Поняття екологічної безпеки

Важливо окреслити, що основу екологічної безпеки в Україні проголошено Декларацією про незалежність, на конституційному рівні у ст. 16 Конституції України, а також законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а саме у статті 50 визначається, що екологічна безпека – це стан довкілля, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. В цій статті аналізуються різні фактори, які пливають на екологічну безпеку, проблемні питання, пов’язані з цими факторами, зокрема корупційні ризики.

Проблеми поводження з відходами як загроза екологічній безпеці

Ключовим стратегічним документом державної екологічної політики в Україні є «Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Прийняття стало кроком вперед для удосконалення екологічної політики, яка дозволить нашій країні інтегруватись в європейський політичний та економічний простір, адже закладені завдання в новій стратегії спрямовані не лише на подолання наслідків екологічних проблем в Україні, а й на усунення першопричин їх виникнення.

У цьому стратегічному документі зазначаються існуючі проблеми у сфері управління відходів.

Окреслимо вказані проблеми:

значні обсяги накопичених в Україні відходів та відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їх утворенню, перероблення, утилізацію, знешкодження та екологічно безпечне видалення, поглиблюють екологічну кризу і стають гальмівним фактором розвитку національної економіки. Втрачається вагомий ресурсний потенціал, і водночас погіршується і так несприятлива екологічна ситуація;

відсутність дієвого контролю призводить до масового утворення несанкціонованих звалищ та численних порушень законодавства під час поводження з небезпечними відходами. За відсутності роздільного збирання побутових відходів практично не розв’язується проблема поводження з небезпечними відходами, які містяться у складі побутових відходів;

в Україні частка гірничопромислових відходів (розкривних порід та продуктів збагачення корисних копалин) є високою – понад 75 відсотків усіх утворених відходів, з яких на відходи комунальної сфери припадає менш як два відсотки. Місця видалення відходів, які розташовані на території таких підприємств, негативно впливають на стан довкілля. Спостерігається вкрай низький рівень заміщення первинних природних ресурсів за рахунок використання відходів виробництва чи побічних продуктів (у тому числі шлаків);
на відміну від європейських держав в Україні дуже низький рівень перероблення та утилізації твердих побутових відходів і високий показник їх захоронення на полігонах. Значна частина полігонів перевантажена і не відповідає природоохоронним та санітарним нормам;
значну загрозу для довкілля та здоров’я людини становлять відходи, що утворилися у процесі медичного обслуговування, переробки сировини тваринного походження, фармакологічної та косметологічної промисловості, які містять небезпечні патогенні та умовно патогенні мікроорганізми, а також відходи електричного та електронного обладнання;

Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року”, яке вказує, що високий рівень утворення відходів та низькі показники їх використання як вторинної сировини призвели до того, що в Україні щороку в промисловості та комунальному секторі нагромаджуються значні обсяги твердих відходів, з яких лише незначна частина застосовується як вторинні матеріальні ресурси, решта потрапляють на звалища.

Загалом система управління відходами в Україні характеризується такими тенденціями:

накопичення відходів як у промисловому, так і побутовому секторі, що негативно впливає на стан довкілля і здоров’я людей;
здійснення неналежним чином утилізації та видалення небезпечних відходів;
розміщення побутових відходів без урахування можливих небезпечних наслідків;
неналежний рівень використання відходів як вторинної сировини внаслідок недосконалості організаційно-економічних засад залучення їх у виробництво;
неефективність впроваджених економічних інструментів у сфері поводження з відходами;

Значні обсяги накопичених в Україні відходів та відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їх утворенню, утилізації, знешкодження та видалення, поглиблюють екологічну кризу і стають гальмівним фактором розвитку національної економіки.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року”, відзначається, що в Україні склалася критична ситуація з утворенням, накопиченням, зберіганням, переробленням, утилізацією та захороненням відходів, яка характеризується подальшим розвитком екологічних загроз. Зокрема, щороку утворюється близько 500 млн. тонн різних відходів (промислових, небезпечних, побутових, відходів виробництва продукції сільського господарства тощо); обсяги накопичення відходів – більш як 13 млрд. тонн.

Високий рівень утворення відходів та низькі показники їх використання як вторинної сировини (лише 6 відсотків) призвели до того, що в Україні щороку накопичуються відходи як у промисловому, так і побутовому секторі, з яких лише незначна частина застосовується як вторинні матеріальні ресурси, решта потрапляють на звалища, що негативно впливає на стан довкілля і здоров’я людей. Брак державного нагляду (контролю) та необхідної інфраструктури у зазначеній сфері призводить до масового утворення несанкціонованих звалищ і численних порушень Закону України “Про відходи” та інших нормативно-правових актів.

Отож, поводження з відходами є важливим фактором, що визначає екологічну безпеку в країні, адже відсутність ефективних механізмів природокористування, екологічної освіти призвела до того, що це спричинило збільшення відходів, розростання сміттєзвалищ і полігонів для сміття. Тому, наведені негативні фактори впливу на довкілля, стають сигналом про екологічну безпеку, а насамперед передумовою для того, щоб відреагувати і зберегти природу України.

Проблеми поводження із небезпечними відходами як загроза екологічній безпеці

Як зазначає Національна стратегія управління відходами до 2030 року, загалом система управління небезпечними відходами в Україні характеризується неналежною утилізацією та видаленням небезпечних відходів. В Україні існує близько 300 накопичувачів небезпечних відходів, які побудовані без належного технічного захисту і стали джерелом екологічної небезпеки регіонального масштабу. Обладнані сховища для зберігання небезпечних відходів і установки для їх знешкодження та регенерації мають лише окремі суб’єкти господарювання.

Мінімізація обсягів утворення небезпечних відходів, створення потужностей з їх екологічно безпечної утилізації, знешкодження та видалення мають для України першочергове значення.

Основні проблеми, що стосуються управління небезпечними відходами, це такі:

відсутність у діючих системах обліку та звітності повної інформації про утворення та подальші операції з поводження з небезпечними відходами споживання, що пов’язане з практичною відсутністю систем збирання/приймання зазначених відходів від населення;
відсутність реальних стимулів і низький рівень витрат, передбачених на утилізацію відходів, перешкоджають впровадженню систем для роздільного збирання та перероблення небезпечних відходів;
відсутність технічних можливостей для перероблення деяких категорій небезпечних відходів, що є передумовою для їх неконтрольованого видалення;
невідповідність значної частини існуючих виробничих потужностей і об’єктів видалення небезпечних відходів екологічним вимогам та сучасним технічним стандартам. Продовження роботи деяких об’єктів пов’язане з безпосередньою небезпекою для довкілля;
впровадження сучасних вимог до поводження з окремими видами небезпечних відходів може спричинити для суб’єктів господарювання зростання необхідних фінансових витрат або необхідність технологічного переоснащення виробництва та обладнання. За умови неефективного здійснення державного (екологічного) контролю у сфері поводження з небезпечними відходами це може стимулювати зростання кількості порушень природоохоронного законодавства;
складне фінансове становище і дрібносерійне виробництво у деяких галузях, що перешкоджає будівництву необхідних споруд для усунення впливу небезпечних відходів на довкілля;
низький рівень обізнаності та поінформованості суб’єктів господарювання про можливості переробки або повторного використання небезпечних відходів;

Дозвільна діяльність і корупційні ризики в сфері небезпечних відходів

Тепер розглянемо корупційні ризики у сфері управління з відходами, тож наказ Національного агентства з питань запобігання корупції “Про вдосконалення процесу управління корупційними ризиками”, визначає поняття корупційного ризику – імовірність вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, що негативно вплине на діяльність організації. Адже, мінімізація корупційних ризиків у дозвільній діяльності покращить стан довкілля.

Значна частка проблем із поводженням із небезпечними відходами пов’язана із недосконалою, застарілою та корумпованою дозвільною діяльністю в даній сфері, а також відсутністю ефективного державного екологічного контролю. Чинний Закон України «Про відходи» встановлює обов’язки суб’єктів господарювання, до яких віднесено обов’язок мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати погоджений із уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов’язаної з поводженням з небезпечними відходами. Цим Законом до компетенції профільного міністерства віднесено: погодження місць розміщення небезпечних об’єктів поводження з відходами, розроблення пропозицій щодо розміщення об’єктів для поводження з небезпечними відходами та їх перевезення по території України. Кабмін 2015 році визначив Міндовкілля органом ліцензування поводження з небезпечними відходами. У пункті 2, 3 статті 27 Законі України “Про управління відходами”, який вступить в дію у липні 2023 року вказується, що утворювачі та власники небезпечних відходів, крім небезпечних відходів у складі побутових відходів, зобов’язані: забезпечувати збирання, перевезення, оброблення відходів самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, або шляхом укладення договору з суб’єктом господарювання у сфері управління відходами; не допускати передачі небезпечних відходів суб’єктам господарювання, які не мають дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Ліцензійна діяльність Міндовкілля вже роками супроводжується численними корупційними скандалами, зловживаннями, вважається неефективною, оскільки небезпечні відходи все одно опиняються на смітниках, звалищах та інших неналежних місцях.

Отож, є такі корупційні ризики: корупційні ризики, які пов’язані із зловживанням щодо державного обліку та звітності та корупційні ризики, які пов’язані із зловживанням через те, формування політики та дозвільної діяльності належить Міндовкіллю.

Рекомендації щодо зменшення корупційних ризиків:

5.1– облік та звітність;

5.2– розділення повноважень ЦОВВ;

5.1– облік та звітність

Відтак Закон України “Про управління відходами”, який вступить в дію у липні 2023 року, в першу чергу налагодить державний облік та звітність у даній сфері, поряд із реформуванням дозвільної системи, та передбачить чіткі правила обліку та реєстрації в інформаційному реєстрі всіх операцій зі збору, транспортування та тимчасового зберігання небезпечних відходів. Облік утворювачами небезпечних відходів повинен містити в хронологічній послідовності перелік всіх операцій, пов’язаних з небезпечними відходами та деталі цих операцій, як цього вимагає європейське законодавство.

Керуючись розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про схвалення Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року”, шляхами і способами розв’язання проблеми у сфері небезпечних відходів є:

встановлення ефективної системи обліку та звітності шляхом запровадження документа про перевезення небезпечних відходів для відстеження руху небезпечних відходів у системі утворювач/власник – перевізник – суб’єкт господарювання з кінцевого видалення/утилізації небезпечних відходів;
вдосконалення системи ліцензування усіх суб’єктів господарювання, що надають послуги з поводження з небезпечними відходами, для всіх операцій з поводження з небезпечними відходами (від збирання/зберігання до утилізації/видалення);
запровадження процедури обов’язкових перевірок відповідності матеріально-технічної бази заявника до видачі ліцензії на поводження з небезпечними відходами;
запровадження щоквартальної електронної онлайн звітності суб’єктами господарювання, які здійснюють операції з поводження з небезпечними відходами;

Саме суворий облік та звітність про всі операції з небезпечними відходами, починаючи від етапу їхнього утворення, дозволять уникнути зловживань утворювачів відходів та суб’єктів господарювань, що займаються операціями з небезпечними відходами.

5.2– розділення повноважень ЦОВВ

На сьогодні Міндовкілля здійснює і функції з формування політики в сфері охорони довкілля, і деякі дозвільні функції в сфері управління відходами. Так, чинним Законом «Про відходи» передбачено повноваження Міндовкілля щодо ліцензування діяльності по поводженню з небезпечними відходами. В законі «Про управління відходами» таке повноваження надано центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами. До створення цього центрального органу, його повноваження, ймовірно, буде продовжувати виконувати Міндовкілля.

Ось наведемо приклад судової справи, яку веде МБО “Екологія-Право-Людина”, яка стосується незаконного рішення Міндовкілля про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами ТОВ “Рокобан”.

У ситуації із ТОВ «Рокобан» ЕПЛ та жителі неодноразово подавали до Міндовкілля свої аргументи щодо небезпечності планованої діяльності, щодо неможливості використання закупленого інвестором обладнання для утилізації небезпечних відходів, які будуть викидатися комплексом «Рокобан».

Цей приклад засвідчив, що екологічне міністерство вже багато років оточене корупційними скандалами, пов’язаними із ліцензійною діяльністю. Катастрофічна ситуація із небезпечними відходами є свідченням повного розвалу процесу ліцензування та невиконання ним своєї найважливішої мети – забезпечення екологічної безпеки в державі, очищення країни від небезпечних відходів. За допомогою ліцензій Мінприроди небезпечні відходи переміщалися від утворювачів таких відходів до сміттєзвалищ, лісопосадок, та інших недоглянутих місць із слабким контролем, та неконтрольованого спалювалися.

Втім більш доцільно, щоб Міндовкілля не здійснювало ліцензування, а займалось технічним регулюванням операцій з небезпечними відходами, визначенням стандартів щодо певних операцій з небезпечними відходами, визначенням вимог до освіти та кваліфікації керівника об’єкту поводження з небезпечними відходами. За таких умов потенційні інвестори будуть більш чітко знати свої обов’язки та вимоги до технологій, матеріально-технічної бази, що необхідна для безпечного та належного поводження з небезпечними відходами. Відтак повноваження Міндовкілля, як ЦОВВ, що займається формуванням та реалізацією політики в сфері управління відходами, слід визначити як такі:

розроблення та затвердження необхідних технічних регламентів з питань поводження з небезпечними відходами;
розроблення мінімальних технічних стандартів щодо певних операцій (напр. спалювання) поводження із різними категоріями небезпечних відходів (медичними, відпрацьованими батареями та акумуляторами, тарою з-під пестицидів, шинами, тощо)
розробка НДТ для установок та видів діяльності, що займаються операціями з поводження з небезпечними відходами;
затвердження вимог щодо кваліфікаційно-освітнього рівня керівника об’єкта поводження з небезпечними відходами;
розроблення та затвердження порядку обліку та звітності про всі операції поводження з небезпечними відходами, порядку реєстрації цих операцій в електронному реєстрі (інформаційній системі)
розроблення вимог до місць та умов тимчасового зберігання небезпечних відходів;

Виявлені порушення у сфері ліцензування під час перевірки Міндовкілля

Державна регуляторна служба України виявила порушення у сфері ліцензування під час перевірки Міндовкілля

Фахівці 19.04.2021 року Державної регуляторної служби провели планову перевірку додержання Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України вимог законодавства у сфері ліцензування господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин та поводження з небезпечними відходами.

Під час перевірки з боку Міндовкілля були виявлені порушення у формуванні та веденні ліцензійних справ. Також Мінекоенерго не було передано документи, подані для отримання ліцензії в електронному вигляді, до новоствореного Міндовкілля як правонаступника.

Також представники Державної регуляторної служби України встановили, що Міндовкілля були прийняті рішення про відмову у видачі ліцензій з підстав, які визначені законодавством для залишення заяв без розгляду, чим порушили вимоги Закону. Водночас зафіксовано порушення строку прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

Крім того, були встановлені випадки проведення заходів державного нагляду (контролю) посадовими особами Міндовкілля, якими відповідно до положення про структурний підрозділ, не передбачено виконання таких функцій.

В результаті під час перевірки було встановлено ряд порушень та складено акт перевірки.

Отож, значна частка проблем із поводженням із небезпечними відходами пов’язана із недосконалою, застарілою та корумпованою дозвільною діяльністю в даній сфері, а також відсутністю ефективного державного екологічного контролю. Ліцензійна діяльність Міндовкілля вже роками супроводжується численними корупційними скандалами, зловживаннями, вважається неефективною, оскільки небезпечні відходи все одно опиняються на смітниках, звалищах та інших неналежних місцях. Задля того, щоб подолати корупційні ризики у сфері поводження з відходами потрібен саме суворий облік та звітність про всі операції з небезпечними відходами, починаючи від етапу їхнього утворення, дозволять уникнути зловживань утворювачів відходів та суб’єктів господарювань, що займаються операціями з небезпечними відходами, а також розділення повноважень, щоб Міндовкілля перестало здійснювати ліцензійну діяльність, оскільки, як показує практика багатьох років, в реалізації такого завдання вони неспроможні. Слід наголосити, що зменшення корупційних ризиків покращить стан довкілля та екологічну безпеку в цілому.

Список використаних джерел:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text;