Автомобільні стоянки

Для визнання чи спростування правомірності будівництва автостоянок необхідно з’ясувати, чи фізична або юридична особа набула права на його здійснення та розташування стоянки на відповідній земельній ділянці.

Зацікавлена особа для одержання земельної ділянки у постійне користування чи користування на умовах оренди повинна подати до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради клопотання про відведення земельної ділянки. Складання проектів відведення земельних ділянок виконується у дві стадії:

• попереднє погодження місця розташування об’єкта;
• складання проекту відведення земельної ділянки.

Попереднє погодження місця розташування об’єкта погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини. Матеріали попереднього погодження місця розташування об’єкта є складовою частиною проекту відведення земельної ділянки.

Для прийняття рішення про надання земельної ділянки під розміщення стоянки автомобілів зацікавленій особі необхідно одержати висновок державної землевпорядної експертизи щодо відповідності проектної документації вимогам земельного законодавства і діючих нормативно-технічних документів. Порядок проведення цього виду експертизи  встановлений Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 11.03.1997 р. за № 39.

На основі одержаних погоджень і висновків експертизи відповідні державні адміністрації та ради приймають рішення про надання земельної ділянки в користування чи оренду. Ці рішення є підставою оформлення права користування чи оренди земельної ділянки. Документами, що посвідчують право землекористування є Державний акт про право землекористування, а оренди — договір оренди.

Крім цього, для здійснення будівництва стоянки автомашин зацікавлена особа повинна одержати дозвіл органів державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт. Надаючи згоду на розташування стоянок автомашин, відповідні органи повинні враховувати генеральні плани населених пунктів, детальні плани забудови, плани червоних ліній та проекти розподілу територій.

Якщо стоянку планується розташувати у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг, то необхідно одержати дозвіл власника дорожнього об’єкта або уповноваженого ним органу та погодити її розташування з Державтоінспекцією.^[i]

Видаючи дозволи чи погодження на розташування автомобільних стоянок, компетентні органи держави чи місцевого самоврядування повинні враховувати вимоги чинного законодавства. У законодавстві України визначено обмеження щодо розташування автомобільних стоянок. Ряд з них передбачає прямі заборони будівництва цих об’єктів, тоді розташування стоянок вважається порушенням законодавства. В інших випадках розташування автомобільних стоянок дозволяється, але з обов’язковим дотриманням вимог. Недотримання цих вимог також є порушенням чинного законодавства.

Наприклад, будівництво стоянок автомобілів заборонено:

• у прибережних захисних смугах річок, навколо водойм та на островах (ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України);
• уздовж траси підземного газопроводу в межах виділених смуг завширшки  2 м  з обох  боків  від  осі  газопроводу    (п. 4.3.15. Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997р. № 254);
• над тунелями метрополітену, а також біля входів на станції метрополітену та виходів з них (п.3.1. Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 06.12.1999 р. № 586);
• у межах санітарно-захисної зони електричних полів ^[ii] , які створюються електричними мережами та їх елементами (повітряними лініями електропередач, змінного струму промислової частоти (50 Гц), електричними і трансформаторними підстанціями, розподільними пристроями, струмопроводами, підземними та підводними кабельними лініями електропередач та ін.) (п.2.4.7. Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електричного поля, що створюється пристроями електропередач змінного струму промислової частоти, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від  01.08.1996 р. № 239);
• у межах водно-болотних угідь (їх ділянок) загальнодержавного значення, які належать до територій та об’єктів природно-заповідного фонду (п. 13 Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1999 р. № 166). Розташування стоянок автомашин можливе, якщо воно пов’язане із забезпеченням охорони водно-болотного угіддя та підтримання його оптимального гідрологічного режиму;
• в охоронних зонах трубопроводів без письмової згоди підприємств (організацій), що їх експлуатують (п.5.2.1.4. Правил пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України, затверджених наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 18.08.1997 р. № 151).

Загальні нормативи щодо розташування автомобільних стоянок встановлені у Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.1996 р.  за № 173, та Державних будівельних нормах України “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” (ДБН 360-92). Відповідно до них відкриті майданчики для постійного зберігання особистих автомобілів місткістю до 300 легкових автомобілів слід розміщувати на периферії мікрорайонів або спеціально виділених ділянках житлових районів з віддаленням від дитячих ігрових майданчиків, місць відпочинку населення, шкіл, дошкільних закладів. Стоянки місткістю понад 300 машиномісць необхідно розташовувати за межами житлових районів (в комунально-складській зоні, смугах відведення залізниць і автомобільних доріг, санітарно-захисних зонах і т. ін.), а понад 800 місць – на виробничій території.

Відстані від відкритих стоянок, призначених для постійного і тимчасового зберігання легкових автомобілів, до житлових і громадських будівель, а також до ділянок шкіл, дитячих ясел-садків, лікувальних закладів стаціонарного типу і закладів відпочинку приймаються з дотриманням наступних відстаней:

Відстані визначаються від вікон громадських та житлових будівель та від границь земельних ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних закладів та лікувальних закладів зі стаціонаром до стін гаража або меж відкритої стоянки.

Відстань від секційних житлових будинків до відкритих майданчиків місткістю101-300 машин, розміщених уздовж продольних фасадів, слід приймати не менше 50 м.

Допускається будівництво підземних і напівпідземних стоянок автотранспорту в цокольній і підвальній частинах адміністративних, громадських та житлових (для легкових автомобілів, які належать населенню, що проживає в цих будинках) будівель з забезпеченням шумозахисту і захисту від викидів автотранспорту відповідно до гігієнічних нормативів.

Не допускається будівництво стоянок автотранспорту в цокольній і підземній частинах дитячих закладів, установ охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення, культури, громадського харчування.

Окремі вимоги щодо розташування автомобільних стоянок можуть передбачатися і в інших нормативно-правових актах. Так, забороняється розташування автомобільних стоянок:

• ближче 25 м від вентиляційних кіосків метрополітену (п.7.7. Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 06.12.1999 р. № 586);
• автомобільні стоянки повинні бути розташовані не ближче ніж за 10 м до кромки проїзної частини, відокремлені від неї огородженням або розділювальними смугами і обладнані перехідно-швидкісними смугами та під’їздами (п.3.8. Порядку видачі дозволів та погоджень на розміщення і будівництво об’єктів сервісу, будівель побутово-торговельного призначення, рекламоносіїв на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг “Укравтодор” від 10.03.2000 р. № 33)
• відкриті стоянки автомобілів на складських територіях допускається розміщувати не ближче 10 м від будівель, споруд і майданчиків зберігання вантажів, а від глухих протипожежних стін – на відстані не менше 2 м (п.6.1.19. Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті, затверджених Міністерством транспорту України від 01.07.1997 р. № 240).

Отже, у кожній ситуації необхідно з’ясувати, чи мала право юридична (фізична) особа на розміщення стоянки автомобілів і чи не порушено вимоги законодавства України щодо її розміщення.

Консультація станом на 31 травня 2002р.

[i] Питання про влаштування на дорогах загального користування стоянок автомобільного транспорту, що охороняються, попередньо погоджуються також відповідними органами корпорації “Укравтодор” та Мінтрансу. У цьому випадку місце розташування стоянки може бути попередньо визначене рішенням органів виконавчої влади згідно з відповідною регіональною програмою, генеральним планом розвитку, проектом організації дорожнього руху, програмою забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів.

[ii] Санітарно-захисною зоною вважається територія, на якій напруженість електричного поля перевищує 1 кВ/м.

Санітарно-захисна зона для повітряних ліній електропередач (ПЛ) встановлюється у вигляді земельної ділянки, межі якої регламентуються по обидві сторони від неї на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів на землю, в перпендикулярному до ПЛ напрямку:

• 20 м для ПЛ напругою 300 кВ;
• 30 м для ПЛ напругою 500 кВ;
• 40 м для ПЛ напругою 750 кВ;
• 55 м для ПЛ напругою 1150 кВ.