Рубки лісу в національному природному парку «Гуцульщина»

Національний природний парк «Гуцульщина» є, напевно, одним з найбільш скандальновідомих українських національних парків. Протягом останніх років і в центральних, і в регіональних ЗМІ вийшли сотні сюжетів про «жахливі рубки лісу» в національному парку. Керівництво ж національного парку всі звинувачення відкидає і за допомогою дружніх журналістів та екологічних громадських організацій звинувачує у тих же «жахливих рубках» державне підприємство «Кутське лісове господарство».

Автор спробував розібратись, як виглядає ситуації насправді, провівши 5 днів на Косівщині, вислухавши думки різних сторін, проаналізувавши документи та обстеживши заплановані під рубки та вже вирубані ділянки.

Історія створення

НПП «Гуцульщина» був створений на Косівщині в 2002 році з метою збереження, відтворення та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів та етнокультурного середовищаПокутсько-Буковинських Карпат.

Загальна площа Косівського району складає 90,3 тисяч га., з яких площа лісового фонду 43,4 тисяч га.

Лісовий фонд району розділений таким чином :

• 45 % – Косівський РП “Райагроліс” – 19,7 тисяч га, в тому числі 9,9 тисяч га включені до складу національного природного парку “Гуцульщина” без вилучення

• 36,8 % – ДП «Кутське лісове господарство» – 16,1 тисяч га, в тому числі 14,8 тисяч га включені до складу національного природного парку “Гуцульщина” без вилучення
• 17,3 % – НПП “Гуцульщина” – 7,6 тисяч га з наданням в постійне користування та 24,7 тисячі га без вилучення у землекористувачів

Тобто, сумарно НПП «Гуцульщина» займає 73,7 % площі лісового фонду Косівського району.

В основі створення українських національних природних парків лежить принцип наукової цінності та збереження біорізноманіття. Але з різних причин національні природні парки в Україні не завжди створюються в таких межах, де це було б найоптимальніше з наукової та рекреаційної точки зору, тому що лісові господарства відмовляють у погодженні включення в склад національних парків цінних старих лісів. Наприклад, через категоричний супротив лісників досі не створений національний природний парк «Холодний Яр», хоча вже 20 років природоохоронці активно займаються цим питанням.

Свою складну історію стосунків з лісівниками має і НПП «Гуцульщина». В ньому немає ані великих площ незайманих лісів, ані великої кількості вражаючих пам’яток природи, як в інших національних природних парках Карпатського регіону. Яскравим підтвердженням цього є і на декілька порядків менша кількість туристів на території парку в порівнянні з сусідніми Надвірнянським та Верховинським районами. Безперечно, в складі національного парку є багато природних старовікових лісів, збереження яких дуже важливо для майбутніх поколінь, а деякі лісові ділянки вражають та є дійсно унікальними. Про свої незначні ділянки пралісів НПП «Гуцульщина» дбає з особливою увагою: так, першим з усіх НПП, у «Гуцульщині» в травні 2016 року запровадила на своїй території цілу низку природоохоронних обмежень. Зокрема, наказом №75 були заборонені всі суцільні рубки¹, а наказом №77 – були встановлені охоронні зони навколо гнізд окремих видів птахів, в межах яких заборонено проводити всі види рубок². Зокрема, йдеться про гнізда канюка звичайного, яструба великого, дятла білоспинного та токовища глушця (300м),лелеку чорного (1000 м.), сову сіру, сича волохатого, сову довгохвосту, жовну зелену (100 м). Також, окремим наказом, НПП «Гуцульщина» заборонив всі види рубок у кварталах, в яких збережені ділянки пралісів³ на землях, включених у НПП без вилучення.

Решта території НПП – звичайний ліс.

Втім, немає нічого жахаючого у тому, що до національного парку входять переважно звичайні карпатські ліси. Природна цінність лісу, як водорегулюючої екосистеми, середовища мешкання багатьох рідкісних видів та й просто задача бути «легенями планети» – надзвичайно важлива. Саме завдяки статусу національного парку, масштаби господарювання можна скоротити і здійснювати лише таке природокористування, яке не призведе до руйнівних наслідків для довкілля.

Як ми вже зазначали, окрім дійсно цінних ділянок, до складу НПП «Гуцульщина» включили в тому числі і «агроліси», які штучно створені в післявоєнний період поблизу населених пунктів на колишніх полях та сіножатях. Такі ліси переважно складаються з малоцінних, інколи чужорідних для регіону порід дерев та не є цілісними. Деякі такі чужорідні рослини активно винищують у країнах ЄС.

Більшість земель лісового фонду при створенні НПП включили до його складу «без вилучення», залишивши у користуванні лісгоспів. В результаті у ДП «Кутське лісове господарство», 90 % нинішньої території входить до складу НПП «Гуцульщина». При цьому, при проведенні функціонального зонування території національного парку на території ДП «Кутське лісове господарство», яка входить до складу НПП без вилучення, виділили 619 га заповідної зони та 5800 га зони регульованої рекреації, де рубки лісу заборонені або суттєво обмежені.

1^ Наказ НПП «Гуцульщина» № 77 від 23.05.2016 року «Про збереження біорізноманіття на території НПП «Гуцульщина»
2^ Наказ НПП «Гуцульщина» № 77 від 23.05.2016 року
3^ Наказ НПП «Гуцульщина» № 79 від 27.05.2016 року «Про збереження цінних лісових екосистем»

Функціональне зонування НПП «Гуцульщина»

Рубати заборонено?

Повної заборони на проведення рубок в національних парках взагалі або по окремим породам дерев немає. Така заборона є тільки на території заповідної зони, яка складає 7,7 % території НПП «Гуцульщина». В зоні регульованої рекреації, яка складає 41,2 % території заборонені лише рубки головного користування (ті, які проводяться в першу чергу з метою заготівлі деревини), але дозволені санітарні та інші рубки оздоровлення та формування лісів.

А в межах господарської зони, згідно закону України «Про природно-заповідний фонд», проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, зокрема дозволяється традиційне лісокористування. Ця зона займає 25,8 % площ, наданих НПП “Гуцульщина” в постійне користування та 50,7% загальної площі національного парку.

Отже, згідно чинного законодавства, проводити рубки в межах НПП «Гуцульщина» можна. Питання тільки в тому, аби ці рубки проводились з мінімальною шкодою для довкілля.

Варто відмітити, що думка автора ґрунтується на існуючій практиці трактування і застосування законодавства України, яка підтверджується результатами численних перевірок різних установ ПЗФ та лісгоспів. Але юристи ЕПЛ пропонують інший погляд на проблематику проведення рубок в установах природно-заповідного фонду, згідно якого вся господарська діяльність лісгоспів на територіях ПЗФ (включно з господарською зоною) повинна бути припинена, а самі рубки в національних парках максимально обмежені аж до повної заборони, окрім рубки інвазивних порід. Детальне юридичне обґрунтування такої позиції буде висвітлено найближчим часом на сайті ЕПЛ у наступній статті.

Що, де і скільки рубають?

Дізнатись, які конкретно рубки проводить національний природний парк «Гуцульщина», зовсім не важко. Достатньо написати інформаційний запит і отримати відповідні матеріали.

План санітарних оздоровчих заходів на 1 півріччя 2016 року

Зокрема, рубок головного користування національний парк не проводить, а санітарні рубки проводяться відповідно до наведеного вище «Плану санітарно-оздоровчих заходів». Який, як можна побачити, затверджується в тому числі і департаментом екології Івано-Франківської ОДА та Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Тому, аби провести будь-яку рубку лісу на території національного парку і лісгосп (якщо це територія «без вилучення»), і національний природний парк, повинні отримати чимало різноманітних погоджень.

Суцільних нелегальних рубок на території НПП «Гуцульщини» (як і у інших лісокористувачів в управлінні ДАЛРУ та Мінприроди) в принципі немає. На кожну з них є повний пакет документів, вивчивши який можна виявити підстави проведення. Не варто приховувати – іноді такі підстави є необґрунтованими та дуже сумнівними. А ще, окрім питання, про те, скільки вирубали завжди повинно стояти питання про те, що вирубали.

Чому рубати інколи потрібно?

Грубо кажучи, всі ліси України можна поділити на дві великі групи: природні і напівприродні та штучні. І якщо природні різнопорідні ліси є стійкими до шкідників та хвороб і не потребують масових санітарно-оздоровчих заходів, то штучні монокультури дуже часто не можуть рости без людини. Це питання неодноразово висвітлено у наукових дослідженнях. Крім того, проблемі збереження природних лісів та вразливості монокультур присвячений захоплюючий фільм німецького режисера Яна Хафта, що дозволяє зрозуміти ці, здавалось би складні нюанси.

https://www.youtube.com/watch?v=5owASbo0bs4

https://www.youtube.com/watch?v=nA7Q1X5pnP8

Штучні ліси з’явились з різних причин. Якщо по центральній та південній України їх переважно насаджували з метою закріплення схилів чи пісків, то на Поліссі та Карпатах їх насаджували на місці корінних, природніх лісів з метою найшвидшої заготівлі деревини. Чисті смерекові деревостани, в умовах Українських Карпат, в природному стані зростають в межах висот 1300-1700 метрів над рівнем моря. Нижче всі чисті ялинники – це штучні похідні ліси (лісові культури), які за часів австрійської, польської та радянської влад висаджували на місці зрубаних корінних букових, буково-ялицевих і буково-ялицево-смерекових лісів. Бо такі ялинники давали найшвидший приріст деревини і були економічно найвигіднішими. Такі монокультури були створені не лише в Україні, а і в інших країнах Європи. Зараз внаслідок зміни природних кліматичнихумов, ялинники масово всихають. І в наш час в Австрії, Чехії, Словаччині, Польщі широко застосовується практика повернення лісу до природнього стану. Адже ліс – це зовсім інше ніж «плантація дерев». На місці штучно створених плантації необхідно відновити природний різнопорідний ліс. Практично єдиним механізмом ренатуралізації лісів є застосування рубок переформування. Втім в Україні на сьогодні не існує чітких затверджених інструкцій або методичних вказівок для проведення таких заходів, і, відповідно, такі рубки проводяться нечасто.

Наприклад, великі ділянки всохлих смерекових лісів складають насадження в 29 кварталі Шешорського відділення НПП «Гуцульщина», які відведені під суцільну санітарну рубку (породний склад 10Ял згідно плану). Така ж сама ситуація була виявлена і в сусідньому 30 кварталі, куди місцеві активісти возили нового міністра екології Остапа Семерака на «жахливу суцільну рубку» ¹. За результатами побаченого, міністр підписав² наказ про призупинення суцільних санітарних рубок в межах заповідників і національних природних парків, які належать до сфери управління Мінприроди³, а також ддав доручення негайно звільнити начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Ігоря Стефурака.

1^ https://www.youtube.com/watch?v=IXVJ4do8moc

2^ http://www.menr.gov.ua/press-center/news/123-news1/4923-ministr-ekolohii-ta-pryrodnykh-resursiv-pryzupynyv-provedennia-sutsilnykh-sanitarnykh-rubok

3^ Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 травня 2016 року № 188 “Про збереження біорізноманіття в біосферних заповідниках і національних парках” – http://www.menr.gov.ua/docs/normakty/nakaz_188_16.pdf

29 квартал

Коли ж хворими або всохлими є лише окремі дерева, то проводиться вибіркова санітарна рубка. При відводі (вимічені на місцевості) ділянки під таку рубку кожне дерево виміряється, клеймується на пні, а також за розпорядженням керівництва може нумеруватись на стовбурі.

Автори обстежили 5 відведених під вибіркові рубки ділянок (водночас і в межах НПП «Гуцульщина», і в межах ДП «Кутське лісове господарство) і не змогли знайти здорових дерев, які були б вимічені під рубку. Дерево, яке пересічному громадянину може здаватись живим, насправді може бути вже хворим і втрата його товарної цінності – це питання часу.

А ще, біля села Шешори (49, 36 та 37 квартали Шешорського відділення НПП «Гуцульщина», господарська зона НПП) автор виявив виділ напівсохлої сосни (яка теж є «чужою» для цієї частини Карпат) та чимало всохлої смереки. Це близько до села, наявна мережа лісових доріг – тобто рубку провести нескладно технологічно та вигідно економічно.

Співробітники парку, під враженням від щедрої легкості нового міністра у прийнятті необдуманих рішень, лише неофіційно розповіли, що вони просто бояться відводити тут ділянки – бо як завжди, активісти піднімуть ґвалт, приїде чергова перевірка, журналісти зроблять новий сюжет через «суцільну рубку» або «великі пні». І полетять голови, без чого не буває гучних піар-акцій, пов’язаних з «викриттям» незаконних рубок.

На нашу думку, такі ділянки взагалі було не варто включати до НПП, щоб не дискредитувати саму ідеї національних парків, не говорячи вже про те, що не можна лишати недоторканими цілі ділянки всохлого хвойного лісу (окрім як у заповідній зоні), в очікуванні необачної пожежі.

Варто зауважити, що частина науковці дотримується позиції щодо максимально обмеження, аж до повної заборони санітарних рубок на території ПЗФ, в тому числі і в штучних насадженнях, бо це призводить до:

• винесення з грунту поживних речовин (після вивезення деревини)

• знищення потенційних і діючих місць гніздування птахів, рукокрилих, комах тощо
• підрив харчової бази тварин, що харчуються шкідниками, паразитів шкідників тощо
• знищення субстрату для грибів тощо
• пошкодження родючого шару та сформованої дернини.

Але всі санітарні рубки в національному природному парку “Гуцульщина”, в тому числі і на територіях без вилучення в межах РП «Райагройліс» та ДП «Кутський лісгосп», проводяться лише після затвердження їх на Науково-Технічній раді національного парку. В яку, окрім працівників парку, входять представники місцевої влади, громадськості та науковці різних профілів. Наприклад, в даний момент в склад НТР входить 5 кандидатів біологічних наук, 2 доктори біологічних наук, 7 кандидатів та докторів інших галузей.

Тому звинувачення, що при призначенні санітарних рубок в межах НПП «Гуцульщина» враховуються лише господарські інтереси, а думка науковців ігнорується є безпідставними.

Самовільні рубки

Є ще інший бік питання щодо рубок лісу в НПП «Гуцульщина», який часто ігнорують журналісти та активісти, які кричать про «жахливі рубки». Національний природний парк існує в Косівському районі, сільське населення якого складає 73 000 людей. Проведемо прості підрахунки. Згідно сайту kosiv.org, в районі є не менше 8000 домогосподарств, які опалюють оселі дровами (а реально більше, бо газифіковані села теж зараз переходять на дрова). Норма на зиму – 7-10 кубів дрова. Тобто в районі не менше 50000 кубів дров спалюється за зиму. Обсяги легальних рубок по всім трьом лісокористувачам (НПП «Гуцульщина», Кутський лісгосп, «Райліс») в районі – це порядку 25 000 кубів дров.

Можна ще припустити, що частина сіл возить ліс та дрова з сусідніх районів. Частина людей топить рештками, які лишаються після розпиловки на пилорамах. Частина збирає неліквідні решти після проведення легальних рубок. Але все рівно лишається не менше 10000 кубів “лівих” дров.

Звідки вони беруться? Відповідь на це питання – самовільні рубки та заниження кубатури на легальних рубках. Тобто це та сама лісова корупція та незаконні рубки. Автор не сумніваються, що на деяких ділянках може бути занижений реальний обсяг деревини, яка буде вилучена з даної ділянки. Зокрема для частини проаналізованих ділянок (і у Кутському лісгоспі, і в національному парку) була виявлена невідповідність між запланованою до вилучення кубатурою та теоретичною кубатурою відповідно до таксаційних описів та таксаційних таблиць. Звісно, це може бути просто низька якість роботи таксаторів. Але якщо весь час помилки «в одну сторону», то це дає підстави для сумнівів.

Аби знайти самовільні рубки достатньо вийти за пару сотень метрів від крайньої хати і ви побачите слід від коника, яким трелюють повалені стовбури. Часто селяни стихійно проводять «вибіркові санітарні рубки», прибираючи пошкоджені вітровалом або всохлі дерева. Але інколи валять і живі дерева, підпилявши їх (детально про це ми вже писали http://www.epl.org.ua/events/2692-yak-kradut-lis-mistsevi-meshkantsi).

Самовільна рубка

Звісно, такі масові рубки не можуть проводитись без відома майстрів лісу або інспекторів НПП, які охороняють данні ділянки. Вони щодня обходять свої ділянки, чують звуки бензопил, бачать дірки в кронах, пеньки, відрізані ггілки але закривають очі. Чи за винагороду (заробітна плата складає порядку 1500 гривень для інспектора НПП та 2500 гривень для працівника лісгоспу ), чи просто з безвиході за відсутності реального покарання за порушення законодавства.

А шкода довкіллю від таких рубок, які ведуться переважно в букових лісах біля сіл, величезна.

Кутський лісгосп

Частина лісгоспів (навіть в «лісових» областях України) має в своєму складі велику кількість неексплуатаційних лісів. І не обов’язково це мають бути території природно-заповідного фонду, такими є і «ліси першої групи», тобто рекреаційні, водоохоронні, ліси біля населених пунктів тощо. На утримання та охорону цих лісів витрачаються значні кошти, а рубки в них сильно обмежені.

Такі лісгоспи не мають можливості забезпечити чесним способом заробітну плату на рівні сусідніх підприємств тієї ж області чи району. І тому вимушені «хитрувати» та проводити санітарні, лісовідновні та інші рубки оздоровлення та формування лісів сумнівної необхідності.

Середньомісячна заробітна плата працівників лісгоспів Івано-Франківської області (до оподаткування)

Напевно найяскравішим прикладом є саме ДП «Кутське лісове господарство».

90 % площі лісгоспу входить в склад національного парку створює, що створює величезні проблеми в його господарській діяльності. Наприклад, аби провести санітарні рубки лісгоспу треба не тільки отримати погодження від лісопатологів, Івано-Франківського ОУЛМГ, департаменту екології, Науково-технічної ради НПП «Гуцульщина», але ще й погодити в Міністерстві екології та природних ресурсів так звані «ліміти». А їх міністерство може не погоджувати місяцями. При цьому, процедура ця виключно бюрократична, бо ніхто з працівників міністерства не виїздить на місце обстежувати ділянки і рішення щодо погодження-непогодження лімітів приймає виключно на основі паперів. Ця все веде до значних фінансових втрат лісгоспу. Бо за півроку, який проходить від відбору ділянки до її реальної рубки, деревина з категорії ділової часто може перейти в категорії дров або техсировини. Тому і середня зарплата в Кутському лісгоспі є найнижчою серед державних лісгоспів в Карпатах.

І саме на території лісгоспу (яка входить в склад НПП «Гуцульщина» без вилучення) автори бачили одну неправильно відведену ділянку під суцільну санітарну рубку, де можна було б обійтись вибірковою, та дуже сумнівну лісовідновну рубку. І якщо санітарна рубка була запланована в штучній монокультурі ялини, то лісовідновну проводили в старовіковому природньому буковому лісі. Така рубка є недопустимою з природоохоронної точки зору.

Можливо, варто розділити всі підприємства лісової галузі на прибутково-експлуатаційні, і на ті, що виконують в першу чергу природоохоронні функції, забезпечивши другим бюджетне фінансування. В такому разі, за ту ж зарплату лісівники зможуть охороняти ліс, а не рубати його.

Кому вигідний скандал навколо НПП «Гуцульщина»?

Один з головних місцевих противників парку – це лісничий Косівського лісництва ДП “Кутське ЛГ” Петро Пліхтяк, який чудово розбирається в лісовій тематиці і розуміє, чому національний парк відводить під рубку ту чи іншу ділянку. При цьому продовжує роздмухувати скандали і показувати журналістам «жахливі рубки». Хоча на території, за яку він відповідає (Косівське лісництво), ми бачили такі самі масові самовільні рубки.

Варто зауважити, що НПП “Гуцульщина” не лишається «в боргу» перед лісгоспом. І зовсім не поспішають давати вчасно лісгоспу всі необхідні погодження та проводити відповідні обстеження, зі свого боку розповідаючи про «жахливі суцільні рубки в лісгоспі».

І в результаті конфлікту, який триває роками, спостерігаємо таку картину: співробітники парку замість зосередитись на роботі мусять ходити на постійні перевірки, місцеві мешканці стають злодіями, рубаючи «лівий ліс», працівники лісгоспу сидять на півставки.

Легальні рубки не проводяться або проводяться не вчасно, що веде не тільки до масових самовільних рубок, непрямих збитків внаслідок зниження сортності та втрати вартості деревини, але й до прямих збитків, бо місцеві бюджети не отримують рентну плату від проведення санітарних рубок.

Окремо варто сказати про журналістів, які в гонитві за сенсаціями не хочуть брати коментарі обох сторін чи ретельно вивчити ситуацію.

Наприклад, НПП «Синевир» на 2016 рік запланував внаслідок вибіркових санітарних рубок заготовити близько 14,5 тисяч кубометрів деревини. А та ж «Гуцульщина» на 1 половину 2016 запланувала заготовити в районі 3600 кубометрів. Тобто рубають ліс в цьому НПП “Гуцульщина” в рази менше ніж у НПП «Синевир». Чи багато бачили ви сюжетів про рубки в національному природному парку “Синевир”? Чи про рубки в межах РП «Райагроліс» в районі села Шепіт, де комунальне лісове господарство взагалі не здійснює охорону? http://www.lesovod.org.ua/node/14246

Окремо варто зазначити, що скандали навколо НПП «Гуцульщини» ведуть до депопулярізації в суспільстві ідеї розширення мережі природно-заповідного фонду. Часто люди не розуміють, навіщо створювати нові об’єкти природно-заповідного фонду України і бачать в їхньому існуванні лише проблему.

Автор неодноразово під час переговорів про створення нових ПЗФ в різних регіонах України чув такі вислови: «Ви обіцяєте, що тут будуть менше рубати лісу, а ж по телевізору показують, що в «Гуцульщині» жахливі рубки». Або «Ви обіцяєте що завдяки проведенню санітарних рубок ми будемо забезпечені дровами, а по телевізору показують що НПП «Гуцульщина» лишає людей на зиму без дров».

Світло в кінці тунелю?

На думку автора, найкращим виходом з ситуації був би чесний і об’єктивний перегляд меж національного природного парку «Гуцульщина» із залученням широкого кола науковців та громадськості

1. З включенням до його території цінних природних комплексів та старовікових лісів, які в нього ще не входять (з вилученням у землекористувача).

2. З виключенням тих лісів, які не несуть особливої природної та наукової цінності і є необхідними для забезпечення деревиною Косівського району (переважно «агроліси»).
3. Розробкою менеджмент-планів з управління кожною окремою лісовою ділянкою в складі НПП “Гуцульщина”.
4. Поступовим і розпланованим перетворенням штучних похідних лісів в корінні природні із застосуванням різних типів рубок, а особливо рубок переформування.

На думку автора це:

• призведе до зменшення загальної площі парку, але до значного покращення якості території;

• дозволить зберегти ті цінні природні букові ліси, які зараз знаходяться на території Кутського лісгоспу і вирубуються як головним користуванням, так і за допомогою сумнівних санітарних та лісовідновних рубок;
• дозволить забезпечити район достатньої кількістю легальної деревини;
• призведе до зменшення кількості самовільних рубок та корупції;
• знизить градус конфлікту навколо національного парку;
• дозволить співробітникам НПП “Гуцульщина” зосередитись на виконанні покладених на національний природний парк завдань, замість нескінчених перевірок.

Петро Тєстов, еколог ЕПЛ

P. S. Окремо висловлюємо подяку народному депутата Остапу Єднаку, завдяки якому вдалось отримати доступ до всіх необхідних для роботи матеріалів.

Інші проблемні питання НПП «Гуцульщина», які не стосуються безпосередньо введення лісового господарства, будуть розглянуті в окремій статті.

———————————————————————————————————–

Проект реалізується за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

МФ «Відродження» є однією з найбільших благодійних фундацій в України, заснований фінансистом і філантропом Джорджем Соросом. Місія фонду – розвивати відкрите суспільство в Україні на основі демократичних цінностей.
http://www.irf.ua/

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» – це правозахисна організація, яка з 1994 року відстоює екологічні права, здійснює діяльність в сфері охорони довкілля, підтримання, відновлення та покращення його стану; та надає правову допомогу в захисті інших, насамперед дотичних до екологічних прав людини.
http://www.epl.org.ua/