Ріки Сан та Західний Буг, у межах водозбірних басейнів яких будуть здійснені роботи з утилізації відходів, є правими притоками річки Вісла.
Ві́сла — найбільша річка басейну Балтійського моря і Польщі. Утворюється від злиття Чорної і Білої Вісел, які починаються у Західних Бескидах. Впадає у Ґданську затоку. Довжина 1090 км, площа басейну 139,9 тис. км2. Головні притоки: Дунаєць, Сан, Вепр, Західний Буг (праві), Ніда (ріка), Пилиця, Баура (ліві).
Сан – найбільша карпатська притока Вісли довжиною 444 км, площею басейну – 16 780 км2. Випливає на межі Високого і Середнього Бескиду близько Ужоцького перевалу на висоті 843 м, далі перетинає Середній Бескид (творить кілька поздовжніх долин і закрутів), Саніцьку улоговину і підгір’я, міняє напрям з північного на східний і нижче Перемишля тече на північний захід у широкій долині Надсанською низовиною; нижче Сандомира впадає до Вісли. Живлення річки переважно снігове та дощове. Головні притоки: Солинка, Ослава, Вислок (ліві); Вігор, Вишнівка, Любачівка, Танва (праві). У гірській частині на Сані збудовані Солинське і Мичковське водоймища та ГЕС.
На території України є лише джерела Сану поблизу села Сянки, далі на відстані 53 км річка виконує роль кордону між Польщею й Україною. Нижче тече у Польщі 390 км.
Витоки Сану за географічним поділом належать до Стрийсько-Санської верховини Вододільно-Верховинської області Українських Карпат.
У верхів’ях Сану організовано регіональний ландшафтний парк „Надсянський” (РЛПН) загальною площею 19428 га (Україна) та регіональний ландшафтний парк “Долина Сану” в Польщі.
Належність великої частини басейну р. Сан до регіональних ландшафтних парків та транскордонне значення ріки загострює проблему вивезення з цієї території усіх забруднювачів, а особливо розчинних у воді, до яких належать пестициди.
Витоки Західного Бугу знаходяться поблизу села Верхобуж Золочівського району Львівської області на Подільській височині. Від с. Устилуч ріка тече по кордону між Україною і Польщею. В Польщі Буг (Західний Буг) впадає у штучне Зеґжинське озеро (раніше – в ріку Нарев).
Головні притоки: Білосток, Луга, Неретва (праві), Полтва, Кам’янка, Рата (ліві). Загальний напрямок течії ріки північно-західний. Місцями простежуються меандри і стариці. Русло ріки прокладено в товщі четвертинних утворень, подекуди воно прорізує крейдові відклади. Ширина русла в межень становить 25–70 м, глибина 1,1–1,7 м, середня швидкість течії 0,45–0,65 м/с.
Характерною особливістю геологічної будови водозбору Західного Бугу є залягання вище місцевих базисів ерозії карбонатних порід верхньої крейди, що представлені тріщинуватими і закарстованими вапняками та мергелями, впливом яких і визначається формування сольового складу води річки.
У меженні періоди в живленні річок басейну Західного Бугу беруть участь численні джерела, які витікають з водоносних горизонтів четвертинних і верхньокрейдових відкладів.
Водний режим річки характеризується весняною повінню в багатоводні роки, низькою літньо-осінньою меженню в маловодні роки, значними дощовими паводками влітку, епізодичним підняттям рівня води в руслі взимку. Найвищий рівень води спостерігається переважно весною, в окремі роки (1910, 1933, 1960, 1922, 1998) – в період літньо-осінніх паводків. Висота максимального перевищення рівня весняної повені відносно рівня води у межень коливається від 1,2 до 2,8 м, а у виключно багатоводні роки до 4,2 м.
