Мертві положення закону про охорону атмосферного повітря цементують?

ЕПЛ стурбована ситуацією, пов’язаною із незадовільним станом охорони атмосферного повітря. Адже, атмосферне повітря є життєво важливим компонентом довкілля, який становить собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. Забруднення атмосферного повітря – змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров’я людини та стан довкілля. Механізм регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря – це інструмент екологічного нормування, який проводиться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Порядок отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосфрене повітря врегульовується Законом України «Про охорону атмосферного повітря» та Порядком проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи.

1. Найбільш поширені і небезпечні забруднюючі речовини

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється КМУ.

Перелік забруднюючих речовин має переглядатися КМУ не менше одного разу на п’ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони довкілля, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Втім з 2001 року перелік не змінювався.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони довкілля і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території. Проте навіть таке місто як Маріуполь, яке є одним з найбільш забруднених промислових міст, такого окремого переліку немає.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони довкілля і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря. Такі програми розробляються зазвичай як частни комплексних програм екологічної безпеки та сталого розвитку.

2. Чинний порядок отримання дозволу на викиди

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (надалі – дозвіл) – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (надалі – суб’єкт господарювання) експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їхні суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості, до зазначених дозволів вносяться зміни.

Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони довкілля. Порядок ведення такого переліку скасований ДРС і Мін’юстом. Тому зараз нових організацій не вносять, а старих не викреслюють із такого переліку.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови:

• неперевищення протягом строку їхньої дії встановлених нормативів екологічної безпеки;

• неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

• дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об’єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони довкілля, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони довкілля за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Звернення на Міндовкілля щодо прийняття такого рішення поступали, наприклад, від депутатів Запорізької міської ради. Втім жодного рішення щодо вжиття заходів зі зменшення забруднення Міндовкілля не приймало.

Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлює єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Для отримання дозволу суб’єкт господарювання:

• оформляє заяву;

• готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;

• проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;

• проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;

• розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов’язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди;

• обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їхнього створення;

• оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;

• готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Суб’єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Міндовкілля надає право на розроблення цих документів.

Міндовкілля та дозвільні центри передають Держпродспоживслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу.

Держпродспоживслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, які надсилаються Міндовкіллю та дозвільним центрам відповідно.

У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.

Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовують проведення публічного обговорення пропозицій та зауважень і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб’єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це орган, який видав дозвіл.

Органи, які видають дозвіл, аналізують зауваження та у разі необхідності пропонують суб’єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі.

Орган, який видав дозвіл, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу, і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

У разі наявності зауважень документи повертаються суб’єкту господарювання з викладом їхнього змісту та зазначенням терміну повторного подання.

Рішення про видачу дозволу надсилається органом, який видав дозвіл, суб’єкту господарювання та Держпродспоживслужбі або її територіальним органам.

Дозвіл анулюється органом, який його видав, у разі:

• звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

• припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), якщо інше не визначено законом;

• припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;

• встановлення факту подання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.

Орган, який видав дозвіл, у триденний строк з дня прийняття рішення в письмовій формі інформує власника про анулювання дозволу.

На практиці знаємо, що участь громадськості в видачі дозволу на викиди не відбувається. Громадськість дуже рідко знаходить зазвичай маленьке повідомлення в друкованих медіа про намір отримати дозвіл на викиди, та і часто це повідомлення не містить всієї необхідної інформації, щоб громадськість могла встигнути взяти участь у процесі видачі дозволу. Крім того, без доступу до документів, на підставі яких дозвільний орган видає дозвіл на викиди, неможливо якісно взяти участь у процедурі видачі дозволу. А порядок не передбачає надання громадськості доступу до документів, що подаються суб’єктом господарювання. Таким чином, громадськість дізнається про виданий дозвіл на викиди вже після його видачі. Місцеві адміністрації також не зацікавлені в організації громадського обговорення, узагальненні коментарів від громадськості. Відтак у більшості випадків вони надають листи до дозвільного органу про відсутність коментарів та зауважень від громадськості в термін, визначений повідомленням, замовчують факти наявності скарг громадськості на викиди даного суб’єкта господарювання. Тому участь громадськості в отриманні дозволу на викиди потребує вдосконалення, приведення її хоча б до стандартів прозорості та участі громадськості, яка існує в чинній на сьогодні процедурі ОВД.

Зміни, які запроваджує проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря»

15 липня 2021 р. Верховна Рада України проголосувала у першому читанні закон, який вносить зміни в законодавство для удосконалення механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Аналіз запропонованих змін свідчить про створення видимості реформи, проте суттєвого покращення регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не відбудеться.

Із хорошого є те, що запроваджується поняття фонової концентрації забруднюючої речовини в атмосферному повітрі. На рівень закону виноситься зобов’язання суб’єкта господарювання щодо здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел та організованих стаціонарних джерел викидів і ефективності роботи газоочисних установок відповідно до Правил технічної експлуатації установок очистки газу, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони довкілля, а також ведення щоденного обліку часу роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу; обладнання місця відбору проб стаціонарних організованих джерел викидів для вимірювання параметрів газопилового потоку для здійснення контролю дотримання затверджених нормативів дозволом на викиди.

Забирається недієва норма щодо оновлення переліку небезпечних речовин кожні п’ять років, хоча перелік дійсно застарілий і його слід оновити принаймні до європейських стандартів.

Термін екологічно безпечні технології та методи керування змінюється на найкращі доступні технології та методи керування.

Із поганого. Ліквідовується умова про вибір виконавця документів для дозволу з Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони довкілля. Отже, будь-яке підприємство, без наявності відповідних комп’ютерних програм, кваліфікованого персоналу, що періодично проходить навчання в установах, підпорядкованих Міндовкіллю, буде готувати складні документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, і які потім вже не перевіряються на відповідність вимогам до таких документів дозвільним органом, адже у нього відсутній такий обов’язок. (Закон України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності») Звичайно, що і до тих підприємств, які донедавна були внесені до Переліку, є багато претензій щодо якості обґрунтовуючих документів, що вони готували для отримання дозволу на викиди, проте на них був важіль впливу з боку Міндовкілля: їх могли виключити з Переліку. Проте ліквідація Переліку, яка на сьогодні запроваджується, повинна бути доповнена запобіжниками перевірки та дотримання якості обґрунтовуючих документів, що готуються для отримання дозволу на викиди. Це може бути додаткова вимога щодо подачі документів суб’єктом господарювання, які підтверджують кваліфікацію авторів обґрунтовуючих документів, звіту з інвентаризації викидів, тощо.

Додаються положення, згідно яких суб’єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у порядку, встановленому КМУ. Було б також корисно, якби така інформація була доступна до громадськості через інтернет-ресурси.

Строки виконання заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджених у дозволі на викиди з метою досягнення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел, не можуть перевищувати 10 років з дня затвердження таких заходів, якщо інше не встановлено законодавством. Строк виконання заходів щодо скорочення викидів не подовжується. Було б корисно прописати, що невиконання заходів у строки є підставою для анулювання дозволу на викиди (чи призупинення його дії).

Запроваджується нова стаття 11-1, яка фактично дублює собою постанову КМУ «Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи». Стаття запроваджує небезпечну норму, яка може свідчити про обмеження участі громадськості, оскільки не вказує про обов’язок надати повний пакет документів громадськості для ознайомлення та проведення участі громадськості, підмінюючи це обговорення довідкою місцевої адміністрації про відсутність чи наявність зауважень, не деталізуючи, що має робити місцева адміністрація у разі наявності зауважень. Також відсутній обов’язок дозвільного органу врахувати зауваження громадськості. Також закон не міститься положень, що діяльність без видачі дозволу є незаконною та підлягає припиненню, а діяльність із перевищеннями норм, визначених у дозволі, тягне за собою великі штрафи.

Таким чином, косметичні зміни, що пропонуються законопроєктом 5339, зовсім не підвищать ефективність дозвільної процедури в сфері забруднення атмосферного повітря та не покращать стан атмосферного повітря, що сьогодні викликає великі занепокоєння. Дуже дивує закритість Міндовкілля при розробці вказаного законопроєкту, адже громадськість на сьогодні дуже професійно і активно долучається до вирішення проблем надмірних викидів таких підприємств, як Коксовий завод «Новомет», Дніпровський меткомбінат та багатьох інших, а вказані пропозиції Міндовкілля ще більше зв’язують руки громадськості та зберігають існуючу непрозору, корумповану та недієву дозвільну систему.

Оля Мелень, Софія Шутяк, Олена Кравченко