Проєкт принципів ILC посилається на сатисфакцію, яка полягає у «визнанні порушення, вираженні розкаяння, офіційному вибаченні або іншій відповідній формі визнання вини», як на третю форму відшкодування шкоди – репарації.
Сатисфакція призначається як форма для відшкодування шкоди, завданої в результаті факту порушення, яка не може бути визначена кількісно і, як така, є «непридатною» для компенсації в інших формах. Стосовно сатисфакції у міжнародних актах передбачено певну гнучкість залежно від характеру та обсягу шкоди.
Відповідно до міжнародної практики, у випадку, коли шкоди завдано безпосередньо країні чи міжнародній організації, остання має право вимагати відшкодування збитків від країни чи міжнародної організації, яка завдала збитку. Особливостями наділено відшкодування моральної шкоди. Слід зазначити, що в частині дослідження сатисфакції поняття «моральна», «психологічна» та «духовна» шкода вживаються синонімічно. Наділення такої категорії шкоди певними особливостями зумовлено тим, що знищення, наприклад, лісів, забруднення водойм із наслідками у вигляді вимирання риб та відповідних рослин, тягнуть за собою не лише фактично завдані матеріальні збитки, наявні погіршення стану довкілля, а й моральну шкоду громадян, які користувались та\чи турбувались про такі природні багатства. У масштабах воєнних дій можна говорити, без перебільшень, про духовну шкоду всьому народу держави, на території якої завдано шкоду. У разі завдання такої «особливої» шкоди, її відшкодування слід виконати «особливими» діями. Ці дії виконуються в різних формах, як-от офіційні вибачення, символічні дії, як-от військове підняття прапору або відправлення певної делегації для посередництва, судове переслідування та внутрішні покарання, включаючи адміністративні, дисциплінарні та судові заходи проти держави чи окремих осіб.
