Втрати біорізноманіття нашої планети відбуваються неочікувано стрімкими темпами. Будь–які нераціональні кроки в справі охорони природи в такий час стають легковажним зволіканням і марною витратою коштів. Найбільш дієвим механізмом охорони біорізноманіття на Землі є охорона природних оселищ та місць поширення рідкісних видів. Зазвичай для цього створюють природоохоронні території в місцях, що є важливими оселищами для рідкісних видів, або в таких, що самі по собі становлять цінність як оселища. Але вибір таких територій дійсно ефективний, лише коли здійснюється на міждержавному рівні, що дозволяє зробити оцінку та обрати пріоритети з огляду на ареали видів та загрози в масштабах континентів.