міжнародний благодійний фонд “Академія Української преси”
ГО “Криворізьке міське правозахисне товариство”, м. Кривий Ріг
ГО «Екоклуб», м. Рівне Молодіжний екологічний центр ім В. І. Вернадського
УЕА “Зелений світ” зі Статутом 1992 р.
ГО”Комітет збереження природи”, Львів
ГО “Вчителі за демократію та справедливість”, Житомир
ГО “Дніпропетровське обласне товариство німців «Відергебурт»”, Дніпропетровськ
ВГО «Національний екологічний центр України»
