Гірський масив Свидовець, розташований на Закарпатті є важливою природною територією Карпатського регіону, екосистеми якого потребують захисту та збереження. Захист Свидовця, є важливим завданням для забезпечення екологічної рівноваги та збереження біорізноманіття регіону.
Західна частина Свидовецького хребта входить до території Карпатського біосферного заповідника. Зведення туристичного комплексу «Свидовець» може призвести до негативного впливу на природні комплекси біосферного заповідника, зокрема на праліси, які входять до переліку об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси та давні ліси Карпат й інших регіонів Європи» (https://epl.org.ua/wp-content/uploads/2016/12/2652_EPL_Journal-32_72_2019_NET.pdf).
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, яка є новаторським і стимулюючим підходом, спрямованим на те, щоб зупинити і повернути назад процес деградації біологічного і ландшафтного різноманіття в Європі, вказує, що виділення територій, що забезпечують збереження усіх видів лісів в Європі, і встановлення конкретних пріоритетів відносно природоохоронних зусиль, спрямованих на забезпечення 100%-ї охорони пралісів, які залишилися, більшості багаторічних вторинних насаджень та залишків водоохоронних лісових коридорів з урахуванням потреб корінного та місцевого населення.
Згідно із статею 1 Лісового кодексу України, праліси (пралісові екосистеми) – споконвічний, стародавній ліс (природні лісові екосистеми), що сформувався природним шляхом і у ході розвитку не зазнав безпосереднього антропогенного впливу.
Стаття 39-1 Лісового кодексу України говорить про охорону та збереження пралісів, праліси є національною природною спадщиною України:
З метою охорони та збереження пралісів: у них забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів (крім догляду за лінійними об’єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та служби лісової охорони).
Навколо виділених пралісів установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються суцільні та поступові рубки.
Наявність пралісів є підставою для оголошення відповідних територій і об’єктів природно-заповідного фонду України пралісовими пам’ятками природи.
Визначення належності лісових територій до пралісів здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони довкілля.
Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України ( на даний момент – Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України) “Про затвердження Методики визначення належності територій до пралісів, квазіпралісів і природних ресурсів” визначає основні вимоги щодо порядку визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів та застосовується лісовпорядними організаціями, науковими і громадськими організаціями, установами природно-заповідного фонду під час проведення базового, безперервного лісовпорядкування або наукових досліджень для запровадження заходів зі збереження таких лісів.
У цій методиці регламентується: порядок ідентифікації пралісів, квазіпралісів і природних лісів, порядок надання лісовій ділянці статусу пралісів, квазіпралісів чи природних лісів, КРИТЕРІЇ визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0707-18#n14).
Відповідно до статі 28 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, йдеться про основні вимоги щодо режиму пам’яток природи:
На території пам’яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.
На території пралісових пам’яток природи забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за лінійними об’єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та транспортних засобів оперативних і спеціальних служб).
Навколо пралісових пам’яток природи установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених пам’ятками природи, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Визначення належності територій до пралісових пам’яток природи здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони довкілля.
Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України “Про затвердження Методики визначення належності територій до пралісових пам’яток природи” ( на даний момент – Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України), ця Методика встановлює порядок визначення належності територій до пралісових пам’яток природи.
Підставою для оголошення відповідних територій пралісовими пам’ятками природи є висновок про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів, підготовлений відповідно до Методики визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 травня 2018 року № 161.
Оголошення пралісових пам’яток природи та/або включення лісових ділянок, визначених як праліси, квазіпраліси чи природні ліси, до природних чи біосферних заповідників або національних природних парків здійснюється в порядку, визначеному статтями 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». До клопотання щодо необхідності оголошення пралісової пам’ятки природи додається Висновок, погоджений лісокористувачем або власником (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0708-18#n14).
Відповідальність
Стаття 68 КУпАП окреслює, що порушення правил та інструкцій по відновленню, поліпшенню стану і породного складу лісів, підвищенню їх продуктивності, а також по використанню ресурсів спілої деревини – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення вимог з охорони пралісів, квазіпралісів, природних лісів, а саме: випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та служби лісової охорони) – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 246 ККУ говорить про те, що незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, – карається штрафом від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, – караються штрафом від тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Дії, передбачені частинами першою, другою чи третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.
Тож, західна частина Свидовецького хребта входить до території Карпатського біосферного заповідника. Зведення туристичного комплексу «Свидовець» може негативно вплинути на природні комплекси біосферного заповідника, зокрема на праліси, що є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Законодавство України встановлює обмеження щодо охорони та збереження пралісів як національної природної спадщини. Будь-які види рубок та будівництво споруд на територіях пралісів заборонені. Оголошення пралісових пам’яток природи та їх включення до заповідників або природних парків відбувається відповідно до вимог законодавства. Такий підхід забезпечує збереження біорізноманіття та екологічну стійкість цих унікальних екосистем.
Також, передбачена відповідальність за статею 68 КУпАП, статею 246 ККУ щодо порушення вимог з охорони пралісів. Такі правові заходи спрямовані на забезпечення збереження цінних екосистем для майбутніх поколінь, оскільки праліси є важливими для збереження різноманітності видів, виконання екосистемних функцій, таких як збереження ґрунтів і води, а також для регулювання клімату.
